Сумісність солей алкалоїдів і азотистих основ з бензоатами, саліцилатами, бромідами і йодидами (а. А. Фелсберг, в. А. Шидловска)

назва	Бензоати		Саліцилати		Броміди		Йодиди
	М	К	М	К	М	К	М	К
Дибазол	+	+	+	+	+	+	+	+
Димедрол	-	+	+	+	-	+	+	+
Кодеїну фосфат	-	-	-	-	-	+	-	+
Папаверину гідрохлорид	+	+	+	+	+	+	+	+
Платифіліну гідротартрат	-	-	-	-	-	-	-	-
Спазмолітин	-	+	+	+	-	+	+	+
Хініну гідрохлорид	+	+	+	+	+	+	+	+
Етилморфіну гідрохлорид	-	-	-	-	-	+	-	+
Ефедрину гідрохлорид	-	-	-	-	-	-	-	-

     Позначення:    М - розведені розчини, мікстури;      К - концентровані розчини, краплі;      + випадає осад; - осаду немає.

Нижче приведені випадки утворення осаду алкалоїдів і азотистих основ на прикла­дах поєднань, що найчастіше зустрічаються в рецептурі Rр.:   Рараvеrіnі hydrochloridi  0,15 Natrii hydrocarbonatis  5,0 Aquae purificatae                    100 ml Тіncturae Vаlеrіаnае        5mlМіsсе. Dа. Signa.  По 1 столовій ложці 3 рази в день.

Незначна частина натрію гідрокарбонату витрачається на нейтралізацію кислот з настойки валеріани, реакція розчину залишається лужною - рН буде 9,0. Основа папа­верину випадає в осад уже при рН 6,4 і практично не розчинна у воді. Ліки за рецептом не відпускаються. Rр.:      Сосаіnі hуdrochloridi     0,5  Natrii tеtraboratis                   4,0  Aquae purificatae            200 ml Міsсе. Dа. Signa. Примочка. Натрію тетраборат обумовлює лужне середовище розчину рН 9,3, що обов'язково приведе до випадання в осад основи кокаїну, розчинність якого 1:170. Оскільки в осаді отруйна речовина, ліки хворому не відпускаються. Утворення осаду алкалоїдів може супроводжуватися й іншими явищами, бо лужно-реагуючі речовини можуть взаємодіяти не тільки з алкалоїдами, але й з іншими компо­нентами лікарського препарату. Алкалоїди-основи можуть витісняти в осад інші основи алкалоїдів, що є більш слаб­кою основою. Rр.: Solutionis  Аеthylmorphyni hуdrochloridi  1 %  10 ml Соdeіnі                                                0,15 Міsсе. Dа. Signa. По 15 крапель 3 рази в день. Розчин кодеїну в цьому лікарському препараті буде мати рН 9,5 (реакція сильно-лужна), тому буде утворюватись осад основи етилморфіну (розчинність 1:500). Подібно солям алкалоїдів поводяться солі слабких органічних азотистих основ у лужному середовищі. Зокрема, несумісні з лужнодіючими речовинами такі синтетичні замінники морфіну, як лідол, промедол та ін. Несумісні з речовинами лужного характе­ру і синтетичні замінники кокаїну: новокаїн, дикаїн. У лужному середовищі нестійкі також розчини прозерину, спазмолітину, дибазолу, промедолу, димедролу, етакридину лактату і деякі інші речовини. Алкалоїди групи пурину (кофеїн - бензоат натрію та еуфілін) стійкі лише в сильно-лужному середовищі. У кислому і навіть у слабко лужному випадають в осад їх осно­ви. Алкалоїди групи пурину легко вступають у взаємодію з солями інших алкалоїдів і азотистих основ. Однак кофеїн і теофілін не завжди знаходяться в осаді, бо вони по­рівняно добре розчинні у воді і наявність їх в осаді залежить від кількості розчинника.Rр.: Solutionis Еuphyllini  2,5 %     10 ml Dimedroli                                0,1 Міsсе. Dа. Signа. По 5 крапель 3 рази в день. Утворення основи димедролу відбувається при рН = 8,0 або вище. Розчини еуфіліну мають вищу лужність. Утворюється білий кристалічний осад, який складається з ос­нови димедролу і теофіліну. У даному прописі води недостатньо для розчинення всьо­го утвореного теофіліну. Лікарський препарат хворому відпускати не