1. Поняття про гормони і ендокринній системі

Найбільш давньою формою регуляції функцій були хімічні речовини, які виділяються клітинами. Прикладом можуть служити такі речовини, як фактор росту нервів, фактор росту епідермісу. Однак дія цих регуляторів просторово обмежена і не може забезпечити координовану діяльність різних органів.  На більш пізніх етапах еволюції живих організмів клітини утворюють спеціалізовані органи - ендокринні залози. Ендокринні залози виробляють специфічні хімічні регулятори життєвих функцій - гормони. Специфічне відміну всіх ендокринних залоз - відсутність вивідних проток. Виділення гормонів відбувається безпосередньо у внутрішнє середовище, в основному в кров.  В організмі людини і вищих тварин є такі залози внутрішньої секреції: гіпофіз, епіфіз, підшлункова залоза, щитовидна залоза, надниркові залози, статеві, околощітовідние залози, вилочкова залоза. Підшлункова і статеві залози змішані, так як частина їх клітин виконує внешнесекреторную функцію.

2. Становлення ендокринної функції в онтогенезі

Більшість гормонів починають синтезуватися на 2-му місяці внутрішньоутробного розвитку, але такі гормони як, вазопресин, окситоцин виявляються в залозах внутрішньої секреції плоду на 4-5 місяці.  Гіпофіз складається з трьох часток. Аденогіпофіз (передня частка) виділяє гормони тропів, які надають регулюючий вплив на функції інших ендокринних залоз, а також соматотропін (гормон росту), що підсилює синтез білка і розпад жиру.  У новонародженого концентрація соматотропіну в 2-3 рази вище, ніж у матері. Протягом 1-го тижня після народження вона знижується більш, ніж на 50%. Після 3-5 років рівень соматотропіну в крові такий же, як і у дорослих.  Інший гормон аденогіпофіза лактотропін реєструється у великих концентраціях у новонародженого. Протягом 1-го року його концентрація в крові знижується і залишається низькою до підліткового віку. У період статевого дозрівання концентрація його знову зростає, причому у дівчаток сильніше, ніж у хлопчиків.  У підлітків лактотропін виконує ряд важливих функцій. У чоловічому організмі він стимулює зростання передміхурової залози і насінних бульбашок. Гіперсекреція лактотропіна викликає зниження секреції тестостерону, гіпогонадизм і зниження статевого потягу. У жіночому організмі цей гормон гальмує секрецію гонадотропінів.  Також аденогіпофіз продукує тиротропін, регулюючий функцію щитовидної залози. Значне посилення секреції тіротропіна відзначається відразу після народження і перед статевим дозріванням. Перше збільшення пов'язане з адаптацією новонародженого до нових умов існування. Друге підвищення відповідає гормональної перебудови, що включає посилення функції статевих залоз.  Кортикотропін, регулюючий функцію надниркових залоз, в крові новонародженого міститься в таких самих концентраціях, як і у дорослої людини. У віці 10 років його концентрація стає в два рази нижче і знову досягає величин дорослої людини після періоду статевого дозрівання.  Гонадотропін (фолікулостимулюючий гормон) і лютропін (лютеїнізуючий гормон). У новонародженого концентрація цих гормонів висока. Протягом 1-го тижня після народження відбувається різке зниження даних гормонів. До 7-8-річного віку залишається низькою. У препубертатний період відбувається збільшення секреції гонадотропінів. До 14 років концентрація їх збільшується в 2-2,5 рази в порівнянні з 8-9 роками. До 18 років концентрація стає такою ж, як і у дорослих.  Проміжна частка гіпофіза продукує інтермедин, або меланоцітостімулірующій гормон, який регулює шкірну пігментацію і пігментацію волосся. Його концентрація в гіпофізі досить стабільна як у період внутрішньоутробного розвитку, так і після народження.  