12 Ритуальні страви

Народна обрядова їжа – святкова, ритуальна або церемоніальна – не лише засіб задоволення життєвої потреби людини, а й важлива форма соціального спілкування, традиційна суспільна цінність, що несе на собі символічне навантаження. На весілля виготовляли спеціальний хліб – коровай. Характерним весільним печивом були також шишки, якими обдаровували коровайниць, гостей, весільну челядь, молодь, яку не частували короваєм. Різдвяні свята починалися Святим вечором. За звичаєм готували щедрий, але пісний стіл: дванадцять страв з рибою та грибами, борщ, кашу, книші, вареники. Ритуальними стравами були кутя з вареної пшениці з медовою ситою, тертим маком, і горіхами та узвар із сухих груш, вишень, яблук, слив. Багатством молочних страв відрізнялася Масляна, або Масниця. Цей тиждень у народі називався Сиропусним, бо м’ясні страви виключалися із раціону. До Великодня готувалося ще пишніше застілля, ніж на Різдво. Пекли паски з пшеничного борошна тонкого помолу, фарбували крашанки, писали писанки, робили ковбаси, смажили кров’янку, пекли книші, калачі, хліб. Літні свята не відзначалися великими застіллями і спеціальними ритуальними стравами. Кращі набутки української національної кухні – борщ із пампушками, вареники, галушки та багато інших – органічно входять до раціону харчування різних народів.

13. Громадський побут. Громада.

До складу громад входили королівські, поміщицькі, монастирські чи церковні селяни, вільні поселенці, а то й міщани.

Ознаки сільської громади:-наявності визначеної території;

-виборного голови й інших членів громадського правління ("уряду");-суду - спільного нерухомого майна; - певних доходів і витрат. Очолював громаду староста ("старець"). Функції сільських старшин:-збір данини - розподіл податків між дворами

-розслідування злочину — "ведення сліду"."Старець" мав постійні адміністративні, судово-поліційні функції, він розділяв владу й управління з громадою. З-поміж інших виборних осіб у громаді певний обсяг справ виконували збирачі податків (так звані бирчії), присяжні чи лавники вирішували спірні питання при заподіянні шкоди селянам. Певний обсяг справ і функцій належав до компетенцій громадського писаря.Найважливішою ознакою громади була саме наявність спільного володіння земельними угіддями.

14. Громадський побут. Сім'я.

Сімя в Україні була патріархальною( 15 – 16ст.) і складалася з батьків, дітей та їх сімей. За порядком господарських робіт слідкував батько. Кожного дня за вечерею він підводив підсумки прожитого дня і давав завдання на наступний кожному члену сімї. Батьківська воля була законом. Робочий день влятку починався о 4 – 5 годині, взимку о 5 – 6. Поснідавши всі відправлялись в поле. Якщо поле знаходилося недалеко, то на обід сімя поверталась додому. Якщо даеко, то їжу брали із собою, або хтось приносив із рідних. Після вечері лагодили одяг, порали худобу. Обовязки ділились на жіночі та чоловічі. Жінки вставали дуже рано: латали одяг, шили, вишивали. Її головний обов’язок піклуватися про чоловіка та дітей. Обовязки чоловіка: робота в полі, заготівля будівельного матеріалу та дров, ремонти інструментів. Спільно в сімї збирали урожай. Жінка повинна була допомагати чоловікові в усьому, чоловік ніколи не брався за жіночччу роботу. Сільські сімї були багатодітними. За найменшими дітьми слідкували старші. Малих годівали тим, що й дорослих, тільки давали більше молока. ставши старшими сини допомагали батькові, дочки – матері.