можна, бо в осаді знаходяться сильнодіючі лікарські речовини. Осади солей алкалоїдів спостерігаються в тих випадках, коли в результаті реакції обміну утворюються важкорозчинні солі алкалоїдів. Rр.: Сосаіnі hydrochloridi              Chinini hydrochloridi  ana 0,1              Zinci sulfatis                  0,05              Sol. Acidi borici 2 %     10 ml              Міsсе. Dа. Signа. По 2 краплі в обидва ока. При поєднанні цинку сульфату з хініну гідрохлоридом утворюється білий кристалічний осад хініну сульфату, розчинність якого у воді 1:800. Він утворюється відразу після виготов­лення лікарського препарату, який не повинен бути відпущений хворому. Подібні про­писи дуже різноманітні, можуть змінюватися кількість компонентів або їх асортимент. Утворення осаду хініну сульфату найчастіше спостерігається в очних краплях. Потенційні несумісності алкалоїдів і азотистих основ з дубильними речовинами яв­ляють собою їх поєднання з таніном, водними витягами, екстрактами, настойками з лікарських рослин, які містять дубильні речовини. Це можуть бути відвари з кори дуба, кореневища ракових шийок, кореневищ і кореня родовика, кореневища перстачу, листя мучниці, рідкі екстракти глоду, водяного перцю, калини та ін. Винятки складають хініну гідрохлорид, морфіну гідрохлорид, кодеїн. Rр.: Оmnoponi                    0,3  Таnnіnі                        4,0  Тincturae Valerianae 6 ml  Аquae purificatae      180 ml  Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день. Утворюється світло - коричневий дрібний аморфний осад танатів алкалоїдів опію. Осад отруйний. Лікарський препарат за рецептом не відпускається. Зустрічаються випадки, коли з відваром листя мучниці сполучуються в одному прописі кілька компонентів, кожен з яких реагує з дубильними речовинами: Rр.:  Decocti foliorum Uvae Ursi   ex 10,0 – 200 ml Coffeini - natrii benzoates 1,5 Ехtracti Веllаdоnnае   0,15 Нехаmethylentetramini  4,0 Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день. В результаті хімічної взаємодії утворюється рясний пластівчастий осад, основну масу якого складають танати гексаметилентетраміну і кофеїну. Властивість дубильних речовин утворювати нерозчинні осади з алкалоїдами у виг­ляді танатів алкалоїдів використовується для ідентифікації алкалоїдів. Утворення осаду серцевих глікозидів відбувається в лікарських препаратах з важ­кими металами, дубильними речовинами, солями алкалоїдів і галогенами. Найчасті­ше зустрічаються випадки утворення осаду в результаті взаємодії серцевих глікозидів з дубильними речовинами. Rр.:      Тіnсturae Leonuri             Tincturae Convallariae            ana 6 ml             Ехtracti  Сrаtаеgі fluidi         8 ml Міsсе. Dа. Signа. По 20 крапель 3 рази в день. Дубильні речовини з рідкого екстракту глоду осаджують серцеві глікозиди з на­стойки конвалії. У такому вигляді лікарський препарат відпускати не можна. За зго­дою лікаря настойку конвалії можна відпустити окремо. Серцеві глікозиди утворюють осади з хініну гідрохлоридом, омнопоном, папаверину гідрохлоридом, стрихніну нітратом, кокаїну гідрохлоридом. Азотисті основи, як прави­ло, таких осадів не дають. Що стосується утворення осадів при взаємодії серцевих глікозидів з солями алка­лоїдів, то вони утворюються при порівняно високій концентрації алкалоїдів. Це найчас­тіше спостерігається в краплях. Rр.:   Оmnoponi           0,3 Тіncturae Strychni       5 ml Соffеіnі                   0,1 Тіnсturae Соnvаllаrіае  15 ml Міsсе. Dа. Signа. По 10 крапель 3 рази в день. Утворюється