- •Основные вопросы
- •1. Поняття філософії, її предмет.
- •2. Проблема основного питання філософії.
- •Функции философии:
- •4. Світогляд і філософія; основні типи світогляду.
- •5. Місце та роль філософії у суспільстві.
- •6. Передумови виникнення та формування філософського знання в античності.
- •7. Проблема субстанції в історії філософії.
- •8. Життєве коріння й філософський сенс проблеми буття.
- •9. Формування і розвиток науково-філософського поняття матерії.
- •10. Філософські концепції руху, простору і часу.
- •11. Зародження проблеми свідомості в античності, її подальша трансформація.
- •13. Формування проблеми пізнавальності світу в античності: оптимістичні та песимістичні тенденції.
- •14. Актуалізація гносеологічної проблематики в епоху Відродження й Нового часу.
- •15. Формування наукової картини світу.
- •16. Емпіризм та раціоналізм Нового часу: завдання та підсумки.
- •17. Агностицизм і. Канта.
- •18. Поява діалектичного та метафізичного підходів у розумінні світу в античності.
- •19. Трансформація метафізики та діалектики в епоху Середньовіччя та Нового часу.
- •20. Епоха діалектики; формування діалектики як теорії.
- •21. Самоорганізація матеріальних систем. Синергетика про матерію.
- •Некоторые условия самоорганизации
- •Самоорганизация основывается на положительной обратной связи, в отличие от динамического равновесия систем, которое опирается на отрицательную обратную связь
- •22. Перші концепції суспільства в античності.
- •23. Посилення соціальної проблематики у пізньому Середньовіччі та в епоху Відродження.
- •24. Основні соціально-політичні ідеї Просвітництва, їх сучасне значення.
- •25. Діалектичне розуміння суспільного розвитку Гегелем.
- •26. Формаційна концепція Маркса.
- •Теория Освальда Шпенглера.
- •Теория а.Дж.Тойнби.
- •2.Особенность понимания человека в средневековой философии
- •30. Особливості розуміння людини у середньовічній філософії.
- •31. Актуалізація антропологічної проблематики в епоху Відродження та в Новий час.
- •32. Людина у філософії німецької класичної філософи. . Антропология Фейербаха
- •33. Філософські погляди г.С. Сковороди.
- •34. Своєрідність філософської думки України у контексті світової культур.
- •35. Філософія космізму.
- •36. Проблема раціонального та ірраціонального в філософії XIX ст.
- •37. Основні ідеї філософії ф. Ніцше, її значення.
- •38. Філософія марксизму та її еволюція.
- •39. Основні ідеї позитивізму.
- •41. Фрейдизм і філософія неофрейдизму.
- •42. Філософія прагматизму і її вплив на духовність людини XX сторіччя.
- •43. Вихідні ідеї головних представників екзистенціалізму.
- •Неотомизм
- •Тейярдизм.
- •47. Структуралізм та постструктуралізм.
- •48. Постмодерн у сучасній культурі та філософії.
- •49. Розвиток як філософська проблема, її формування. Основні філософські концепції розвитку.
- •50. Діалектика, її особливості та історичні форми.
- •51. Функції діалектики.
- •52. Софістика, еклектика, релятивізм та догматизм як концепції, що заперечують розвиток.
- •56. Практика як основа, ціль пізнання і критерій істини.
- •57. Відображення як всезагальна властивість матерії, форми відображення.
- •2. Принцип единства теории и практики.
- •3.Что касается познаваемости мира здесь выделяют:
- •4. Принцип единства мира
- •59. Наукове пізнання: особливості, структура, методи та формальні підходи.
- •77. Суспільне буття і суспільна свідомість, їх взаємозв'язок і взаємодія.
- •76?. Поняття інформаційного суспільства. Людина і комп'ютер.
- •79. Природа і суспільство. Роль природного середовища і народонаселення в умовах глобальних проблем.
- •85. Свідомість як суб'єктивна реальність, її структура і рівні.
- •86. Мова - матеріальна форма розумової діяльності людини.
- •84. Питання про співвідношення біологічного та соціального в людині.
- •88. Людина, індивід, індивідуальність, особистість; проблема соціалізації.
- •89. Свобода та відповідальність як атрибутивні характеристики людини.
- •90. Сенс життя як інтегральна характеристика людського буття.
3.Что касается познаваемости мира здесь выделяют:
гностицизм;
агностицизм.
Сторонники гностицизма (как правило, материалисты) оптимистично смотрят на настоящее и будущее познание. По их мнению, мир познаваем, а человек обладает потенциально безграничными возможностями познания, т.к. практика дает возможность удостовериться в правильности отражения мира.
Агностики (часто – идеалисты) не верят либо в возможности человека познавать мир, либо в познаваемость самого мира или же допускают ограниченную возможность познания. Среди агностиков наиболее известным является Иммануил Кант. Им была выдвинута последовательная теория агностицизма, согласно которой:
сам человек обладает ограниченными познавательными возможностями из-за ограниченных познавательных возможностей разума;
сам окружающий мир непознаваем в принципе – человек сможет познать внешнюю сторону предметов и явлений, но никогда не познает внутреннюю сущность данных предметов и явлений – «вещей в себе».
Агностицизм и гностицизм являются не главными различиями в подходе к познанию материалистов и идеалистов. Отличие их подходов в том, что:
идеалисты считают познание самостоятельной деятельностью идеального разума;
материалисты считают познание процессом, в результате которого материя через свою отражательную способность – сознание – изучает сама себя.
4. Принцип единства мира
Рассмотрены материалистами и идеалистами, взгляды на этот вопрос диаметралоно противоположны.
Идеализм, усматривает единство мира не в его материальности, а в его “духовности” или выводит единство мира из особенностей человеческого мышления. Подвергая критике существующие взгляды Дюринга, Энгельс показывает, что признание существования (бытия) мира ещё не есть материалистическое решение вопроса о единстве мира. Идеализм признаёт бытие мира как бытие духа. Только материальное бытие, т. е. существование мира независимо от сознания, есть предпосылка его единства, ибо сначала мир должен существовать, прежде чем он может быть единым.
Энгельс, критикуя Дюринга, утверждавшего, что единство мира возникает якобы благодаря объединяющей способности мышления, доказывает, что единство мира существует объективно, независимо от сознания, от познающей деятельности мышления. Мысль не может создавать, конструировать связь, единство явлений и вносить их в мир. Мысль, если она правильна, только отражает объективное единство явлений природы. Она подводит различные явления под общее понятие лишь в том случае, если такое единство имеет место в самой действительности.
Опираясь на данные науки, Энгельс показал, что естествознание всё больше и больше раскрывает материальное единство природных процессов. В законе сохранения и превращения энергии обнаружилась неразрывная, единая связь различных физических явлений. Открытие факта качественного превращения энергии означало, что природа сама в себе содержит источник движения. Открытие клетки послужило доказательством единства растительных и животных организмов. Дарвиновская теория показала, что все существующие живые организмы возникли в результате единого процесса развития животного мира от простого к сложному и существование различных видов животных не нуждается для своего объяснения в какой-либо мифической “божественной силе”, “абсолютной идее”, “мировом духе”, сознании и т. п.
