Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Міністерство освіти і науки України.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
5 Мб
Скачать
☆

8. Методи оцінювання знань

Для визначення рівня засвоєння студентами навчального матеріалу використовуються такі методи оцінювання знань:

− поточне тестування після вивчення кожного змістового модулю;

− оцінка за розрахункову роботу;

− оцінка за самостійну роботу;

− підсумковий тестовий іспит.

Для діагностики знань використовується модульно - рейтингова система зі 100 - бальною шкалою оцінювання.

9. Розподіл балів, що присвоюються студентам

Модуль 1. Поточне тестування

Модуль 2. Поточне тестування

Підсумковий модульний іспит

Разом

Змістовий модуль 1

Змістовий модуль 2

Змістовий модуль 3

Змістовий модуль 4

15

15

15

15

Т1

Т2

Т3

Т1

Т2

Т3

Т1

Т2

Т3

Т1

Т2

Т3

40

100

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

5

Шкали оцінювання:

90 - 100 балів - відмінно (А);

82 - 89 балів - дуже добре (В);

74 - 81 балів -добре (С);

68 - 73 балів - задовільно (D);

60 - 67 балів - достатньо (Е);

35 - 59 балів - незадовільно з можливістю повторного складання (FХ);

0 - 34 балів - незадовільно з обов'язковим повторним курсом (X).

10. Методичне забезпечення

Методичне забезпечення дисципліни „Картографування грунтів і польові грушові дослідження" включає:

− інтерактивний комплекс навчально - методичного забезпечення дисципліни;

− комплект прозірок;

− друкований роздатковий матеріал;

− відеоролики;

− освітньо - професійна програма підготовки бакалавра, спеціаліста і магістра напряму 1301 „Агрономія" (Київ, 2002 р.).

  1. Методичні рекомендації до вивчення окремих модулів і тем дисципліни Змістовий модуль №1. Підготовчі роботи при картографуванні грунтів.

Тема 1: Проблеми та методологічні підходи в картографуванні грунтів.

1.1.Проблеми картографування грунтів.

Грунтові карти - важлива складова інформації про навколишнє середови­ще, екосистеми та біосферу загалом, оскільки дають уявлення про ґрунто­вий покрив як про компонент екосистеми та об'єкт сільськогосподарського виробництва.

Картографування ґрунтів на сучасному етапі розвитку ґрунтознавства досягло значних успіхів. Великомасштабне картографування ґрунтів прове­дено майже на всій площі сільськогосподарських угідь. Використання висо­коякісної планової основи, що включає аеро- та космічні знімки, підвищило точність ґрунтових карт. У той же час простежується значний розрив між досягненнями картографування ґрунтів та практичною їх реалізацією. Віддача від впровадження матеріалів ґрунтового обстеження в сільськогос­подарське виробництво залишається низькою через низку об'єктивних та суб'єктивних причин. Практично всі роботи ґрунтознавців з картографу­вання ґрунтового покриву пов'язані з замовленням різних уста­нов, які використовують матеріали обстеження ґрунтів для планування ви­робництва, розроблення різноманітних пропозицій і проектів. У цьому на­прямку ґрунтово-картографічні дослідження відіграють свою позитивну роль. Водночас безпосереднє використання ґрунтових карт більшістю землекористувачів за­лишається на низькому рівні. Причиною цього в багатьох випадках є недос­татня ґрунтова та агрономічна підготовка фахівців і, головне, схематичність та неконкретність пропозицій з раціонального ведення господарства, які часто носять загальний характер.

Необхідно відзначити, що великомасштабні карти не мають використо­вуватись як практичний посібник. Інформацію, яка закладена у них, потріб­но донести до споживача через допоміжні картограми. На сьогоднішній день найчастіше використовуються картограми агровиробничих груп ґрунтів, їх еродованості, вмісту поживних речовин тощо. Проте з огляду на неве­ликий масштаб складених картограм і відсутність пропозицій для конкрет­них полів і масивів, слабкою їхньою екологічною направленістю - фахівці сільського господарства використовують їх недостатньо. Є й економічні при чини такої низької віддачі від проведених робіт. По-перше, фінансування робіт з ґрунтового обстеження держбюджетом знімає економічну відпові­дальність з працівників сільськогосподарських підприємств за впроваджен­ня розроблених пропозицій. По-друге, для успішного застосування резуль­татів необхідні додаткові капіталовкладення, матеріальні ресурси, яких, як правило, не вистачає. По-третє, бмежене використання наукових розробок і пропо­зицій, картографічних матеріалів пов'язане з їхньою недостатньою ком­плексністю. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва потребує, щоб кожна виробнича одиниця агрокомплексу була забезпечена системою планово-картографічних матеріалів. Основа такої системи - це базові карти (геоморфологічна, геоботанічна, гідрологічна, ландшафтна, ґрунтова), в яких відображено основні компоненти природних та природно-господарських гео­систем. Базові карти є основою планування використання природних ре­сурсів, складання низки допоміжних карт і картограм, які безпосередньо використовуються на практиці.