бурий аморфний осад, тому лікарський препарат не може бути відпущений. Поєднання серцевих глікозидів з галогенами (йодом) зустрічається так само рідко, як і з важкими металами. Серцеві глікозиди дуже чутливі до дії кислот, кислореагуючих рідин (сиропи, зокре­ма малиновий), лугів і окислювачів. У цьому випадку серцеві глікозиди частково або повністю піддаються гідролітичному розщепленню з утворенням отруйних осадів, відбу­вається інактивація глікозидів. Rр.: Рараvеrіnі hуdrосhlоrіdі         0,5 Апаlgini                                   3,0 Nаtrii nitritis                            1,0 Аdonosidi                                8 ml Тіncturae Сrаtаеgі                   10 ml Sol. Natrii bromidi  2 %          200 ml Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день. У даному випадку в лужному середовищі, створюваному анальгіном, під впливом натрію нітриту і дубильних речовин настойки глоду випадає основа папаверину. Азоти­ста кислота, що утворилася, розкладається до окислів азоту, які окисляють серцеві глікозиди адонізиду. У лужному середовищі відбувається їх омилення, а під дією ду­бильних речовин - утворення осаду серцевих глікозидів. Ліки набувають неприємного запаху і містять отруйний осад. Утворення осаду похідних барбітурової кислоти і сульфаніламідних препаратів відбу­вається під впливом кислот (іноді навіть слабких), лужноземельних металів, у резуль­таті обмінних реакцій із солями алкалоїдів і азотистих основ, під впливом сполук важ­ких металів. Натрієві солі - похідні барбітурової кислоти і сульфаніламідних препаратів - дуже чутливі до впливу кислот. Нейтралізація їх може здійснюватися навіть органічними кислотами з водних витягів і галенових препаратів. При цьому вона відбувається не повністю, осади невеликі, білі кристалічні, рівномірно розподіляються при збовтуванні. В такому випадку лікарський препарат можна відпустити з етикеткою «Перед вжи­ванням розбовтувати». При поєднанні в одному лікарському препараті натрієвих солей барбітурової кисло­ти лужноземельних металів утворюються їх гідроксиди і похідні барбітурової кислоти. Rр.: Ваrbitali – natrii       4,0 Саlсіі сhlоrіdі              10,0 Каliі bromidi                6,0 Аquae риrіfiсаtае        200 ml Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день. Утворюється рясний білий кристалічний осад з барбіталу і кальцію гідроксиду. Зва­жаючи на те, що в осаді барбітал - сильнодіюча речовина, лікарський препарат хворо­му відпускати не можна. При взаємодії натрієвих солей похідних барбітурової кислоти і сульфаніламідних препаратів із солями алкалоїдів і азотистих основ відбуваються обмінні реакції, в ре­зультаті яких в осаді наявні представники обох груп. Rр.: Ваrbitali – natrii          4,0 Рараvеrіnі hуdrochloridi      0,3 Тіncturae Valerianae      10 ml Sol. Nаtrіі bromidi      8,0 - 200 ml Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день. В результаті обмінної реакції випадає осад барбіталу і папаверину основи. Утворен­ню осаду барбіталу сприяють кислоти з настойки валеріани. Навіть якщо з пропису виключити барбітал – натрій, лікарський препарат відпускати не можна, тому що в осаді буде папаверину гідробромід. Якщо основи алкалоїдів розчинні, то в осаді будуть тільки похідні барбітурової кис­лоти або сульфаніламідні препарати. Rр.: Ерhedrini hydrochloridi        0,3 Sol. Norsulfazoli – natrii 5 %          10 ml Sol. Аdrenalini hydrochloridi  1:1000 gtts XV Міsсе. Dа. Signа. Краплі для носа. В осаді буде тільки норсульфазол, розчинність