4) Брестський мир

2 грудня 1917р. – між країнами німецького блоку та Радянською Росією підписано угоду про перемир’я.

ч/з тиждень - у Брест-Литовську почались мирні переговори.

12 грудня 1917р. – Генеральний Секретаріат УР звернувся до воюючих сторін (суть: влада РНК не поширюється на Україні і будь-яка угода підписана Росією не буде правочинною в Україні без ухвали уряду УНР).

28 грудня 1917р. – почались переговори в Брест-Литовську (делегацію України – очолював В. Голубович).

Програма max – включення до УНР – всіх західних українських земель (Сх.Гал., Закарпаття, Буковина, Підляшшя).

Програма min УНР – виділення східноукраїнських земель в окремий коронний край з широкими автономними правами. 30грудня 1917р. – в складі російської делегації почав брати участь радянський уряд України.

26 січня 1918р. – підписано мир між УНР і країнами німецького блоку :

• встановлення кордонів між УНР і Австро-Угорщиною по лінії Хотин – Гусятин - Збараж – Броди – Сокаль => майже вся Холмщина і Підляшшя → до УНР;

• відмова від взаємних претензій на відшкодування збитків, заподіяних війною;

• взаємний обмін військовополоненими ;

• взаємний обмін надлишками пром. і сільгосп товарів;

• встановлення взаємних митних пільг та режиму найбільшого сприяння у прикордонному товарообміні ;

• налагодження дипломатичних відносин.

Не знайшовши компроміс з Росією => 18лютого 1918р. – німці почали наступ.

ЦР звернулася до німецького командування надати допомогу у боротьбі за своє існування.

Під тиском 450тис. армії більшовики втрачали свої позиції.

Початок березня 1918р. – більшовики залишили Київ.

До травня 1918р. – німці зайняли майже всю Україну і Крим.

Військо УНР не могло контролювати ситуацію в ЦНР (австро-угорці та німці фактично установили окупаційний режим ).

Отже, Брестська угода давала УЦР ще один шанс для політичної самореалізації, але її демократизм та республіканізм не стикувався з консерватизмом керівництва німецьких окупаційних військ.

За цих обставин встановлення авторитарного правління в Україні було лише питанням часу.

Тема 2.4. Гетьманат п. Скоропадського. Директорія унр. План:

1.Державний переворот. Встановлення Гетьманату.

2. Внутрішня і зовнішня політика Української Держави за часів Павла Скоропадського.

3. Опозиція владі гетьмана.

.

1) Після вступу німецьких військ в Україну ЦР ставала все більш обмеженою, формальною.

29 квітня 1918р. – ЦР ухвалила проект Конституції УНР, обрала Президентом УНР М. Грушевського.

Однак відсутність ефективного працюючого адміністративного апарату, відсутність народної підтримки ЦР та ін. чинники спричинили її падіння.

29 квітня 1918р. – на Конгресі хліборобів в Києві за підтримки німецького командування ЦР було скинуто і гетьманом України було проголошено генерала Павла Скоропадського.

[замість УНР було проголошено гетьманат, що отримав назву «Українська Держава»].

а) внутрішня політика :

1) Сформовано Кабінет міністрів із помірно-консервативних чиновників, військових і суспільних діячів. Голова КМ – Ф. Лизогуб. Мін. освіти – М. Василенко та ін. Налагоджено дієздатний адміністративний апарат (старости, земські урядники, поліція тощо).

2) Відповідно до головного пріоритету у внутрішній політиці – земельного питання – у липні 1918р. розроблено «Проект загальних основ земельної реформи», що викликав різкий протест більшості селян і невдоволення великих землевласників.

Вцілому ж можна констатувати відновлення в д-ві поміщицькі землеволодіння.

3) Було здійснено спробу створення національної армії (більше 300 тис. чол.). Гетьман прагнув відродити козацтво в Україні.

4) Реформовано банківська мережа, збалансовано державний бюджет, вжиті заходи для становлення української грошової системи.

5) Відновився залізничний рух (відбудова залізничних колій, ремонт локомотивів);

6) Обмежені демократичні права і свободи: переслідування більшовиків, анархістів, інших лівих партій, цензура, заборона зборів, мітингів.

7) національно – культурна політика:

- здійснено спроби «українізації» державного апарату й освіти : (заснування українських гімназій; Закон про обов’язкове вивчення української мови, історії; відкрились нові українські університети – в Києві, Кам. – Подільські; в російських університетах – Київ, Харків, Одеса – почали працювати кафедру української мови, історії, права, літератури тощо);

- 24 листопада 1918р. – відкрита УАНаук (Президентом Української АН – став В. Вернадський ).

- організовано Національну бібліотеку, Національний Архів, Національний історичний МУЗЕЙ, УНТеатр (П. Саксаганський), «Молодий театр» Л. Курбаса.

б) Зовнішня політика:

Одним з головних завдань гетьманського уряду була боротьба за міжнародне визнання Української Держави.

Най важливіші напрямки зовнішньої політики:

1) Союз з Німеччиною;

2) Встановлення дипломатичних відносин з іншими країнами (Українці визнали 30 країн, 10 з них мали свої представництва в Києві; Україна мала своїх представників у 23 країнах);

3) Підписання мирного договору з Радянською Росією (12 червня 1918р.);

4) Дипломатична боротьба з Австро-Угорщиною, що намагалась анексувати (захопити) сх.-Галицькі землі й Холмщину;

5) Підтримка контактів з білокозачим Доном.

ОТЖЕ, в Україні удалося досягти стабілізації економіки, дати потужний імпульс розвитку української кризи, домогтися уряду успіхів у зовнішній політиці.

Однак реставрація дореволюційних порядків на селі, однобічна орієнтація гетьманату на великих землевласників і буржуазію відштовхувала від нього селянство, національну інтелігенцію, робітників. Крім того, опора на німецькі війська була нестійкою, тому що Німеччина програвала війну й у ній зріла революція.

Починаючи з літа 1918р. – опозиція режиму П. Скоропадського

підсилилась.

.

У грудні 1918р. – режим П. Скоропадського доживав останні дні.

• Опозицію його влади склали :

• українські соціалістичні партії;

• українські більшовики, що в червні 1918р. створив свою партію – КП(б)У.

Помилки гетьманату:

• невдала аграрна політика;

• репресії проти селянства;

• нерозв’язаність воєнного питання;

• повна залежність гетьман. влади від Німеччини та Австро-Угорщини;

поразка Центр. країн в I с. в.

Очолив її УНС, головою якого з 18 вересня 1918р. – став В. Винниченко.

У боротьбі проти гетьманату українські соціалісти пішли навіть на укладання союзу з більшовиками.

14 грудня 1918р. – П. Скоропадський зрікся влади. Незабаром війська Директорії УНР увійшли в Київ.