Задня частка гіпофіза (Нейрогіпофіз), є депо гормонів вазопресину і окситоцину. Зміст цих гормонів у крові високо до моменту народження, а через 2-22 години після народження їх концентрація різко знижується. У дітей протягом перших місяців після народження антідіурітіческая функція вазопресину несуттєва, а з віком його роль в утриманні води в організмі збільшується. Органи-мішені для окситоцину - матка і молочні залози починають реагувати на нього тільки після завершення періоду статевого дозрівання.  Щитовидна залоза виробляє тиреоїдні гормони - тироксин і трийодтиронін. Вони стимулюють ріст і розвиток у внутрішньоутробному періоді онтогенезу. Важливі для повноцінного розвитку нервової системи. Тиреоїдні гормони збільшують продукцію тепла, активують обмін білків, жирів і вуглеводів. Крім того, в щитовидній залозі С-клітинами виробляється кальцитонін - гормон, що знижує вміст кальцію в крові.  Концентрація тиреоїдних гормонів в крові у новонароджених вище, ніж у дорослих. Протягом декількох діб рівень гормонів в крові знижується. До 7 років посилюється секреторна функція щитовидної залози. Також значне збільшення маси та секреторної активності залози відбувається в період статевого дозрівання. Синтез і секреція гормонів щитовидної залози залежать від статевих гормонів. Статеві відмінності у функції щитовидної залози формуються як до народження, так і після нього. Особливо чітко це проявляється в період статевого дозрівання.  Зміст кальцитоніну збільшується з віком, найбільша концентрація відзначається після 12 років. У юнаків 18 років вміст кальцитоніну в кілька разів вище, ніж у дітей 7-10 років.  Околощітовідние залози виробляють паратгормон, який спільно з кальцитонином і вітаміном D регулює обмін кальцію в організмі. Концентрація паратгормону у новонародженого близька до концентрації дорослої людини. активно заліза функціонує до 4-7 років. У період від 6 до 12 років відбувається зменшення рівня паратгормону в крові. Гіпофункція виявляється у дітей у підвищенні збудливості нервів та м'язів, в розладі вегетативних функцій і формуванні скелета.  Підшлункова залоза має скупчення клітин (острівці Лангерганса), що володіють внутрисекреторной активністю. Є три види клітин: β-клітини, що виробляють інсулін, α-клітини, що продукують глюкагон, Д-клітини, що утворюють соматостатин, що гальмує секрецію інсуліну і глюкагону.  Інсулін зменшує вміст глюкози в крові, а в печінці і м'язах забезпечує відкладення глікогену. Збільшує утворення жиру з глюкози і гальмує його розпад. Інсулін активує синтез білка, збільшує транспорт амінокислот через мембрани клітин.  Під впливом глюкагону відбувається розпад глікогену печінки і м'язів до глюкози і підвищення рівня глюкози в крові. Глюкагон стимулює розпад жиру в жировій тканині.  До 2-х річного віку концентрація інсуліну в крові становить 66% від концентрації дорослої людини. Надалі концентрація зростає, значне збільшення відзначається в період інтенсивного росту.  При гіпофункції β-клітин розвивається цукровий діабет. У дітей найчастіше це захворювання спостерігається з 6 до 12 років. Важливе значення у розвитку цукрового діабету мають спадкова схильність та провокуючі фактори середовища: інфекційні захворювання, нервове перенапруження і переїдання.  Наднирники складаються з двох різнорідних тканин - кори і мозкової речовини. Кора складається з трьох зон: клубочкової, секретирующий мінералокортикоїди; пучкової, що виробляє глюкокортикоїди та сітчастої, що виробляє аналоги гормонів статевих залоз. Основним глюкокортикоїдів є кортизон. Глюкокортикоїди впливають на обмін речовин. Під їх впливом утворюються вуглеводи з продуктів розпаду білка. Вони мають протизапальну і протиалергічну дію. Мінералокортикоїди регулюють мінеральний і водний обмін в організмі. Основний гормон цієї групи - альдостерон. Кортикостероїди беруть участь у формуванні вторинних статевих ознак.  Мозкова речовина надниркових залоз виробляє норадреналін і адреналін. Адреналін прискорює ритм серцевих скорочень, збільшує артеріальний тиск, підвищує працездатність скелетних м'язів. Під його впливом посилюється розпад глікогену печінки. Норадреналін в основному підвищує артеріальний тиск.  