19. Джерела формування фінансових коштів

Фінансові кошти підприємства — це сукупність грошових коштів, що є в розпорядженні конкретного господарського суб’єкта й може бути використана для задоволення поточних і довготермінових потреб підприємства.

Основними джерелами формування фінансових коштів підприємства є:

- кошти інвесторів-акціонерів, або засновників підприємства в межах того прибутку, що підприємство отримує в ході своєї діяльності, який може поділятися на дохід (дивіденди) і на приріст вкладеного капіталу в матеріальній і нематеріальній формі, а також у межах статутного (акціонерного) капіталу;

- кошти інвесторів-кредиторів, для яких підприємство є також, як і для акціонерів, об’єктом вкладання інвестиційних коштів, але вони відрізняються меншою схильністю до ризику і тому готові отримати менший прибуток у вигляді процентів на позичений капітал і зовсім мізерний приріст капіталу, коли ми говоримо про облігації, що мають менший несистемний ризик (ризик, що асоціюється з інвестицією в конкретне підприємство), також інвесторами-кредиторами можуть бути банківські та інші кредит¬ні установи;

- кошти інвестора-держави в межах тих податків, що підприємство не сплачує до державного бюджету (податкові пільги) та в межах державних субсидій.

20. Оборотні кошти підприємства, їх структура, нормування

Оборотні кошти – це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування і забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу. Виокремлюють оборотні кошти у сферах обігу та виробництва, а також їх розподіляють на нормативні і ненормативні. Певне практичне значення мають виявлення і оцінка структури оборотних коштів. Вони (кошти) використовуються ефективніше тоді, коли більша їх частина зайнята у сфері виробництва. Перебування оборотних коштів у сфері обігу – лише необхідна умова безперервності процесу відтворення; проте ця частина коштів не бере безпосередньої участі у створенні вартості виготовлюваної продукції.

• Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх відносять до оборотних фондів, визначається помноженням середньо-добового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їхнього запасу в днях.

• Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві. Величина цього нормативу залежить від обсягу продукції, що ви­робляється, собівартості окремих її видів і характеру розподілу витрат протягом днів виробничого циклу.

Ннв^ок =Vд*Тц*Кнв

де Vд — середньодобовий випуск товарної продукції за її вироб­ничою собівартістю;

Тц— середня тривалість виробничого циклу у днях; Кнв — коефіцієнт наростання витрат (собівартості незаверше­ного виробництва.

• Норматив оборотних коштів у інших нормованих елемен­тах. До нормованих елементів оборотних коштів належать також витрати майбутніх періодів і залишки готової продукції на підприємстві, яке її виготовляє.

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується, виходячи з залишку коштів на початок періоду та суми витрат протягом розрахункового (планового) періоду з відрахунком величини наступного погашення витрат за рахунок собівар­тості продукції. Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції визначається як добуток вартості одноденного випуску готових ви­робів на норму їхнього запасу на складі у днях. У свою чергу, нор­ма запасу складається з кількості днів, необхідних для підготовки продукції до реалізації (продажу). сукупний норматив оборотних коштів підприє­мства на розрахунковий (плановий) період є загаль­на сума нормативів, обчислених для окремих елементів (виробни­чих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів та залишків готової продукції.