Нейротоксикоз

Нейротоксикоз - це гiперергiчна реакцiя органiзму у дiтей перших рокiв життя, коли на перший план виступають симптоми ураження ЦНС: збудження, яке змiнюється пригнiченням свiдомостi, судоми, гипертермiя, явища набряку мозку. Нейротоксичний синдром може бути наслiдком будь-яких iнфекцiйних захворювань. Причиною його виникнення є подразнення ЦНС та її вегетативних вiддiлiв бактерiальними токсинами, вiрусами, продуктами тканинного розпаду.

АЛГОРИТМ НАДАННЯ НЕВIДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ

1. Лiкування захворювання, що призвело до розвитку нейротоксикозу.

2. З метою нормалiзацiї порушеної проникнiстi мозкових судин:

кортикостероїди (преднiзолон 2 мг/кг в/в).

3. З метою захисту мозку вiд гіпоксiї та усунення неадекватних рефлекторних реакцiй ЦНС:

• натрiю оксiбутiрат (ГОМК) 50-100 мг/кг в/в, в/м, або

• седуксен 0,3-0,5 мг/кг в/в, в/м.

4. Регідратаційна детоксикацiйна інфузійна терапія з розрахунку 100-120 мл/кг на добу.

5. . Нормалiзацiя мозкової гемодинамiки:

• трентал 1-3 мг/кг на добу, в/в, або

• курантил 0,5% 0,2-0,5 мг/кг на добу, в/в, або

• кавiнтон 5% 0,25-0,5 мг/кг на добу, в/в, або

• сермiон 6-10 мг/кг на добу, в/в;

• реополiглюкiн 10 мл/кг на добу, в/в.

6. Усунення гiпертермiї.

7. Дегiдратацiйна терапiя (при наявності набряку мозку):

• фуросемiд 3-5 мг/кг на добу в/в, в/м, або

• маннiтол 20-30% 1,0-2,0 г/кг в/в.

• концентрованi бiлковi розчини (альбумiн, плазма)- 10-20 мл/кг.

• сульфат магнiю 25% 10 мг/кг в/в;

• глiцерiн 0,5-2,0 мл/кг iнтрагастрально;

Токсикоексікоз

Токсикоз з ексікозом - це патологiчний стан з наявнiстю токсемiї, дегiдратацiї, електролiтних змiн, метаболiчного ацидозу. Найчастiшою причиною токсикоексикозу с гострi кишковi iнфекцiї бактерiальної або вiрусної етiологiї.

Видiляють 3 клiнiчнi варiанти токсикоексикозу:

1) Iзотонiчний.

2) Вододефiцитний (клiтковий гiпертонiчний).

3) Соледефiцитний (клiтковий гiпотонiчний).

Залежно вiд зменшення виходної маси тiла розрiзняють 3 ступенi дегiдратацiї (табл.1):

Таблиця 1.

Ступiнь дегiдратацiї	В т р а т а м а с и т i л а
	Дiти 1-го року життя	Дiти страшого вiку
І	до 5%	до 3%
ІІ	6-10%	4-6 %
ІІІ	бiльше 10%	бiльше 6%

Показники корекцiї вододефiциту наведенi у табл.2-4.

Таблиця 2. Середня добова потреба у водi здорових дiтей рiзного вiку

Вiк	Потреба у водi в мл на 1 кг маси
3 днi	80-100
10 днiв	125-150
3 мiс	140-160
6 мiс	130-155
9 мiс.	125-145
1 рiк	115-135
2 роки	115-125
4 роки	100-110
6 рокiв	90-100
10 рокiв	70-85
14 рокiв	40-50

Таблиця 3. Рiдина покриття збезводнення (мл/кг)

Вiк	Ступiнь збезводнення
	Легка	середня	Важка
До 6 мiсяцiв	50	75	100
6-12 мiс	40	60	80
Старшi 1 року	35	50	65

Таблиця 4. Поправки для визначення об'єму рiдини при проведеннi iнфузiйної терапiї

