- •Проаналізувати наслідки реформи 1861 року в українських землях у складі Російської імперії.
- •Причини Національно – визвольної війни
- •Причини та наслідки укладення українсько-російського договору 1654 року
- •Наслідки запровадження християнства як державної релігії Київської Русі
- •Наслідки монголо-татарської навали на Русі
- •Значення Запорозької Січі
- •Значення Галицько-Волинського князівства
- •Причини поразок Червоної армії в 1941-1942
- •Наслідки “Перебудови” в політичному та соціально-економічному житті України
- •Причини поразки та історичне значення Центральної Ради
- •Причини поразки та історичне значення Директорії
- •Причини поразки та історичне значення Гетьманату
- •Причини поразки та історичне значення зунр
- •Становище українських земель у складі Польщі, Чехословаччини, Румунії у міжвоєнний період
- •Наслідки підписання Брестського мирного договору унр з країнами Четвертного союзу
- •Суспільно-політичне життя України в 30-х рр
- •Суспільно-політичне життя в 70-х на поч. 80-х рр. Хх ст.
- •Наслідки реформування сільського господарства за доби відлиги
- •Наслідки форсованої індустріалізації в Україні
- •Наслідки суцільної колективізації в Україні
- •Наслідки культурної революції в Україні в 30-х рр
- •Особливості відбудови 1946-1950р. В Україні
- •Наслідки Голодомору 1932-1933 рр. В Україні
- •Наслідки політичних репресій в 30-х рр
- •Нова економічна політика в усрр 1921-1928
- •Політика українізації усрр в 1921-1928 рр
- •Чинники, що зумовили проголошення незалежності України
- •Наслідки радянізації західноукраїнських земель в повоєнний період
Причини поразки та історичне значення Центральної Ради
Падіння Української Центральної Ради спричинили:
— розкол в українському суспільному русі, взаємні обвинувачення політичних партій, різних груп еліти, населення регіонів;
— політична недосвідченість і наївний романтизм лідерів, їх схильність до народницької, а не державотворчої позиції;
— утопізм соціально-економічного законодавства, особливо в аграрній сфері;
— відсутність ефективних і авторитетних органів управління на місцях, нерозвинутість системи самоуправління, повноважень центру та регіонів;
— однобока орієнтація на російську соціал-демократію, що переростала в більшовизм радикального типу, і на федеративний союз з Росією;
— невідповідність між курсом на побудову парламентської республіки та політичними, соціально-економічними реаліями 1917—1918 pp.;
— запізніле усвідомлення лідерами УЦР необхідності сильної виконавчої влади;
— анархічні тенденції українського менталітету, непідготовленість мас до самостійного національно-державного життя; вірус деморалізації та апатії, що охопив значну частину суспільства, політична культура якого була розвинута надто слабко, залишаючись глибоко патріархальною;
— небажання і невміння створити регулярні збройні сили, інші силові відомства у державі:
— ідейна, матеріальна, психологічна неготовність національно-демократичних сил до побудови основ державності; орієнтація на стратегію руйнування старого ладу, розуміння демократії як нічим не обмеженого народовладдя, що плодило охлократичні тенденції в суспільстві;
— незацікавленість сусідніх з УНР держав в існуванні незалежного, сильного українського державного організму.
Історичне значення УЦР:
Підняла на новий щабель ідею української державності
Діяльність Центральної Ради викликала захоплення і була підтримана численними представниками різноманітних верств населення України
Центральна Рада практично здійснила одвічні прагнення українського народу до свободи і незалежності
Боротьба під прапором Української революції на своїх героїчних прикладах підготувала покоління, які вибороли незалежність України
Причини поразки та історичне значення Директорії
Директорію роздирали внутрішні протиріччя щодо змісту та напрямів політики. Між двома її лідерами не було згоди: В.Винниченко наполягав на першочерговому вирішенні економічних проблем, С.Петлюра - на утворенні військових сил, адміністративного апарату. У зовнішній політиці В.Винниченко, В.Чехівський, М.Шаповал схилялися до союзу з більшовиками, інші на чолі з С.Петлюрою - до союзу з Антантою.
Непослідовна, нерішуча внутрішня політика Директорії полягала в наступному:
- видала закон про ліквідацію приватної власності на землю, але не поспішала з його реалізацією; проти селян, які самостійно розв'язували земельні питання, здійснювалися каральні акції;
- обіцяла позбавити буржуазію виборчих прав, але залишила їй усі права;
- ліквідувавши гетьманський державний апарат, не змогла створити нового і т.д.
Директорія втрачала підтримку українського населення в той час, коли авторитет більшовиків зростав.
