Дерново-шдзолисті та ясно-сірі лісові ґрунти з середньою глибиною оранки не менше 18-20 см

Слабозмиті. У ріллю захоплений увесь горизонт гумусовий елювіаль­ний і порушена оранкою верхня частина елювіального горизонту, внаслідок чого орний шар помітно освітлений і має бурий відтінок порівняно з незми-тим грунтом, але загалом ще достатньо гумусований;

залягання ґрунтів на пологих схилах (ухил не більше 3°);

наявність на поверхні ґрунту негустої сітки промивин, які не зникають після обробітку;

зниження сумарного запасу гумусу у верхньому (30 см) шарі на 20-25% відносно запасу в незмитому ґрунті.

Середньозмиті. В ріллю захоплено гумусовий елювіальний горизонт та елювіальний до ілювіального горизонту, внаслідок чого майже зникають морфологічні показники підзолистих ґрунтів і зменшується диференціація ґрунтового профілю загалом. Колір ріллі стає бурим і звичайно сильно пля­мистим. Ґрунти є на схилах з ухилами 3-5°; поверхня ріллі розмита густою сіткою промивин.

Сильнозмиті. Трапляються на ріллі лише окремими ділянками. Розо­рюється середня або нижня частина ілювіального горизонту; верхня части­на ґрунтового профілю повністю змита, через що складно діагностувати ґрунт. Ґрунти є на хвилястих схилах з ухилами 5-8°.

Сірі й темно-сірі лісові ґрунти з середньою глибиною оранки не менше 20-22 см при початковій потужності гумусових горизонтів 30-40 см

Слабозмиті. Гумусові горизонти змиті не більше ніж на одну третину початкової потужності. Гумусовий ілювіальний горизонт в ріллю не потрап­ляє зовсім або дуже рідко; під час оранки під цукрові буряки захоплюється його верхня частина по межі між горизонтами.

Середньозмиті. Гумусовий горизонт змитий більше, ніж на третину, в ріллю потрапляє частина гумусового ілювіального горизонту. Орний гори­зонт має буруватий відтінок.

Сильнозмиті. Гумусовий горизонт змитий повністю, орний шар утворе­ний в основному з ілювіального горизонту й має бурий колір. Визначення підтипу первинного ґрунту (сірий чи темно-сірий) практично неможливе.

Потужні й середньопотужні чорноземи всіх підтипів з середньою глибиною оранки не менше 22 см при початковій потужності гумусових горизонтів понад 50 см

Слабозмиті. Змито до однієї третини гумусового горизонту. Орний шар не відрізняється за кольором від незмитих ділянок ріллі. Потужність підорного гумусового шару зменшена на 25%; на 10% зменшені запаси гумусу порівняно з нееродованим ґрунтом.

Середньозмиті. Змитий більше, ніж наполовину гумусовий горизонт. Орний шар відзначається незначним буруватим відтінком. Простежується скорочення підорного гумусового шару і запасів гумусу в ньому до 50% порівняно з нееродованим грунтом.

Сильнозмиті. Змитий повністю гумусовий горизонт і частково гумусо­вий перехідний горизонт. Орний шар має буруватий або бурий колір, добре виражену брилуватість і схильність до утворення кірки. Відмічається змен­шення запасів гумусу до 75% порівняно з нееродованим ґрунтом.

Типові, звичайні й південні чорноземи, каштанові ґрунти з середньою глибиною оранки не менше 20 см при потужності гумусових горизонтів до 50 см

Слабозмиті. Змито до однієї третини початкової потужності гумусово­го горизонту. У ріллю потрапляє невелика, тільки верхня темнозабарвлена частина гумусового перехідного ілювійованого горизонту.

Середньозмиті. Змито більше половини гумусового горизонту. При ро­зорюванні значна частина гумусового перехідного ілювійованого горизонту потрапляє в орний шар. Останній підстилається слабогумусованою або язи-куватою частиною гумусового перехідного ілювійованого горизонту.

Сильнозмиті. Змито увесь гумусовий горизонт і частину чи увесь пере­хідний. Рілля має колір, подібний до кольору ґрунтоутворюючої породи, під орним шаром знаходяться нижні горизонти ґрунтового профілю.

Дуже часто під час ґрунтово-ерозійних знімань ґрунтознавцю трапляється значна строкатість ґрунтового покриву за ступенем еродованості (дефльова-ності). В таких випадках рекомендується виділяти ґрунтові комбінації — варі-ації-поєднання (див. табл. 22).

Таблиця 22.