у воді якого 1:2000. У лужному сере­довищі можливе окислення адреналіну з утворенням забарвлених продуктів. Краплі з осадом відпускати не можна. Похідні барбітурової кислоти і сульфаніламідні препарати з важкими металами в пропи­сах зустрічаються рідко. Найчастіше в таких взаємодіях бере участь сульфацил натрію. Утворення осаду сполук важких металів відбувається при взаємодії з дубильними ре­човинами, серцевими глікозидами, сполуками галогенів, алкалоїдами й азотистими основа­ми, натрієвими солями похідних барбітурової кислоти і сульфаніламідних препаратів. Оса­ди можуть утворюватися в результаті обмінних реакцій між солями важких металів. Rр.: Соdеіni          0,12 Аrgenti nitratis       0,15 Аquae purificatae   200 ml Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день. Утворюється кодеїну нітрат, добре розчинний у воді, і бурий аморфний осад срібла. Ліки мають неприємний вигляд, містять осад, і хворому їх не відпускають. Основи алкалоїдів чи азотистих основ утворюються, якщо їх солі поєднуються з лужними солями важких металів. Нерозчинні солі відповідних металів утворюються при взаємодії з дубильними речовинами. Rр.:Dес. соrticis Quercus      200ml Рlumbi acetatis          2,0 Міsсе. Dа. Signа. Примочка. Утворюється бурий рясний, добре розподілюваний при збовтуванні осад танатів свинцю. За згодою лікаря лікарський препарат можна відпустити з етикеткою «Перед вживанням розбовтувати», оскільки його в'яжуча і протизапальна дія зберігається. Осади в лікарських препаратах з антибіотиками випадають під дією кислот, лугів, а також деяких спиртів, солей важких металів і ферментів. Навіть такі слабкі органічні кислоти, як аскорбінова і саліцилова, перетворюють пеніцилін у неактивну пеніцилінову кислоту (мінеральні кислоти призводять до більш глибокого гідролізу антибіотика). Речовини лужного характеру розкривають лактамне кільце пеніциліну і утворюють фізіологічне неактивні солі пеніцилінової кислоти, що не мають антибіотичної актив­ності. Солі важких металів (ртуті, свинцю та ін.) інактивують пеніцилін внаслідок розщеплення тіазолідинового кільця і, крім того, утворюють з антибіотиками погано роз­чинні сполуки. Тому не рекомендується змішувати пеніцилінові мазі з цинковою, ртут­ною, свинцевою мазями. Rр.:  Веnzylpenicillini – kalii    100 000 ЕВ Sol. Асіdі ascorbinici            5 %     5 ml Міsсе. Dа. Signа. Очні краплі. У кислому середовищі, створюваному кислотою аскорбіновою, випадає в осад бензил-пеніцилінова кислота, яка швидко інактивується. Очні краплі з осадом не відпускають. Rр.: Streptomycini sulfatis     250 000 ЕВ Sol. Norsulfasoli – natrii     2 %  100 ml Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день. У лужному середовищі норсульфазол-натрію відбувається розкладання стрептомі­цину сульфату з виділенням стрептоміцину-основи. 

Зміна кольору, запаху і виділення газів у лікарських формах - свідчення глибоких хімічних перетворень їх компонентів із втратою терапевтичної активності. Ці явища можуть відбуватися результаті реакції витіснення слабких кислот і лугів більш сильними, реакції відновлення, при поєднанні натрію нітриту, солей амонію, кар­бонатів і гідрокарбонатів, перекису водню з різними компонентами, при руйнуванні хло­ралгідрату, гексаметилентетраміну і газоподібних речовин. Слабкими кислотами, із солей яких можуть виділятися гази, є азотиста, тіосірчана і вугільна. При взаємодії цих солей з сильнішими кислотами утворюються відповідно оксиди азоту, диоксиди сірки чи вуглецю.

