- •6.050101 "Комп'ютерні науки"
- •1. Довідковий теоретичний матеріал 6
- •3.1. Варіанти завдання 2.1 40
- •4.1. Варіанти завдання 3.1 45
- •5.1. Варіанти завдання 4.1 51
- •Довідковий теоретичний матеріал
- •Класичне означення ймовірності
- •Елементи комбінаторики
- •Геометричне означення ймовірності
- •Теорема додавання і формула множення ймовірностей
- •Формула повної імовірності, формула Байєса
- •Закони розподілу і числові характеристики випадкових величин
- •Характеристичні функції
- •Закони розподілу функцій випадкових аргументів
- •Числові характеристики випадкових величин
- •Закон великих чисел
- •Центральна гранична теорема для однаково розподілених випадкових доданків
- •Точкові оцінки параметрів розподілу
- •Довірчі інтервали
- •Статистична перевірка гіпотез
- •Критерій згоди 2
- •Однофакторний дисперсний аналіз
- •Регресійний аналіз
- •Статистика стаціонарних випадкових процесів
- •Модульна контрольна робота №2
- •Варіанти завдання 2.1
- •Варіанти завдання 2.2
- •Варіанти завдання 2.3
- •Приклади розв'язання завдань
- •Довірчі інтервали:
- •Додатки Додаток 1
- •Додаток 2
- •Література
Критерій згоди 2
Критерії, які призначено для перевірки гіпотези про закон розподілу випадкової величини, називаються критеріями згоди. Нехай основна гіпотеза H0 полягає в тому, що функція розподілу випадкової величини є функція F(x).
Поділимо числову вісь на r проміжків (розрядів)
де
.
При вірній гіпотезі H0
i–му розряду
відповідає ймовірність
1,
2, …,
.
З n
вибіркових значень (Х1,
Х2,
…, Хп)
випадкової величини
до i-го
розряду
попадає випадкова кількість mi
значень
Тоді відношення mi/n
до ймовірностей pi
стверджує основну
гіпотезу H0,
помітна різниця відкидає гіпотезу H0.
Випадкова величина
(21)
характеризує
погодженість гіпотези H0
з
експериментальними даними. Критерій
2застосовують
згідно із загальним правилом перевірки
гіпотез. При цьому значення критерію
обчислюють за формулою (21), критичну
множину вибирають у вигляді напівскінченного
інтервалу
,
де величину
знаходять за табл. 7 (див. дод. 2). Входами
таблиці є величина
= r–1та
рівень значущості .
Якщо
виконується співвідношення
>
,
то гіпотеза H0відкидається
на рівні значущості .
У протилежному випадку вона не суперечить
експериментальним даним.
Зауваження 1. Кількість вибіркових значень mi, i=1 , 2,…, r у кожному розряді має бути не менше 5…10. Якщо ця умова не виконується, рекомендують об’єднувати розряди.
Зауваження 2. Критерій згоди 2 можна застосувати не тільки, коли гіпотетичну функцію розподілу F(x) випадкової величини повністю визначено. Якщо вона залежить від l невідомих параметрів, тобто має вигляд F (х; 1, 2, …, l) та параметри 1, 2, …, l визначають за вибіркою методом максимальної правдоподібності (див. п.1.13), то критерій згоди залишається спроможним. У цьому випадку степінь вільності обчислюють за формулою = r – l – 1 (табл. 7, дод. 2).
Однофакторний дисперсний аналіз
Розглянемо
незалежних випадкових величин
та
незалежних їх копій:
Припускається,
що кожна величина
має нормальний розподіл
(середньоквадратичні відхилення
співпадають).
Перевіряється
основна (нульова) гіпотеза
,
що всі математичні сподівання
співпадають. Альтернативна гіпотеза –
не співпадають.
Для перевірки гіпотези використовуємо основну тотожність дисперсіонного аналізу
де
Позначимо
Таким чином
Доводиться,
що коли гіпотеза
є вірною, величина
має розподіл
ступенями свободи,
– розподіл
ступенями свободи та
і
– незалежні випадкові величини. Таким
чином величина
У
випадку вірності гіпотези
має розподіл Фішера з
ступенями свободи. Окрім того доводиться,
що величина
не залежить від вірності гіпотези
,
а розподіл величини
має тенденцію зміщуватись
в область великих додатних значень у
випадку невірності гіпотези
.
Враховуючи
сказане, критичною множиною
значень критерію
є область великих додатних значень,
така що
при вірності гіпотези
.
Значення
границі множини
знаходиться з таблиці додатку 2 розподілу
Фішера по заданих
,
та
рівно значущості
.
Якщо реалізація критерію
(при
підстановці замість
реалізацій
)
попадає в множину
,
то гіпотеза
відкидається, в протилежному випадку
– приймається.
