- •Державний вищий навчальний заклад
- •7.110101 “Лікувальна справа”
- •Загальні положення.
- •2. Структура практично‑орієнтованого державного іспиту з хірургії та критерії оцінки знань і вмінь випускників.
- •3. Порядок проведення іспиту.
- •4. Перелік вмінь та практичних навичок, які виносяться на практично-орієнтований державний іспит з хірургічних хвороб.
- •5. Еталони правильного виконання практичних навичок з хірургічних хвороб.
- •5.1. Визначення груп крові.
- •5.1.1. Визначення груп крові (за допомогою стандартних сироваток).
- •5.1.2. Визначення груп крові (за допомогою моноклональних антитіл).
- •5.2. Тимчасова зупинка кровотечі з допомогою джгута.
- •5.3. Транспортна іммобілізація:
- •5.3.1. Шиною Крамера.
- •5.3.2. Шиною Дітеріхса.
- •Пневматичною шиною.
- •5.3.4. Комірцем Шанца.
- •5.4. Накладання швів.
- •5.5. Забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів (потрійний прийом Сафара).
- •5.6. Штучна вентиляція легень повітрям, що видихається.
- •5.6.1. Методом „рот до рота”.
- •Методом „рот до носа”.
- •5.6.3. За допомогою мішка Амбу.
- •5.7. Проведення непрямого (зовнішнього) масажу серця.
- •6. Оцінювання результатів інструментальних досліджень: аналіз рентгенограм та комп’ютерних томограм
- •6.1. Еталони відповідей до оцінки рентгенограм:
- •6.2. Еталони відповідей до оцінки сканів комп’ютерних томограм:
- •7. Еталони інтерпретації результатів лабораторних досліджень.
- •8. Еталони відповідей до ситуаційних задач з діагностики невідкладних станів та надання екстренної медичної допомоги
- •Ситуаційні задачі по інтенсивній терапії і трансфузіології. Задача №1.
- •Ситуаційні задачі з травматичної хвороби
- •9. Теоретичні питання для підготовки до державного іспиту з хірургії. Загальна і спеціальна хірургія.
- •Спеціалізована хірургічна допомога
- •Невідкладні стани
- •Трансфузіологія.
- •Травматична хвороба.
- •10. Критерії освітньо-кваліфікаційної характеристики спеціаліста за спеціальністю “лікувальна справа”. Список 1 (синдроми та симптоми).
- •Список 2 (нозологічні форми)
- •Список 4 (лабораторні та інструментальні дослідження)
- •11. Перелік лікувальних середників для виписування рецептів на державному випускному іспиті з хірургічних хвороб
5.1.2. Визначення груп крові (за допомогою моноклональних антитіл).
Визначення груп крові (еритроцитів) за системою АВ0 моноклональними реагентами (моноклони анти-А і анти-В, цоліклони анти-А і анти-В) проводять за допомогою звичайних ізосерологічних методів виявлення антигенів еритроцитів: у разі масового визначення в установах служби крові – на планшетах або в автоматичних системах; у разі індивідуального – на білій порцеляновій або будь-якій іншій пластинці із змочуваною поверхнею. Моноклональні агенти відзначаються високою активністю та авідністю. Їх наносять на планшетку або пластину по одній великій краплі (0,1 мл) під відповідними позначками: «анти-А» або «анти-В». Поряд з краплями антитіл наносять досліджувану кров по одній краплі (0,01мл). Після змішування реагентів і крові спостерігають за реакцією аглютинації упродовж 2,5 хвилин. Оцінку результатів реакції аглютинації з моноклональними антитілами анти-А і анти-В подано в таблиці 2.
Таблиця 2.
Оцінка результатів визначення групи крові (еритроцитів) за допомогою моноклональних антитіл
№ п/п |
Група крові |
Анти-А |
Анти-В |
1 |
0 (І) |
- |
- |
2 |
А (ІІ) |
+ |
- |
3 |
В (ІІІ) |
- |
+ |
4 |
АВ (IV) |
+ |
+ |
Аглютингації немає ні з моноклональними антитілами анти-А, ні з анти-В. Отже: обстежувані еритроцити не мають антигенів А і В, і кров належить до групи 0 (І).
Аглютинація спостерігається тільки з моноклональними антитілами анти-А. Отже, такі еритроцити мають тільки антиген А, і кров належить до групи А (ІІ).
Аглютинація спостерігається тільки з моноклональними антитілами анти-В. Отже, обстежувані еритроцити мають тільки антиген В, і кров належить до групи В (ІІІ).
Аглютинація спостерігається як з моноклональними антитілами анти-А, так і з моноклональними антитілами анти-В. Отже, обстежувані еритроцити мають обидва антигени (А і В), і кров належить до групи АВ (IV).
З метою виключення аутоаглютинації, яка може спостерігатись у деяких хворих (мієломна хвороба, опікова хвороба), а також в пуповинній крові новонароджених, у випадку встановлення групи крові АВ (IV) необхідно провести контрольне дослідження: одну краплю (0,1 мл) ізотонічного розчину натрію хлориду змішати з маленькою краплею (0,01 мл) досліджуваної крові. Реакція аглютинації повинна бути відсутня.
5.2. Тимчасова зупинка кровотечі з допомогою джгута.
Підняти кінцівку і утримувати в такому положенні до кінця накладання джгута.
Проксимальніше від місця кровотечі підкласти м’ягкий матеріал (одяг, рушник, бинт) для того щоб джгутом не створювати складки шкіри, яке приводить до посилення болю.
Розтягнути джгут Есмарха на рівні однієї і двох третин його довжини і покласти у такому вигляді 2-3 тури, які повинні бути щільно один біля одного.
В дальнійшому кожний наступний тур джгута накладають слабше за попередній.
Зафіксувати вільні кінці джгута, для того, щоб не ослабилося стискання.
До джгута прикріплюють етикетку, де вказують час його накладання і прізвище хворого.
Ввести хворому анальгетики.
На рану накладають асептичну пов’язку і проводять транспортну іммобілізацію (шина Крамера на верхню і нижню кінцівку, шина Дітеріхса – на нижню).
Транспортувати хворого у лежачому положені до стаціонару так, щоб джгут було видно.
Тривалість стискання джгутом верхньої кінцівки – 1,5 год., нижньої до 2 год.
Примітка: При кровотечах у верхній третині плеча, або стегна, проксимальніше кровотечі в проекції проходження плечової і відповідно стегнової артерії ставлять валик і джгут, накладають восьмиподібно у вищезгаданому порядку.
Оцінка результатів. Якщо джгут покладено правильно, то дистальніше місця накладання зникає пульс, кінцівка блідне, стає холодною на дотик, припиняється кровотеча.