Тема 6. Теорія граничних продуктів. У даній темі ми розглянемо 5 питань:

1. Фірма як суб’єкт ринку та виробнича ринкова система.

2. Поняття і параметри виробничої функції.

3. Виробництво у короткостроковому період.

4. Виробнича функція з двома змінними чинниками.

5. Закон ефекту масштабу.

1. Підприємство як суб’єкт ринку та виробнича ринкова система.

Заводи, фабрики, підприємства, фірми, домогосподарства - все це являє собою національну економіку.

Підприємство - це пений об"єкт ( яким керує фізична або юридичеа особа), який виробляє товари та послуги і головною метою є отримання прибутку.

Виробництво - це процес взаємодії людини з природою , під час якого створюються життєві блага, необхідні для існування і розвитку людського суспільства. У процесі виробництва завжди беруть три основні чинники: робоча сила, предмети праці, засоби праці.

Робоча сила - це сукупність фізичних та розумових здібностей людини до праці. Однак, робоча сила - це лише потенційний елемент виробництва. Безпосередньо діючим елементом виробництва є праця людини.

Фірма - це окрема виробнича одиниця в економіці, яка орієнтована на отримання прибутку . Фірма може володіти кількома підприємствами.

У свті замість слова підприємства використовують слово фірма. В Україні, якщо фірма має тільки одне піприємство, то назва "фірми" і "підприємства" збігаються.

У світі сформувалися три основні правові форми фірми:

- фірма, якою володія одна особа ( приватна);

- фірма, якою володіють кілька осіб ( партнерство );

- фірма, яка існує на основі акцій кількох осіб.

2. Поняття і параметри виробничої функції.

Протягом усієї історії людство знало дві форми суспільного виробництва - товарну та натуральну. Перша панувала в період первісного суспільства, при рабовласництві та феодалізмі. Друга, зародившись ще у період розкладу первісного ладу, існує й понині, і є визначальною формою виробництва в усіх розвинутих країнах світу. Тип господарства, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробництва, для споживання всередині господарства, де їх вироблено, називають натуральним.

Основними чинниками виробництва є : праця, земля, капітал.

Праця - це свідома, доцільна діяльність людини, спрямована на видозміну речовин природи з метою створення необхідних для задоволення потреб людини матеріальних і духовних цінностей.

Капітал - це річ або комплекс грошових ресурсів ( машини, механізми, інструменти, обладнання).

Земля - основний чинник будь-якого виробництва. Технологія - практичне застосування знань про методи виробництва матеріальних благ.

Сукупність предметів праці і засобів праці становлять засоби виробництва. Це матеріально-речовий чинник виробництва. Засоби виробництва і робоча сила, що втілює їх у життя, становлять продуктивні сили. Виробничі відносини - це взаємозвязки, що виникають між людьми у процесі виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ. Система виробничих ( економічних) відносин складаються з техніко-економічних, організаційно-економічних та соціально-економічних відносин.

. Виробництво у короткостроковому період.

Виробнича функція - це технічне співвідношення, яке відображає зв"язок між загальними чинниками витратами виробництва і максимальною кількістю виробленої продукція, які були виготовлені за допомогою цих чинників.

де Q – обсяг виробництва, L – праця, K – капітал;

M – матеріали

Виробничі функції мають спільні ознаки:

1. Завжди існує можливість збільшення кількості виробництва товарів через залучення нових чинників.

2. Чинники у свою чергу є такими, що заміна одного ресурсу на інший не позначиться на скороченню виробництва товарів, які виготовляють з того ресурсу.

Короткотерміновий період - це період виробництва, протягом якого деякі із чинників виробництва неможливо регулювати через короткий термін.

Довготерміновий період - це період виробництва, протягом якого виробники можуть змінити деякі чинники виробництва товарів.

При короткостроковому періоді повинен змінюватися хоча один чинник. Вплив цього чинника впливає на загальне виробництво пеного товару. Для дослідження впливу одного чинника на загальне виробництва використовують ряд показників:

Загальний продукт змінного чинника виробництва (ТР) – це загальна кількість продукції, що виробляється при певній кількості цього чинника;

Середній продукт змінного чинника виробництва (АР) – це відношення загального продукт змінного чинника до кількості цього чинника;

, граничний продукт змінного чинника виробництва (МР) – це приріст загального продукту, досягнутий за рахунок приросту цього чинника на одну додаткову одиницю.

, Закон спадної граничної продуктивності полягає в тому, якщо підприємство використовує більше чинників виробництва, то його гранична і середня продуктивність зменшується.

4. Виробнича функція з двома змінними чинниками.

Для того ,щоб рідприємство номально функціонувало йому потрібний набір пених чинників: праця та капітал.

Праця - це свідома, доцільна діяльність людини, спрямована на видозміну речовин природи з метою створення необхідних для задоволення потреб людини матеріальних і духовних цінностей.

Капітал - це річ або комплекс грошових ресурсів ( машин, механізмів, інструментів, обладнання).

Для того щоб зробити аналіз, як на обсяг виробництва впливає праця та капітал, використаємо спеціальний графік. Графічне зображення ( ізокванта ) показує цю залежність.

Ізокванта - це така крива, яка показує всі можливі комбінації ресурсів, які використовуються або можуть використовуватися для виготовлення певної кількості продукції.

Карта ізоквант – це пений набір рядів ізоквант, які відображають максимальний випуск продукції за будь-якого набору чинників виробництва.

Граничний коефіцієнт (норма) технологічного заміщення визначається нахилом ізокванти в будь-якій точці і показує співвідношення, в якому один вхідний чинник може бути замінений іншим, не викликаючи при цьому зміни обсягів виробництва.

5. Закон ефекту масштабу.

Будь-яке виробництво повинно значною мірою звертати увагу на попит його продукції. Якщо попит на його продукцію збільшується, виробник повинен включати нові чинники у виробництво для задоволення потреб покупців. Ще однією ознакою успішності виробника - це ефективне використання ресурсів.

Закон ефекту масштабу - виражає зміни економічної ефективності при зростанні масштабів господарської діяльності. Цей закон пояснює як буде змінюватися масштаб виробництва при змінах певних чииників. Наведемо приклад ( Певне підприємство меє 3 застарілі складальні цехи по виробництву автомобілів. Підприємець хоче замінити, удосконалити виробництво автомобілів, тому він ставить не 3 старих цехи, а модернізує два. Після модернізації підприємець бачить, що після модернізації кількість вироблених автомобілів зросла при менших затратах ресурсів, людської праці. Отже зміна деяких чинників виробництва дає змогу отримувати більший дохід).

Розрізняють такі види ефектів масштабу:

- зростаючий,

- незмінний,

- спадний.

Зростаючий характер включає в себе:

- підвищення продуктивності праці та засобів праці,

- чим більше підприємство, тим його можливість у розширенні та модернізації буде більшою чим невелике підприємство.

Незмінний ефект масштабу полягає в тому, що як підприємець не удосконалював своє підприємство, його продуктивність не змінюється.

Спадний ефект масштабу полягає в тому, що коли підприємство вводить або виводить з виробництва певні чинники, його продуктивність зменшується.

Отже головною особливістю виробництва є потреба в аналізі. Виробник повинен перед удосконалення виробництва зробити розрахунки , які б показали чи варто робити модернізацію чи ні.