Rр.: Natrii nitritis     2,0 Асidi hydrochlorici     5 ml Тіnсturae Strychni     4 ml Aque purificatae       20 ml Міsсе. Dа. Signа. По 20 крапель 3 рази в день. У результаті взаємодії між інгредієнтами виділяються червоно-бурі пари оксиду азоту з неприємним запахом. Лікарський препарат забарвлюється у світло – жовтий колір. Пропис нераціональний і лікарський препарат за ним не відпускається. Rр.:Sol. Нуdrogenii peroxydi concentrate       6 ml Resorcini Natrii tetraboratis  аnа     2,0 Lаnоlіnі Vаsеlіnі аnа            15,0 Міsсе fiat unguentum Dа. Signа. Змазувати ділянки ураження шкіри. Перекис водню руйнується в присутності лугів (натрію тетраборат), окисляє фено­ли (резорцин). Резорцин, у свою чергу, окисляється в лужному середовищі навіть киснем повітря. В результаті пергідроль розкладається з бурхливим виділенням газоподібного кисню і мазь спучується, як тісто при бродінні. Резорцин поступово окисляється і мазь буріє. Пропис нераціональний, мазь хворому не відпускають. Виключення з пропису будь-якого інгре­дієнта не робить її раціональною, бо всі діючі компоненти несумісні один з одним. Слабкими основами, із солей яких можуть виділятися під дією лугів газоподібні речовини, є аміак і його сполуки з формальдегідом (гексаметилентетрамін). Гексаметилентетрамін у поєднанні з аскорбіновою кислотою розкладається з виді­ленням формальдегіду, який відчувається по запаху. Натрію тіосульфат при поєднанні з димедролом, кислотою аскорбіновою утворює мутні розчини, виділяється сірка і сірчистий ангідрид. Кальцію і натрію карбонати несумісні з кислотами сильнішими, ніж вугільна. СаСО₃ + 2НС1 → СаСl₂ + Н₂О + СО₂↓ При поєднанні мазі Вількінсона з кислотою саліциловою в процесі зберігання виді­ляється вуглекислий газ, який утворюється при взаємодії кальцію карбонату, що вхо­дить до складу мазі, з кислотою саліциловою. У лужному середовищі можна спостерігати розкладання хлоралгідрату з утворен­ням хлороформу, який відчувається по запаху. Rр.: Infusi radicis Althaeae        180 ml Сhlorali hydrati             6,0 Каlii hydrocarbonatis     4,0 Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день. Під впливом натрію гідрокарбонату з хлоралгідрату виділяється хлороформ. Лікарсь­кий препарат стає каламутним і з'являється характерний запах. Пропис нераціональ­ний, відпускати не можна. За згодою лікаря можна виключити натрію гідрокарбонат, тоді пропис стане раціональним. 

Зміна консистенції лікарського препарату супроводжується зміною його ак­тивності у зв'язку зі зміною дисперсності лікарських і допоміжних речовин. Це спосте­рігається у водовміщуючих мазях з цинку оксидом і кислотою саліциловою (утворюється маса цинку саліцилату, що важко диспергується), при поєднанні в мазях розчину ме­тилцелюлози з резорцином і йодом. Зміна консистенції відбувається і при поєднанні натрій-карбоксиметилцелюлози із солями важких і полівалентних металів.

Для усунення цієї несумісності використовується заміна лікарської форми або виді­лення одного з компонентів. Зміни, що протікають без видимих проявів, можуть виникати в лікарських препаратах, які містять антибіотики, серцеві глікозиди, ферменти, вітаміни, солі алкалоїдів і азотистих основ, в результаті реакцій гідролізу, окисно-відновних та ін. Несумісні поєднання лікарських речовин дуже часто трапляються з антибіотика­ми. Ці речовини досить чутливі до рН середовища. Невелике зменшення чи збільшен­ня значення рН сильно впливає на ступінь інактивації антибіотика. В усіх випадках, коли інактивується яка-небудь лікарська речовина, лікарський препарат не відпускається, про що негайно повідомляють лікаря. Бензилпеніцилін - натрій у водних розчинах інактивується перекисом водню, спиртом етиловим та іншими реагентами. Інактивація супроводжується розривом лактамного кільця з утворенням пеніциламіну і пеніцилальдегіду - продуктів неактивних, але роз­чинних у воді, тому ця реакція перебігає без видимих зовнішніх змін. Водні розчини стрептоміцину сульфату найбільш стійкі при рН 3-7, а в лужному середовищі легко інактивуються. Активність стрептоміцину сульфату знижується в присутності глюкози, нуклеїнових кислот, пептону, сироватки крові. Він осаджується алкалоїдними реактивами, барвниками, а також легко піддається окисленню. Тетрацикліни в основному стабільні у кислому і нейтральному