Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МетодМодульКР_ТІМС.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
634 Кб
Скачать
☆
    1. Критерій згоди 2

Критерії, які призначено для перевірки гіпотези про закон розподілу випадкової величини, називаються критеріями згоди. Нехай основна гіпотеза H0 полягає в тому, що функція розподілу випадкової величини  є функція F(x).

Поділимо числову вісь на r проміжків (розрядів)

де . При вірній гіпотезі H0 i–му розряду відповідає ймовірність

1, 2, …, .

З n вибіркових значень (Х1, Х2, …, Хп) випадкової величини  до i-го розряду попадає випадкова кількість mi значень Тоді відношення mi/n до ймовірностей pi стверджує основну гіпотезу H0, помітна різниця відкидає гіпотезу H0. Випадкова величина

(21)

характеризує погодженість гіпотези H0 з експериментальними даними. Критерій 2застосовують згідно із загальним правилом перевірки гіпотез. При цьому значення критерію обчислюють за формулою (21), критичну множину вибирають у вигляді напівскінченного інтервалу , де величину знаходять за табл. 7 (див. дод. 2). Входами таблиці є величина = r–1та рівень значущості .

Якщо виконується співвідношення > , то гіпотеза H0відкидається на рівні значущості . У протилежному випадку вона не суперечить експериментальним даним.

Зауваження 1. Кількість вибіркових значень mi, i=1 , 2,…, r у кожному розряді має бути не менше 5…10. Якщо ця умова не виконується, рекомендують об’єднувати розряди.

Зауваження 2. Критерій згоди 2 можна застосувати не тільки, коли гіпотетичну функцію розподілу F(x) випадкової величини  повністю визначено. Якщо вона залежить від l невідомих параметрів, тобто має вигляд F (х; 1, 2, …, l) та параметри 1, 2, …, l визначають за вибіркою методом максимальної правдоподібності (див. п.1.13), то критерій згоди залишається спроможним. У цьому випадку степінь вільності обчислюють за формулою  = r – l – 1 (табл. 7, дод. 2).

    1. Однофакторний дисперсний аналіз

Розглянемо незалежних випадкових величин та незалежних їх копій:

Припускається, що кожна величина має нормальний розподіл (середньоквадратичні відхилення співпадають).

Перевіряється основна (нульова) гіпотеза , що всі математичні сподівання співпадають. Альтернативна гіпотеза – не співпадають.

Для перевірки гіпотези використовуємо основну тотожність дисперсіонного аналізу

де

Позначимо

Таким чином

Доводиться, що коли гіпотеза є вірною, величина має розподіл ступенями свободи, – розподіл ступенями свободи та і – незалежні випадкові величини. Таким чином величина

У випадку вірності гіпотези має розподіл Фішера з ступенями свободи. Окрім того доводиться, що величина не залежить від вірності гіпотези , а розподіл величини має тенденцію зміщуватись в область великих додатних значень у випадку невірності гіпотези .

Враховуючи сказане, критичною множиною значень критерію є область великих додатних значень, така що при вірності гіпотези .

Значення границі множини знаходиться з таблиці додатку 2 розподілу Фішера по заданих , та рівно значущості . Якщо реалізація критерію (при підстановці замість реалізацій ) попадає в множину , то гіпотеза відкидається, в протилежному випадку – приймається.