5. Проект прив’язки планово-висотних опознаків.

Для прив’язки опознаків, тобто визначення координат та висот опознаків, використовують такі геодезичні методи:

а) полігонометричні ходи другого розряду та теодолітні ходи, прокладені між пунктами тріангуляції та полігонометрії IV класу, або першого розряду;

б) прямі обернені та комбіновані засічки, а також полярний метод з вимірюванням контрольного кута на визначуваному пункті;

в) висоти опзнаків визначають технічним нівелюванням.

Загальний перелік опознаків:

ОПВ-15,ОПВ-14, ОПВ-12, ОПВ-10, ОПВ-13,ОПВ-5 – 2-гий розряд полігонометрії

ОПВ-1 – лінійна засічка

ОПВ-11 – обернена кутова засічка

ОПВ-3, ОПВ-2 – теодолітний хід

ОПВ-4, ОПВ-7, ОПВ-8,ОПВ-6,ОПВ-9 – полігонометрія 4-го класу

Згідно інструкції гранична похибка положення пунктів планової знімальної мережі, серед них і ОПВ, відносно пунктів геодезичної основи не мають перевищувати 0,2 мм у масштабі карти (у масштабі 1:5000 на місцевості становитиме 0,2 мм5000=1 м).

Вважаємо, що 1м – це похибка в положенні найслабшого пункту ходу. Тоді його допустима нев’язка допf_S =2м, а після зрівноваження похибка становитиме 1 м.

Тепер знайдемо допустиму довжину ходу.

Оскільки

,

то

,

де Т- відносна похибка ходу.

За цією формулою отримаємо допустиму довжину теодолітного ходу 4 км (Т=2000), а ходу полігонометрії 2-го розряду – 10км (Т=5000).

Для спрощення розрахунку точності теодолітних ходів та ходів полігонометрії 2-го розряду умовно вважатимемо ці ходи витягнутими і розраховуватимемо похибку у положенні опознаку за формулою витягнутого ходу

Якщо хід протягнутий між пунктами з відомими координатами, а кути ходу попередньо ув’язані, то похибка М буде відноситись до середньої точки ходу і обчислюватись за формулою

,

де n - кількість сторін ходу; L – довжина ходу прив’язки, виміряна на карті; m_ - гранична похибка виміру кута.

Для ходу полігонометрії 2-го розряду m_гран=10, а величина .

Для теодолітного ходу, яким прив’язують опознаки m_=30, а величина [ ] cтановить .

Розрахунок точності визначення положення опв-14 прив’язаний полігонометричним ходом 2 розряду.

Опознак ОПВ-14 прив’язаний полігонометричним ходом другого розряду і є його найнебезпечнішим місцем (середина ходу). Довжина ходу S=4,300 км, n=11, S_сер=390,91 м. Точність вимірювання,

Тоді отримаємо

f_Sгран=2М=20,229=0,458 м м.

0,166 м  1м.

Висновок. Планове положення опознаків, прив’язаних полігонометричним ходом 2-го розряду, визначаються з достатньою точністю, оскільки є меншим від допуску, то очікувані похибки полігонометричного ходу не перевищують 1м.

Розрахунок точності визначення положення опв-2, прив’язаних теодолітним ходом .

Опознаки ОПВ-2 прив’язаний теодолітним ходом, в якому n=8, довжина ходу S=3,277 км, а S_сер=410 м.

М=0,39 м.

f_Sгран=2М=20,582=1,16.

Висновок. Положення ОПВ-2 визначається з похибкою 0.6 м, що не перевищує допуск- 1м, враховуючи що він знаходиться в найслабшому місці ходу.

Загальний висновок. Планове положення опознаків ходами полігонометрії 2 розрядів та теодолітними ходоми буде виконана з необхідною точністю.

Економічно найвигідніше планове прив’язування опознаками різними видами засічок.