середовищі і легко руйнуються в лужному, проте окситетрацикліни руйнуються у кислому середовищі. Хлористоводневі солі тетрациклінів утворюють несумісні поєднання, характерні для хлоридів і алкалоїдів. Натрієві солі у водних розчинах через лужне середовище не­сумісні із солями органічних основ, кислотами і різними металами. Тетрацикліни легко піддаються окисленню, несумісні з кислотами аскорбіновою і нікотиновою, сульфацил-натрієм, натрію тетраборатом, кальцію хлоридом, ефедрину гідрохлоридом, тіаміну бромідом, цинку сульфатом. У препаратах серцевих глікозидів під впливом кислот і лугів відбувається гідроліз, знижується їх активність. Rр.:  Infusu foliorum Digitalis    ех 0,5 - 200 ml Асіdi hydrochlorici                 4 ml Мisce. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день. Під впливом кислоти хлористоводневої у лікарському препараті відбувається гідроліз серцевих глікозидів, які містяться в настої наперстянки. Уже через кілька годин ак­тивність серцевих глікозидів знижується на 50-60, а через добу - на 80 %. Лужнореагуючі лікарські засоби гідролізують серцеві глікозиди у меншій мірі. Че­рез кілька годин після виготовлення активність серцевих глікозидів знижується до 30-40, а через добу - до 60 % і надалі продовжує знижуватися. Тому поєднання настоїв наперстянки і горицвіту з натрію гідрокарбонатом, натрієвими солями барбітурової кислоти і сульфаніламідними препаратами несумісні. Що стосується вітамінів, то для жиророзчинних вітамінів потрібно враховувати їх легку окиснюваність киснем повітря (вітаміни А, Е, D). Водорозчинні вітаміни В₁ (тіаміну хлорид і бромід) руйнуються в лугах і нейтраль­них розчинах, інактивуються під впливом окислювачів і відновників, особливо в луж­ному середовищі. Рибофлавін у нейтральному середовищі - слабкий окислювач і сильний відновник. На світлі, особливо в лужному середовищі, розкладається. Тіамін (вітамін В₁) може розкладатися в розчинах з нікотинамідом і кислотою ніко­тиновою, окислення тіаміну киснем повітря значно прискорюється в присутності ри­бофлавіну. Розкладається відновниками (формальдегідом, глюкозою, натрію суль­фатом та ін.). Ціанокобаламін (вітамін В₁₂) несполучний в розчинах з окислювачами (перекисом водню, калію перманганатом), відновниками (кислотою аскорбіновою, натрію тіо­сульфатом, хлоралгідратом, цистеїном та ін.) - інактивація ціанокобаламіну, який роз­кладається під дією солей важких металів і нікотинаміду. У водних розчинах вітамін С інактивується вітамінами В₁₂, РР, В₂. Вітамін В₁ розкла­дається вітаміном В₆, а вітамін В₁₂ підсилює алергійні реакції, викликані вітаміном В₁. Рекомендується поєднання вітамінів В₆ і В₁₂, але в цьому випадку необхідно вводи­ти їх окремо в різні дні чи принаймні у різний час доби. З метою зниження частоти психічних травм у хворих вітаміни С і В₆ сумісно не вводять. Легко окисляються також ретинол (вітамін А), рибофлавін (вітамін В₂), ергокальци­ферол (вітамін D), токоферолу ацетат (вітамін Е). Його активність зменшується на 50 %. Найбільше він стійкий у розчинах при рН = 5,0. У водних розчи­нах (особливо на світлі) прискорює реакцію окислення аскорбінової і фолієвої кислот, тіаміну. При ін'єкціях рибофлавін не можна вводити в одному шприці з тіаміну бромі­дом (окислення тіаміну), з ціанокобаламіном (руйнування рибофлавіну іонами кобальту), спільне  введення з нікотиновою кислотою призводить до порушення обміну нікотинової кислоти (табл. 10, 11). При нагріванні розчину рибофлавіну (при рН 7,2 - 7,9) протягом години У лікарських препаратах, які містять ферменти, несумісні сполучення з іншими лікарськими речовинами утворюють в основному пепсин і панкреатин. Традиційну мікстуру пепсину з кислотою хлористоводневою, лікарі іноді ускладню­ють, додаючи різні настойки (м'яти, полиню, красавки та ін.), вітаміни, в основному, кислоту аскорбінову, і деякі інші лікарські речовини, які знижують перетравлюючу здатність пепсину. Наприклад: Rр.:Sol. Acidi hydrochlorici     2 % 200 ml Pepsini                                     4,0 Асidi аsсоrbіnісі                      2,0 Тіnсturae Absinnthii                5 ml Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день. Експериментальне встановлено, що 1/10 частина кислоти аскорбінової від прописаного пепсину не знижує його перетравну здатність.  

Таблиця 10