Причини поправки	Додатковий об'єм рiдини на добу
Гiпертермiя	На кожний 1ºС температури вище 37ºС - 10 мл/кг
Задишка	На кожнi 20 дихань за 1 хв. вище вiкової норми - 15 мл/кг
Дiарея помiрна (10-15 разів на добу)	20-40 мл/кг
Дiарея профузна	120-140 мл/кг
Парез кишечника II ст.	20 мл/кг
Парез кишечника IIIст.	40 мл/кг

АЛГОРИТМ НАДАННЯ НЕВIДКЛАДНОI ДОПОМОГИ ДIТЯМ ПРИ ТОКСИКОЕКСІКОЗІ

Етiотропнi засоби. Ліквiдацiя причини.

1. Промивання шлунку 2% р-ном гiдрокарбонату натрiя, р-ном Рiнгера, фiзіологiчним розчином хлориду натрiю.

2. Промивання кишечнику р-ном перманганату калiю, настоєм ромашки.

3. Регiдрацiйна терапiя:

• при легкiй дегидратацiї - перорально;

• при середньоважкiй та важкiй - внутрiшньовеннi iнфузiї (80 -100% об'єму).

Етапи iнфузiйної терапiї:

а/ вiдновлення екстрацелюлярної рiдини - 18-22 години;

б/ вiдновлення маси тiла, електролітної та кислотно-лужної рiвноваги - бiля 48 годин;

в/ вiдновлення вмiсту бiлка, гемоглобiну, жирiв, iмунологiчної реактивностi тощо.

Об'єм рiдини, яка вводиться, формується з таких складових:

а/ рiдина пiдтримування (РП) - фiзіологiчна добова потреба.

Цей об'єм розраховується один раз i вводиться хворому щодобово. Вiн залежить вiд вiку та маси тiла (див. табл. 2);

б/ рiдина покриття збезводнення (РПЗ) - дефiцит рiдини, визначається важкiстю дегідратацiї (див. табл. 3). Протягом першої доби пiсля госпiталiзацiї хворого;

в/ рiдина триваючих патологiчних втрат (РТПВ). Розраховується щодобово, кожнi 6-8 годин з урахуванням втрат, що тривають (гiпертермiя, блювота, частий стул, задишка, парез кишок II-III ст.) та вноситься у виглядi поправки до розрахунку iнфузiйної терапiї (див. табл. 4).

Спiввiдношення глюкози та колоiдно – солевих розчинiв в добовому об'ємi рiдини :

- при iзотонiчному типi - (1-2):1 ;

- при вододефiцитному (клiтковому) - (3-4):1 ;

- при соледефiцитному (позаклiтковому) - 1: (1-1,5).

Стартовий розчин. Залежить вiд характеру збезводнення:

- при iзотонiчному типi - 10% р-н глюкози;

- при вододефiцитному типi - 5-10% р-н глюкози;

- при соледефiцитному типi - солевi та колоїднi р-ни.

Стартовий розчин вводиться до зменшення загрожуючих ознак збезводнення. У наступнi години iнфузiя проводиться з чередуванням колоїдно-сольових розчинiв та глюкози. Якщо втрати рiдини тривають, кожнi 3-4 години необхiдно добавляти вiдповiднi за характером та об'ємом розчини (РТПВ).

Швидкiсть введення:

- при легкому збезводненнi РПЗ вводиться протягом 2-3 години,

далi - 21-22 години iнфузiя (або перорально) РП, при необхiдностi - РТПВ;

- при середньоважкому збезводненнi РПЗ вводиться за 3-4 години, РП та РТПВ - протягом наступних годин першої доби;

- при важкому збезводненнi РПЗ вводиться за 4-6 годин, РП та РТПВ - протягом наступних 18-20 годин.

При вiдсутностi ефекту збiльшити швидкiсть введення розчинiв. При пiдвищеннi ЦВТ до 10-15 см вод.ст. швидкiсть введення зменшити. Контроль: стан шкiри, слизових оболонок, маси тiла, пульс, АТ, дiурез, ЦВТ, гематокрит, електроліти плазми.