24. Тваринництво

Розвиток тваринництва був пов'язаний із землеробством.Волів використовували як тяглову силу,а продукти розпаду як добриво.Корів почали розводити за часів трипільської культури.Починаючи з 19 століття українці розводили в основному м'ясо –молочну породу корів.Давні традиції має розведення свиней адже сало найулюбленіший продукт українців. Велике значення має коневодство. В Карпатах були отари овець до 1000 голів.Вівці забезпечували селян м'ясом, жиром,молоком,вовною.Коневодство існувала зі скіфських часів. Коней використовували як тяглову сили,і як засіб переміщення. Про коней дуже

піклувалися.Адже коні рятували у бою.

25. Рослинні обереги

Наші пращури обожнювали кожне стебельце. За віруваннями обрядові традиції, пов’язані з рослинним світом мали забезпечити здоров’я, добробут сім’ї, плодючість землі, та щастя. Вагомими символами на Україні стали – калина, верба, барвінок, волошки, вишня, євшан – зілля, жито, мак, тополя, яблуня, мальва, конвалія, рута- м’ята, лобода та інші рослини. Барвінок це символ радісної життєвої сили, вічності, провісника весни та емблема викривальних сил, невмирущої пам’яті, незайманості. Барвінок вважали провісником весни. Барвінок тулили до всього, що потребувало вічності, краси, життєстійкості, наприклад – (народженій дитині до свічки, щоб життя було довгим і щасливим, до свічок весільних, щоб любов наречених була нев’янучою, до весільного калача, щоб людські серця до молодят горнулися).Барвінок на могилах знаменує невмирущу вічну пам’ять про покійних. Тому один із видів барвінку (барвінок малий) українці називають хрещатим барвінком, а в Альпах його нарекли фіалкою мерців. До весілля наречена брала на свій вінок барвінок із родинних могил, щоб шлюб міцно оберігався. Дівчині, яка починала дівувати, мати давала у пазуху барвінку із найдавнішої родової могили щоб оберігав її долю, дівочу честь, цноту. Барвінок, разом із ягодами калини це символ дівоцтва, незайманості. Також барвінок є емблемою викривальних сил. Він допомагає викривати чаклунів. Якщо почепити вінок з барвінку над вхідними дверима, тоді й чаклунку видно вірили у народі.