У системі планово-картографічного забезпечення виробничих одиниць особливе значення має ґрунтова карта, ефективності використання якої можуть сприяти інші види спеціальних досліджень та складені на їхній основі допоміжні карти й картограми.

О б'єктом картографування при складанні ґрунтових карт є ґрунт-пам'ять1. Значення таких карт дуже велике, вони є фундаментом та стратегічною засадою при плануванні сільського господарства (В.О.Таргульян, І.А.Соко­лов, 1978). Але для практичних цілей, конкретної сьогоденної оперативної праці неоціненними можуть бути карти ґрунту-моменту2 у вигляді кар­тограм окремих важливих у агрономічному плані властивостей ґрунтів. Ці картограми складають через певні проміжки часу.

Вже зараз повсюдно ви­користовуються агрохімічні картограми вмісту поживних речовин, карти повторних сольових обстежень ґрунтів. Інтенсифікація сільськогосподар­ського виробництва з її колосальним антропогенним пресом у вигляді різ­номанітних меліорацій потребує регулярного картографування таких мо­більних властивостей ґрунту-моменту, як концентрація ґрунтового розчину, стан кислотно-основного та окислювально-відновлюваного режимів, вміст поживних речовин, водно-фізичні параметри тощо.

1 Ґрунт-пам'ять - 1) сукупність стійких і консервативних властивостей ґрунтового профілю, що є інтеграль­ним наслідком дії факторів та процесів ґрунтоутворення протягом усього періоду ґрунтоутворення (від нуль-моменту до моменту спостережень); в цю сукупність входять властивості, які мають великий характерний час свого утворення, і (або) властивості, які володіють значною стійкістю (великим характер­ним часом стирання) (за В.О.Таргульяном та І.А.Соколовим, 1978); 2) інформативний природний архів ритміки геліотермічних, кліматичних, денудаційних, біотичних процесів, а також історії агрогенних навантажень (Ф.М.Лисецький, 1994); 3) „дзеркало ландшафту" (за висловом В.В.Докучаева, 1954).

2 Ґрунт-момент - 1) сукупність динамічних лабільних властивостей, які є наслідком сукупності факторів і процесів на момент спостережень чи поблизу нього; в цю сукупність входять властивості з коротким характерним часом утворення та стирання (за В.О.Таргульяном та І.А.Соколовим, 1978); 2) ґрунт – життя (за О.А.Роде, 1971).

Отже, виникає потреба в створенні регіональних служб спостереження за даними властивостями ґрунтів, раціональним їхнім використанням і охороною. Завданням такої служби має бути не лише моніторинг ґрунтів, але й також моніторинг ґрунтового покриву та навколишнього середовища.

До ґрунтових карт виробничих одиниць агропромислового комплексу, які складають не менше як на 10-15 років, ставлять особливі вимоги щодо точнос­ті та кількості поданої інформації. На сучасному етапі розвитку картографу­вання ґрунтів точність та інформативність великомасштабних ґрунтових карт підвищується за рахунок використання високоякісних планових матеріалів (аерофотознімків та аерофотопланів з нанесеними горизонталями) та методів картографування, які дають можливість показати на картах структуру ґрунто­вого покриву (СҐП). Особливо велике значення в створенні карт, на яких показана СҐП, (мають різні базові карти). Тому комплексність у вивченні фак­торів ґрунтоутворення - це необхідна передумова точності карт ґрунтів, а, значить, і ефективності їхнього використання в сільському господарстві.

В картографуванні ґрунтів склалася ситуація, коли на ґрунтових картах показують просторові відділи, які так чи інакше супроводжуються характе­ристиками окремих метричних і топологічних властивостей цих виділів, а всі оцінки та пропозиції розробляються, виходячи переважно з властивостей ґрунту як природно-історичного тіла, що має профільну будову, і поширю­ються на систематичну одиницю ґрунту. Проте, спеціаліст на практиці має справу з гетерогенним ґрунтово-географічним простором у вигляді окремо­го поля або сівозміни. Отже, вся якісна та кількісна характеристика ґрунтів, і ґрунтового покриву має бути орієнтована на просторовий відділ. Від­повідно й усі пропозиції мають розроблятися не для ґрунтових класифіка­ційних одиниць, а для окремих полів чи ділянок, згрупованих за параметра­ми, які характеризують СҐП.