Компоненти, що утворюють евтектичні суміші

№ п/п	Склад сумішей, %		Температура плавлення, °С
			інгредієнтів	сумішей
1	Камфора Хлоралгідрат	50,0 50,0	171 – 176 57	60
2	Фенілсаліцилат Камфора	47,0 53,0	40 171 – 176	6
3	Ацетанілід Резорцин	53,9 46,1	113 – 115 100 – 112	24
4	Ацетанілід Тимол	66,7 33,3	113 – 115 50 – 51,5	24,5
5	Ацетанілід Хлоралгідрат	42,7 57,3	113 – 115 57	25
6	Антипірин Ментол	81,1 18,9	110 – 113 41 – 44	3
7	Уретан Хінін	93,2 6,8	48 – 51 175	43
8	Антипірин Хініну гідрохлорид	72,9 27,1	110 – 113 175	91

Виділення кристалізаційної води. При змішуванні деяких лікарських речовин, які містять кристалізаційну воду, руйнується кристалізаційна решітка, утворюються нові речовини, що не містять або містять менше кристалізаційної води. Виділяється вода, суміш відволожується. Наприклад Rр.:  Dibazoli      0,005 Тhiamini bromidi    0,005 Natrii phosphates         0,3 Міsсе, fiat pulvis Da tales doses  № 20 Signa. По 1 порошку 3 рази в день. Якщо натрію фосфат узяти кристалічний, що містить 12 молекул кристалізаційної води, суміш буде зволожуватися за рахунок руйнування кристалічної решітки і виділен­ня води. Необхідно брати висушений натрію фосфат. Іноді явища відволожування та розплавленім сумішей супроводжують одне одного, їх буває важко розмежувати, але зазвичай переважає одне. З метою усунення несумісності в порошкових сумішах рекомендуються такі технологічні прийоми: 1. Виділення з лікарської форми одного із взаємодіючих компонентів (крім лікарсь­ких речовин списків А і Б), виписавши його на окремому рецептурному бланку. 2. Заміна за узгодженням з лікарем реакційноздатного компонента його фармако­логічним аналогом. 3. Введення в суміш допоміжних речовин - вологорегуляторів, мета яких - адсорбувати вологу. Для цього застосовують глинисті мінерали, аеросил, магнію карбонат, крохмаль підсушений. Кількість і вид вологорегулятора підбирають експериментально з урахуванням сумісності інгредієнтів. Найчастіше використовують аеросил. Дода­вання 0,02 - 0,03 г його на один порошок збільшує термін зберігання окремих сумішей у 3 – 10 разів. Аеросил не взаємодіє з лікарськими речовинами, не впливає на швидкість і повноту їх дифузії. При вологості 70 – 80 % і нижче з аеросилом вдається запобігти відволожування навіть солей алкалоїдів з еуфіліном. 4. Фракційне змішування. 5. Підсушування кристалогідратів перед виготовленням порошків. 6. Підбір пакувального матеріалу. 7. Заміна лікарської форми на іншу. 

