35. Як, на ваш погляд, підвищити рівень економічної та неекономічної мотивації суб’єктів підприємництва до участі в інноваційних процесах?

Мотивація — це процес стимулювання кого-небудь (окремої людини або групи людей) до діяльності, направленої на досягнення цілей організації.

Рушійною силою інноваційного процесу виступає мотиваційний чинник, що полягає в економічному та неекономічному стимулюванні активної діяльності суб'єктів щодо їхньої участі на будь-якій стадії циклу інноваційних процесів або сприяння їх перебігу.

Економічна мотивація до інноваційної активності полягає в отриманні вигоди від упровадження інновацій. На мою думку, до факторів підвищення економічної мотивації можна віднести такі:

а) Заробітна плата, що характеризує оцінку внеску працівника в результати діяльності підприємства. Вона повинна бути співставна і конкурентоспроможна з оплатою праці на аналогічних підприємствах галузі і регіону.

б) Системи внутрішньо фірмових пільг працівникам підприємства:

• установка на підприємстві автоматів для продажу гарячих напоїв і закусок;

• продаж продукції підприємства своїм працівникам із знижкою (зазвичай 10% і більш);

•повна або часткова оплата витрат на проїзд працівника до місця роботи і назад;

•надання своїм працівникам безпроцентних позик або позик з низьким рівнем відсотка;

•надання права користування транспортом фірми;

•оплата лікарняних листів понад певний рівень, страхування здоров'я працівників за рахунок підприємства;

в) Просування працівників по службі, планування їх кар'єри, оплата навчання і підвищення кваліфікації.

Неекономічна мотивація переважно реалізується через відповідну систему культури та її цінностей на макро- і мікрорівнях. Причому неекономічна складова, пов'язана з цією системою, не менш важлива, ніж економічна.

Нематеріальні (неекономічні) пільги і привілеї персоналу:

•надання права на ковзаючий графік роботи;

•надання відгулів, збільшення тривалості оплачуваних відпусток за певні досягнення і успіхи в роботі;

•раніший вихід на пенсію.

• Заходи, що підвищують змістовність праці, самостійність і відповідальність працівника, стимулюючі його кваліфікаційне зростання. (Залучення працівників до управління підприємством також підвищує їх мотивацію, оскільки в даному випадку вирішується проблема відчуження їх від підприємства і його керівників).

• Створення сприятливої соціальної атмосфери, усунення статусних, адміністративних, психологічних бар'єрів між окремими групами працівників, між рядовими працівниками і працівниками апарату управління, розвиток довіри і взаєморозуміння усередині колективу. Моральне заохочення працівників.

Взаємодія двох мотиваційних складових — економічної та неекономічної — повинна стимулювати до інноваційної діяльності.

36. Дайте характеристику моделі п’яти сил конкуренції м. Портера. З якою метою використовується ця модель?

Кожний ринок є унікальним за характером і структурою. Однак прояви конкуренції мають багато спільного на будь-якому ринку, що дає змогу використовувати єдиний аналітичний апарат для з’ясування її природи й інтенсивності.

П'ять сил Портера включають в себе:

• Аналіз загрози появи продуктів-замінників;

• Аналіз загрози появи нових гравців;

• Аналіз ринкової влади постачальників;

• Аналіз ринкової влади споживачів;

• Аналіз рівня конкурентної боротьби.

Методикою виділяються п'ять сил, які визначають рівень конкуренції, і, отже, привабливості ведення бізнесу в конкретній галузі. Привабливість галузі, в даному контексті, має відношення до достатньої рентабельності галузі.

Портер називає ці сили «мікросередовищем», протиставляючи йому велику кількість факторів, включених у термін «макросередовище». Макросередовище складається з тих сил, які впливають на здатність компанії до обслуговування власних клієнтів і отриманню прибутку. Зміна в будь-якій з сил «мікросередовища» зазвичай вимагає, щоб компанія переглянула своє місце в галузі і на ринку. Достатня привабливість галузі не означає, що будь-яка компанія в ній буде отримувати однаковий прибуток. Компанії повинні так застосовувати свої ключові компетенції, бізнес-моделі або збутові мережі, щоб отримати прибуток більший, ніж у середньому в галузі. Хорошим прикладом є ринок пасажирських авіаперевезень. У галузі, в якій рентабельність досить низька, знаходяться компанії, які за рахунок унікальних бізнес-моделей, отримують прибуток вищий, ніж у середньому в галузі (ангели бізнесу).

Застосування аналізу п'яти сил по Портеру вимагає умов:

• Покупці, конкуренти і постачальники не пов'язані, не взаємодіють і не змовляються;

• Ціна визначається структурними перевагами (створюючи вхідний бар'єр);

• Нестабільність на ринку досить низька і дозволяє учасникам ринку планувати і здійснювати реакцію на дії конкурентів.

Згідно з Портером, модель п'яти сил потрібно використовувати тільки для галузі в цілому. Модель не призначена для використання для групи галузей або якоїсь частини однієї галузі.

Аналіз п'яти сил Портера є тільки частиною всіх стратегічних моделей Портера. Іншими елементами є «ланцюжок доданої вартості» і «типові стратегії».

Представлена модель п’яти сил конкуренції М.-Е. Портера забезпечує діагностування стану конкурентної боротьби, визначення важливості і потужності кожної конкурентної сили. Використання цієї моделі допомагає пізнати суть конкуренції на певному ринку, оскільки вона наочно виражає взаємодію цих сил. Тому її найчастіше використовують в аналізі конкуренції.

Дію сил конкуренції визначають умови, в яких функціонують конкурентний ринок і його складові. Стан кожної сили залежить від особливостей галузі, а спільний вплив усіх сил обумовлює можливості підприємства в конкурентній боротьбі і його потенційні прибутки.