1.2 Природні умови і ресурси, їх господарська оцінка.

Природно - ресурсний потенціал Харківської області складає 4,2% від загального потенціалу України.

Корисні копалини в області представлені природним газом (Ефремовськоє, Западно-Крестіщенськоє, Кегичевськоє і інші родовища), нафтою, кам'яним і бурим вугіллям, кам'яною сіллю, фосфорітамі, охрою, глиною, пісками, вапняками, крейдою і т.п.

Багатством краю є джерела мінеральних вод - Березовськіє, Рай-Еленовськіє та інші.

 Природний газ - балансний запас - 311 млрд. м3, нафта - оцінний балансний запас в родовищах - 8 млн. т, поклади бурого і кам'яного вугілля, цементна сировина.

 Паливний - енергетичні ресурси представлені 41 родовищем горючого газу, серед яких, виділяються Шебелінськоє, Крестіщенськоє, Кегичевськоє (половина газу, що здобувається в Україні).  Поширеними в регіоні є породи будівельних матеріалів осадкового походження - піску, глини, крейди, вапно.

 Велике значення мають Новоселовськоє родовище чистісіньких скляних пісків, Ефремовськоє родовище солі.

 На всій території залягають цегляний - черепичні суглинки і глини, зокрема керамічні, крейда.

 Степова зона займає за площею велику частину території області. Раніше її покривала разнотравно-типчаково-ковилова рослинність. До теперішнього часу в своєму первозданному вигляді степ практично ніде не зберігся: вона суцільно розорана і представляє величезні оброблювані поля пшениці, кукурудзи, соняшнику і ін. По балках і ярах тут посаджені байрачниє ліси, а на піщаних терасах річок поширені дубово-соснові ліси. В порівнянні з лісостеповою частиною грунтовий покрив степової зони області більш простій. Тут переважають грунти, що сформувалися під впливом дернового процесу. Пануючі типи грунтів - могутні і типові чорноземи. Що в цілому пригнічує частину грунтового покриву області характеризується значним змістом гумусу і відрізняється високою родючістю.

 Високоурожайні чорноземні грунти і сприятливі кліматичні умови дають можливість області займати в Україні важливе місце у виробництві товарного зерна, найважливіших технічних культур, розвивати овочівництво, садівництво і т.д.

 На території області лісу займають 318 тисяч гектарів. У лісах і парках Харківщини росте більше 1000 видів і форм дерев і кущів. Найбільш поширені лісові породи - дуб черенчатий і сосна звичайна. Нерідко зустрічається ялина. З порід-супутників поширені липа, клен, ясен. На достатньо вологих грунтах ростуть береза, вільха, верба, осика, тополя. У лісах немало дикорослих плодових дерев - яблунь, груш.

Кущі ліщини, бересклету, калини, глоду, бузини, терну рясніють в підлісках і на узліссях. Харківські ліси останніми роками поповнилися різноманітними екзотичними рослинами - сосною Веймутова, оксамитом амурським, айвою японської, дубом червоним.  Ліси Харківщини значно помолодшали. Їх середній вік на сьогодні - 70 років.

 Лісоводи продовжують висаджувати ліси для тих, хто житиме в XXI столітті. На Харківщині лісорозсадники займають 610 гектарів. Робочі Купянського, Красноградського, Ізюмського лісових господарств щорічно проводять лісонасадження на 500 - 900 гектарах, при достатньо високому рівні виживання саджанців.

 Тваринний світ  Основною і найбільш важливою характерною особливістю лісостепу Харківщини є чергування лісових ділянок з відкритими полями. Цей чинник зумовлює наявність змішаної фауни. У лісах зосереджені тварини, життя яких пов'язане з деревами, а для полів характерні степові види. Існує багато тварин, які використовують специфічність лісостепової зони - живуть в лісі, а на відкритих ділянках шукають їжу, живуть в одному місці, а розмножуються в другом і т.д. В Харківських лісах живуть лосі, благородні олені, косулі і кабани.

 З хижаків, окрім лисиці і ласки, зустрічаються куниця, лісовий тхір, горностай, єнотовидний собака і вовк. Серед лісових гризунів особливо поширені білки, лісові соні, желтогорлиє миші, підземні і руді лісові полівки.

Птахи також представлені великою кількістю видів. Це солов'ї, дрімлюги, вальдшнепи, славки, коноплянки, ворони, сороки, лелеки, дятли, сови і багато інших птахів.

Сучасна степова фауна Харківщини представлена зайцями-русаками, хом'яками, ховрахами, сірими куріпками, перепелами, степовими лунями, які навіть розширили свій ареал незаселеного. Лісозахисні смуги створили нові умови для заселення, стали містками для розселення тваринного світу.

 На Харківщині збереглися і представники незайманих степів. Це, перш за все, байбак, або бабак. У області існують дві колонії цього звіра. У степах краю також водиться великий тушканчик (земляний заєць), слепиш, сірий хом'як. Є звичайні зайці, їжаки, а серед рептилій часто зустрічається степова гадюка і ящірки.

 Річки, озера і болота Харківської області мають досить багату фауну. Основним видом риби в ставках є короп. Є також карась, лінь, судак. Найбільш поширені у водоймищах лящ, щука, судак, сом, плітка, окунь.  У області кублиться багато водоболотяних птахів. Це, перш за все, качки, кулики, крячки, камишевки. Є також на Харківщині дикі гусаки і белолобая казарка.

 Слід відмітити, що в минулі часи тваринний світ Харківщини був ще багатший. Раніше тут мали широке розповсюдження бобри, водилися ведмеді, сайгаки, тури, зубри, дрофа-степег, пелікани і інші види тварин і птахів. Тарпана (дикого коня) зустрічали на річці Орель ще в XVIII столітті. Архівні дані свідчать, що гетьман Мазепа відправив царю до Москви (І693-1698 рр.) 19 лосів, 23 кабани, 7 косуль, 3 сайгаки, 2 олені і одного зубра. Цей перелік свідчить про різноманітність Слобожанськой фауни, а також про непоправні втрати тваринного світу.