Адсорбція лікарських засобів. Адсорбція - концентрування речовини з оточуючо­го середовища (газу або розчину) на поверхні твердого тіла (адсорбента). Відбуваєть­ся під впливом молекулярних сил поверхні адсорбента і веде до зменшення вільної поверхневої енергії. При розподілі на поверхні утворюються адсорбційні шари товщиною в одну, дві чи кілька молекул залежно від інтенсивності поля на поверхні адсорбента. Адсорбція може бути фізичною чи хімічною (хемосорбція). При фізичній молекули адсорбованої речовини ( адсорбату ) зберігають свою індивідуальність, при хемосорбції - утворюють поверхневу хімічну сполуку з адсорбентом. При постійній температурі фізич­на адсорбція збільшується зі зростанням концентрації розчину - цей процес зворотний. На явище адсорбції речовини з розчину вперше звернув увагу у 1785р. російський академік Т. Е. Ловіц. Адсорбція широко застосовується у фармацевтичній технології для очищення води, вазеліну, глюкози, витягів з рослинної сировини, для адсорбційного висушування і т. п. Явище адсорбції найчастіше відбувається в порошках, суспензіях, пілюлях. Вона може спостерігатися при виділенні в мікстурах неотруйних осадів, які на своїй поверхні можуть адсорбувати лікарські речовини, що входять до складу мікстури. Це особливо небезпечно, коли до складу ліків входять отруйні або сильнодіючі речовини. Адсорбентами, як правило, можуть бути високодисперсні речовини, нерозчинні і такі, що не всмоктуються в шлунково-кишковому тракті. Найбільш сильні адсорбенти - ак­тивоване вугілля, кальцію карбонат, алюмінію гідроксид, бентоніт, у меншій мірі тальк, крохмаль, вісмуту нітрат основний, рослинні порошки та інші подібні речовини. Тому поєднання алкалоїдів, ферментів, деяких антибіотиків, глікозидів та інших лікарських речовин з адсорбентами нераціональні, бо в результаті адсорбції втрачаються лікарські властивості прописаних інгредієнтів. Адсорбція відноситься до латентних (прихованих, таких, що візуально не проявля­ються) несумісностей. Основний метод подолання несумісності - виділення речовини, що адсорбується, з лікарської форми. Наприклад: Rр.: Ехtracti Веllаdоnnае         0,015  Рараvеrіnі hуdrochloridi   0,03  Саrbonis activati      0,5  Міsсе, fiat pulvis  Da tales doses  № 6 Signa. По 1 порошку 3 рази в день. Активоване вугілля майже повністю адсорбує папаверину гідрохлорид і алкалоїди з екстракту красавки. Варто відпустити (за узгодженням з лікарем) активоване вугілля окремо (у таблет­ках), а в якості формоутворюючого компонента ввести у пропис іншу речовину, наприк­лад, цукор. Необхідно також враховувати можливу адсорбцію алкалоїдів вугіллям в організмі хворого. Тому прийом порошків, відпущених роздільно, повинен бути розмежований за часом (спочатку приймають папаверин з екстрактом красавки, а через деякий час - після їх всмоктування - активоване вугілля). У лікарських препаратах, що містять білу глину, може відбуватися не тільки фізич­на, але й хімічна адсорбція. Rр.: Моrphini hydrochloridi Ехtracti Веllаdоnnае    аа   0,01 Воlі аlbае       0,5 Міsсе, fiat pulvis Da tales doses  № 6 Signa.  По 1 порошку 3 рази в день. Біла глина адсорбує як морфіну гідрохлорид, так і алкалоїди з екстракту красавки, які на її поверхні руйнуються за місцем ефірного зв'язку і втрачають активність. Про­пис нераціональний. Якщо лікарський препарат призначений для хворого на діабет, то небажано як формоутворювач вводити цукор. Краще для цього використовувати кальцію карбонат або натрію гідрокарбонат, але не білу глину. У рідких лікарських формах адсорбентами можуть бути лікарські речовини, що розчиняються у шлунковому соку, але в самому лікарському препараті знаходяться у вигляді завису. До таких речовин відноситься, наприклад, кальцію карбонат. Rр.:Рараvеrіnі hydrochloridi        0,36 Мucilaginis seminis Lini   ех 8,0 - 180,0 Саlсіі саrbоnаtеs        6,0 Natrii sulfatis   10,0 Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день. Кальцію карбонат адсорбує папаверину гідрохлорид. При відмірюванні дози осад рівномірно не розподіляється, що може призвести до нерівномірного дозування папаверину гідрохлориду. Rр.: Соdeini 0,2 Infusi rhizomatis cum Radicibus Valerianae  ех 6,0 - 200 ті Саlсіі сhlоrіdi                  10,0 Міsсе. Dа. Signa. По 1 столовій ложці 3 рази в день. У даному випадку в результаті взаємодії кальцію хлориду з органічними кислотами, що містяться в настої кореню валеріани, випадає осад і, крім того, відбувається коагу­ляція екстрактивних речовин сильним електролітом. Осад об'ємистий, пухкий, сам по собі не отруйний, але може частково адсорбувати кодеїн, виводячи його з розчину. Тому цей лікарський препарат несумісний, оскільки порушується дозування сильно­діючої наркотичної речовини кодеїну. Лікарський препарат відпуску не підлягає.