Значення Запорозької Січі

Ліквідація ЗС завершила козацьку добу історії України

Запорожці вели героїчну боротьбу з чужоземними загарбниками, захищали південні кордони України

Запорозькі козаки створили своєрідну організацію війська та культуру

Запорожці були активними учасниками нац.-визв. рухів і культурного життя України

Значення Галицько-Волинського князівства

Створення великої держави на укр. землях, спадкоємниці КР, що продовжила її традиції

Забезпечення високого рівня економічного, культурного-духовного розвитку

Захист від загарбання та асиміляції східних слов’ян

Забезпечення безперервності державності на укр. землях

Відкриття доступу в укр. землі західноєвропейських культурних впливів завдяки орієнтації князівства на захід

Причини поразок Червоної армії в 1941-1942

Однією із найсуттєвіших причин невдач 1941-1942 рр. було те, що воєнно-промисловий потенціал фашистської Німеччини разом потенціалом її союзників і завойованих країн значно перевищував можливості Радянського Союзу. До того ж, армія Німеччини була належно відмобілізована, мала значний досвід ведення бойових дій у великих масштабах, кращу бойову укомплектованість, зокрема зброю і техніку. Проте не тільки об'єктивні причини обумовили поразки першого періоду війни. Трагедією для армії і всього народу обернулися прорахунки радянського керівництва в оцінці воєнно-політичної обстановки, переоцінка значення радянсько-німецьких договорів 1939 р., винищення тоталітарним режимом напередодні війни командних кадрів Червоної Армії. З приводу останнього відомий воєначальник О. Василееський зауважував: "якби не було 1937 р., можливо, не було б і війни 1941 р." З перших днів війни стала очевидною злочинна суть фашистського окупаційного режиму. Новоявлені колонізатори визнавали тільки один метод управління захопленими територіями - фізичний і моральний терор Україна розглядалася як бездержавний сировинний придаток, джерело продовольства і робочої сили. Характерно, що з 2,8 млн молодих людей, вивезених із Радянського Союзу до Німеччини на примусові роботи, 2,4 млн були вихідцями із України.

Наслідки “Перебудови” в політичному та соціально-економічному житті України

Спроба економічних реформ не мала позитивного результату. Наслідком цього стало подальше падіння виробництва, продуктивності праці, зубожіння найширших верств населення, утвердження в держсекторі бартерної економіки, а в новому підприємницькому секторі – «економіки казино», коли головним стало не виробництво, а продаж товарів в найкоротші терміни за максимальними цінами з метою отримання максимуму прибутку.

Спроба економічної реформи в СРСР хоч і була кроком у напрямку до ринку, але дії керівництва країни були не до кінця продумані й послідовні. Стара система піддалася серйозному ударові, а нова так і не була створена. Власником підприємств, що одержали певну економічну самостійність, залишалася держава, а це призводило до того, що директори прийнялися збагачуватися самі, не особливо піклуючись про розвиток і модернізацію виробництва. Порушення колишніх планово-адміністративних важелів спричинило подальше збільшення кризи, що рано або пізно однаково б відбулася, але, імовірно, розвивалася б не настільки стрімко. Підвищення зарплатні на тлі зниження виробництва призвело до інфляції, дефіцитною стала вся продукція легкої промисловості й продукти харчування. Горбачов з улюбленця перетворився в одіозного лідера, винуватця розвалу, що охопив все народне господарство. У країні ріс страйковий рух, робітники були незадоволені погіршенням постачання, почався їхній відтік у незалежні профспілки.

Влітку 1989 р. у розхитуванні основ радянського тоталітарного ладу взяли участь представники робітничого класу, незадоволені своїм соціально-економічним становищем. Сигналом до масових виступів послужив страйк шахтарів Кузбасу. В Україні першими застрайкували гірники шахти «Ясиноватская-Глубокая» (15 липня 1989 р.) у Макіївці; потім епіцентр подій перемістився в Донецьк. У страйку взяли участь 182 шахти. Робітники вимагали надання економічної самостійності шахтам, підвищення заробітної плати, вірішення жиліщно-побутових проблем у робочих селищах. Страйк припинився тільки 30 липня, коли наляканий уряд пообіцяв задовольнити майже всі вимоги шахтарів.

Значним етапом було прийняття у серпні 1990 р. закону про економічну самостійність України. Закон проголосив такі основні її принципи: власність народу республіки на її національне багатство і національний дохід; різноманітність і рівноправність різних форм власності та їх державний захист; повна господарська самостійність і свобода підприємництва.