6. Промислово-геофізичні дослідження

6.1. Виконання каротажних робіт

Обсяг промислово-геофізичних досліджень у свердловинах глибокого буріння на нафту або газ визначається характером розрізу, що розкривається та виконується згідно діючих інструкцій на вирішення наступних геологічних задач:

• розчленування та кореляція розрізів свердловин, визначення літологічного складу та товщин продуктивних пластів;

• виділення у розрізах свердловин колекторів та визначення характеру насиченості їх флюїдами (газом, нафтою, водою);

• вивчення фільтраційно-ємнісних та інших підрахункових параметрів продуктивних пластів;

• вивчення швидкісних та хвильових характеристик геологічного розрізу;

• контроль за технічним станом стовбуру свердловини, за якістю цементажу та ін.

Згідно ГТН геологічний розріз площі складається наступними комплексами.

Верхня частина розрізу представлена мезокайнозойськими відкладами, що не представляють інтересу щодо нафтогазоносності, планується досліджуватися скороченим комплексом ГДС.

У відкладах ранньої пермі та верхнього карбону передбачається повний комплекс ГДС.

Враховуючи поставлені задачі, геологічні умови, технологію буріння та конструкцію свердловин глибиною 3850 м та 6300 м, у відповідності зі сформованим у ДДЗ раціональним комплексом промислово-геофізичних досліджень свердловин планується поінтервальне виконання каротажних робіт.

У інтервалі 0-2010 м дослідження проводяться через 300 м, а у інтервалах від 2010 м до 3850 м та від 1920 м до 6300 м – через 100 м. При кожному наступному каротажі перекривається 50 м раніше дослідженого інтервалу.

Записи БК, ПС та каверноміру у масштабі 1:200 перед спуском колони проводиться повторно по всій не обсадженій частині стовбуру. Методи радіоактивного каротажу у масштабі 1:200 проводиться протягом 3 діб після обсадки стовбуру свердловин колонами та повторно через місяць після цементування.

При наявності у розрізі перспективних газонасичених пластів або пластів з невизначеною характеристикою перед спуском колони планується проведення їх випробування випробувачем пластів на каротажному кабелі (ВПК-ВПН), або випробувачем пластів на трубах (ВПТ).

З метою визначення колекторів у розрізі верхнього на середнього карбону передбачаються спеціальні геофізичні дослідження. До спеціальних ГДС відносяться повторні виміри ПС, БК, каверноміру, РК, а також методи двох розчинів та широкополосний акустичний каротаж.

Метод двох розчинів застосовується для визначення складних колекторів і оснований на можливості визначення по БКЗ двох значень питомого опору порід-колекторів для зони проникнення і незайманої проникненням частини пласта.

Спеціальні ПГД необхідно проводити у перспективних інтервалах, що очікуються в інтервалах глибин 2010-3850 м та 5100-6300 м, які повинні уточнюватися за результатами обов’язкового комплексу ГДС, а також по двох методах комплексу геолого-технічних досліджень: фільтраційному (реєстрація поглинань або віддач промивальної рідини розкритим розрізом) та механічному (реєстрація швидкості проходки).

Перфорацію усіх об’єктів проектується проводити кумулятивними перфораторами по 10-20 отворів на лінійний метр з прив’язкою по ГК.