- •Державний вищий навчальний заклад
- •7.110101 “Лікувальна справа”
- •Загальні положення.
- •2. Структура практично‑орієнтованого державного іспиту з хірургії та критерії оцінки знань і вмінь випускників.
- •3. Порядок проведення іспиту.
- •4. Перелік вмінь та практичних навичок, які виносяться на практично-орієнтований державний іспит з хірургічних хвороб.
- •5. Еталони правильного виконання практичних навичок з хірургічних хвороб.
- •5.1. Визначення груп крові.
- •5.1.1. Визначення груп крові (за допомогою стандартних сироваток).
- •5.1.2. Визначення груп крові (за допомогою моноклональних антитіл).
- •5.2. Тимчасова зупинка кровотечі з допомогою джгута.
- •5.3. Транспортна іммобілізація:
- •5.3.1. Шиною Крамера.
- •5.3.2. Шиною Дітеріхса.
- •Пневматичною шиною.
- •5.3.4. Комірцем Шанца.
- •5.4. Накладання швів.
- •5.5. Забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів (потрійний прийом Сафара).
- •5.6. Штучна вентиляція легень повітрям, що видихається.
- •5.6.1. Методом „рот до рота”.
- •Методом „рот до носа”.
- •5.6.3. За допомогою мішка Амбу.
- •5.7. Проведення непрямого (зовнішнього) масажу серця.
- •6. Оцінювання результатів інструментальних досліджень: аналіз рентгенограм та комп’ютерних томограм
- •6.1. Еталони відповідей до оцінки рентгенограм:
- •6.2. Еталони відповідей до оцінки сканів комп’ютерних томограм:
- •7. Еталони інтерпретації результатів лабораторних досліджень.
- •8. Еталони відповідей до ситуаційних задач з діагностики невідкладних станів та надання екстренної медичної допомоги
- •Ситуаційні задачі по інтенсивній терапії і трансфузіології. Задача №1.
- •Ситуаційні задачі з травматичної хвороби
- •9. Теоретичні питання для підготовки до державного іспиту з хірургії. Загальна і спеціальна хірургія.
- •Спеціалізована хірургічна допомога
- •Невідкладні стани
- •Трансфузіологія.
- •Травматична хвороба.
- •10. Критерії освітньо-кваліфікаційної характеристики спеціаліста за спеціальністю “лікувальна справа”. Список 1 (синдроми та симптоми).
- •Список 2 (нозологічні форми)
- •Список 4 (лабораторні та інструментальні дослідження)
- •11. Перелік лікувальних середників для виписування рецептів на державному випускному іспиті з хірургічних хвороб
5.4. Накладання швів.
В голкотримачі на відстані 0,5-1,0 см від його кінчика зафіксувати хірургічну голку на віддалі 1/3 її від кінця вушка.
Провести під натяжінням нитку між стінками вушка хірургічної голки в робочий отвір так, щоб короткий кінець нитки склав 1/3 її довжини. Нитка повинна вільно звисати з вушка голки.
Голкотримач фіксують правою китицею з розміщенням вказівного пальця на поверхні бранш голкотримача. Гострий кінець голки повернутий донизу, а вушко з ниткою доверху.
Голку вколюють перпендикулярно до площини тканини на віддалі 4-5 мм від краю рани, розміщеного дальше від хірурга, притримуючи край рани хірургічним пінцетом.
Голку проводять на таку глибину, щоби вона пройшла під дном рани.
Виколюють голку також на 4-5 мм від ближнього до хірурга краю рани.
Після виколювання кінчик голки захоплюють голкотримачем і голку разом з ниткою виводять із тканини.
Зав’язують вузли ниток на віддалі 1-2 см один від одного, з одного краю рани.
Проведення серцево‑легеневої реанімації
(згідно рекомендації Європейської Ради по реанімації, 2005 р.).
5.5. Забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів (потрійний прийом Сафара).
1. Максимальне перерозгинання голови в атланто-окципітальному з’єднанні.
2. Висунення догори нижньої щелепи та фіксація її в такому положенні, коли нижні різці виступають за верхні.
3. Відкривання рота.
Для цього необхідно:
стати біля голови манекена;
ліву руку покласти на підборіддя, праву на чоло;
максимально розігнути голову в атланто-окципітальному зчленуванні;
нижню щелепу взяти обома руками за кути і підняти її догори;
великими пальцями обох рук привідкрити рот на 1,5-2 см.
5.6. Штучна вентиляція легень повітрям, що видихається.
5.6.1. Методом „рот до рота”.
Стати збоку біля голови манекена;
одну руку підкласти під шию;
долонею другої руки впертися в чоло, а пальцями затиснути ніс хворого;
різноспрямованими рухами рук перерозігнути голову в шийно-окципітальному з’єднанні;
зробити вдох і щільно своїми губами охопити рот манекена;
зробити видох в дихальні шляхи манекена;
пересвідчитися, що в момент вдоху піднімається грудна клітка;
не змінюючи положення голови манекена, підняти свою голову і дати можливість вільного видиху.
Методом „рот до носа”.
Стати збоку біля голови манекена;
одну руку покласти на чоло;
другою рукою впертися в підборіддя з боку шиї;
підтягуючи нижню щелепу і натискаючи на чоло, максимально закинути голову;
закрити рот;
зробити вдох і щільно своїми губами охопити ніс манекена;
видихнути в носові ходи, одночасно слідкуючи за рухами грудної клітки;
не змінюючи положення голови манекена, підняти свою голову і дати можливість вільного видиху.
5.6.3. За допомогою мішка Амбу.
Стати біля голови манекена;
максимально розігнути голову манекена в атланто-окципітальному зчленуванні;
висунути догори нижню щелепу, взявши її обома руками за кути;
прикласти дихальну маску до обличчя манекена і міцно притиснути її однією рукою;
другою рукою ритмічно стискати мішок Амбу;
постійно контролювати ефективність вентиляції легень по наявності екскурсій грудної клітки в момент кожного вдоху.
Примітка: дихання вищезазначеними методами проводиться з частотою 10 за 1 хв і приблизним об’ємом 500 мл.