У перші дні життя в крові новонародженого відзначається низька концентрація гормонів кори надниркових залоз. Протягом перших 2-х тижнів функціональні можливості кори зростають і секретується стільки ж гормону, скільки і у дорослих. Секреція кортикостероїдів збільшується протягом всього періоду дитинства та юнацтва. Так, найбільша активність кори надниркових залоз спостерігається у віці 7-8 років, потім вона знижується і знову зростає до 10 років.  Слід зазначити, що глюкокортикоїди не депонуються, а синтезуються і виділяються в кров у відповідь на дію кортикотропіну. У дітей і підлітків гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова система швидко виснажується, тому здатність протистояти дії несприятливих факторів у неї невелика. Мозкова речовина надниркових залоз у новонародженого розвинене відносно слабко. Однак, активність симпатоадреналової системи проявляється відразу після народження. З перших днів життя дитина реагує на стресові подразники.  Статеві залози представлені в чоловічому організмі семенникамі, а в жіночому - яєчниками. Статеві гормони чоловічого організму називаються андрогенами. Істинний чоловічий гормон - тестостерон. У сім'яниках виробляється і невелика кількість жіночих статевих гормонів - естрогену. роль тестостерону полягає у впливі на формування статевих ознак. Жіночими статевими гормонами є естрогени, що стимулюють ріст і розвиток статевої системи жіночого організму.  Секреція тестостерону починається на 8-му тижні ембріонального розвитку, а в період між 11-ою і 17-м тижнями досягає рівня дорослого чоловіка. Це пояснюється його впливом на реалізацію генетично запрограмованого статі. Андрогени викликають диференціювання гіпоталамуса за чоловічим типом, при їх відсутності розвиток гіпоталамуса відбувається за жіночим типом. Роль власних естрогенів у розвитку плоду жіночої статі не настільки висока, тому що в цих процесах активну участь беруть естрогени матері і аналоги статевих гормонів, що виробляються в наднирниках.  У новонароджених дівчаток протягом перших 5-7 днів у крові циркулюють материнські гормони. У хлопчиків до пубертатного періоду концентрація тестостерону в крові утримується на невисокому рівні. У пубертатний період гормональна активність сім'яників інтенсивно збільшується. Висока концентрація тестостерону стимулює формування вторинних статевих ознак.  Епіфіз продукує гормон мелатонін. Заліза виявляється на 5-7 тижня періоду внутрішньоутробного розвитку. Секреція починається на 3-му місяці.  в грудному віці функціональна активність залози висока. Але вже в кінці першого року життя відбувається перебудова її структури: зменшується кількість клітин активної паренхіми, знижується кровопостачання. Далі з віком функціональна активність епіфіза знижується. Якщо в силу будь-яких причин відзначається рання інволюція залози, то це супроводжується і більш швидкими темпами статевого дозрівання. Але слід зазначити, що повної атрофії епіфіза не відбувається навіть у глибокій старості.  Вилочкова залоза (тимус) представляє собою лімфоїдний орган, добре розвинений в дитячому віці. Гормонами вилочкової залози є тимозин (d-тимозин і β-тимозин). Тимозин стимулюють імунологічні процеси. Зокрема, вони забезпечують утворення клітин, здатних специфічно розпізнавати антиген і відповідати на нього імунної реакцією.  Тимус закладається на 6-му тижні і повністю формується до 3-го місяця внутрішньоутробного розвитку. У новонароджених вона характеризується функціональною зрілістю і продовжує розвиватися далі. Але паралельно з цим в вилочкової залозі вже на першому році життя починають розвиватися сполучно-тканинні волокна і жирова тканина, а з настанням статевої зрілості вона починає піддаватися інволюції. Але і у літніх людей зберігаються окремі острівці паренхіми вилочкової залози, які відіграють велику роль у імунологічної захисту організму.