7. Цивільний захист

Цивільна оборона – це державна система органів управління, сил і засобів для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного природного та воєнного характеру[37]. У даному розділі дипломної роботи розглядається питання: «Само- і взаємодопомога при травмах і переломах у надзвичайних ситуаціях»

Ця тема є дуже важливою в даній дипломній роботі, так як біля градирні бризкального типу можуть трапитися нещасні випадки у разі надзвичайних ситуацій. Організація медичного обслуговування населення у надзвичайних ситуаціях покладається на медичну службу ЦО, яка організовує спеціальні медичні формування і установу, а також використовує всі наявні лікувально-профілактичні заклади. Незважаючи на добре організовану медичну службу і забезпечення медичними працівниками, потерпілі безпосередньо на місці ураження перебувають певний час самі або, в крайньому випадку, зі своїми товаришами по нещастю. Залежно від багатьох обставин потрібен певний час для прибуття медичних працівників до місця ураження[40].

Перша долікарська допомога потерпілому — це проведення заходів для збереження йому здоров'я і життя, які необхідно виконати до втручання медичних працівників. Починаючи допомогу, необхідно з'ясувати характер можливого ураження потерпілого. Для надання допомоги потерпілому необхідно: — негайно припинити вплив на нього небезпечних і шкідливих факторів: дію кислоти, лугу, електричного струму, газу, витягти з води, вогню, вивільнити з-під механізмів, завалу, вивести чи винести з небезпечної зони та ін.; — визначити функціональний стан організму потерпілого: наявність свідомості; характер дихання, пульсу; реакцію зіниць очей на світло; температуру тіла та характер пошкоджень: наявність ран і характер кровотечі, вивихів і переломів; — розпочати надання допомоги: зупинку кровотечі, накладання пов'язок, шин, промивання шлунку, проведення масажу серця чи штучного дихання.

Тимчасова зупинка кровотечі навіть при пошкодженні великих кровоносних судин доступна самим потерпілим (якщо вони при свідомості) або людям, що їх оточують. Крім кровотечі, великою небезпекою для життя є втрата свідомості, стан шоку, опіки, переломи та інші пошкодження[41].

Переломом називають порушення ціліс­ності кістки. Якщо перелом супроводжуєть­ся порушенням шкіри або слизової оболонки, він називається відкритим, а без пошкодження зовнішніх покривів — закритим. Ознаками перелому є різкий біль, особли­во під час руху, припухлість, зміна форми і порушення функції органів. Під час руху іноді чути хруст кісток.

Перша допомога - з пошкодженого органа знімають одяг (якщо це спричиняє різкий біль - одяг і взуття розрізають). За наявності рани накладають стерильну пов'язку. Після цього необхідно забезпечити повну нерухомість органів шляхом накладання шин. Матеріалом для шини може бути будь-який предмет, що є поблизу (дошки, палки, парасолька, лижі, гіл­ки). Для іммобілізації кінцівок необхідно фіксу­вати два суглоби, розміщені вище і нижче пе­релому. Щоб запобігти тиску на м'які ткани­ни, на шину з боку, прилеглого до пошкодже­ної кінцівки, підкладають вату, м'які тканини або мох, траву, сіно та інші підручні матеріали.

Надання допомоги при переломах різних кісток має свої особливості. При переломах стегна шини накладають із зовнішнього боку — від паху до п'ятки. Один помічник тримає потерпілого під пахви, а другий - за стопу, злегка витягуючи зламану ногу. Третій накладає шини. Шини закріплюють бинтами, рушничками, хусточками або косинками. При переломах гомілки шини накладають від середини стегна до стопи. Помічники тримають випрямлену пошкоджену ногу: один за стегно, другий за стопу. При переломі кісток стопи шина має бути трішки більшою, ніж довжина стопи. Закріплюють шину при положенні стопи відносно гомілки під прямим кутом; якщо стопа звисає, її положення не можна міняти. При переломі фаланг пальців накладають шину довжиною від кінця пальця до променево-зап'ястного суглоба. Прибинтовують цю шину, починаючи з верхівки пальця до зап'ястя. При переломі плечової кістки один помічник фіксує плече потерпілого, а другий потягує зламану руку за зігнутий ліктьовий суглоб (під прямим кутом). Шини можна накладати дві, трохи більші від довжини плеча, або одну, зовнішню, а роль другої шини виконує бокова поверхня грудної клітки, до якої разом із шиною прибинтовують зламану руку. При переломі передпліччя руку потрібно зігнути в ліктьовому суглобі під прямим кутом, долоню повернути до тулуба. Одну шину накладають по розгинальній поверхні передпліччя від п'ясних кісток до середньої третини плеча із загином біля ліктьового суглоба, другу по згинальній поверхні передпліччя, від п'ясних кісток до ліктьового згину. Потім обидві шини прибинтовують і підвішують руку на косинку або на пояс.

Опіки — це ушкодження шкіри, викликані дією високої температури (полум'я, гаряча пара, окріп) чи їдких хімічних речовин[40].

Розрізняють опіки: ступеня, коли на обпаленому місці є почервоніння і відчувається біль; ступеня, коли на місці опіку є пухирі; ступеня, які характеризуються омертвінням усіх шарів шкіри; ступеня, коли уражена не тільки шкіра, а й тканини: сухожилля, м'язи, кістки. Опіки площею понад 1/3 поверхні тіла небезпечні для життя. Надання першої медичної допомоги полягає насамперед у гасінні одягу на потерпілому. З цією метою його потрібно облити водою, а якщо її нема, накинути на нього ковдру, піджак чи пальто, щоб припинити доступ кисню. Потім обпалену частину тіла звільнити від одягу. Якщо потрібно, одяг розрізати, частини одягу, що пристали до тіла не зривають, а обрізають навколо і залишають на місці. Зрізати і зривати пухирі, також не можна. При великих опіках після зняття одягу потерпілого найкраще загорнути в чисте простирадло, ужити заходів проти шоку і направити його в лікувальну установу. При опіках окремих частин тіла шкіру навколо опіку потрібно протерти спиртом, одеколоном, водою, а на обпалену поверхню накласти суху стерильну пов'язку. Змазувати обпалену поверхню жиром або якоюсь маззю не слід. При невеликих опіках І ступеня на почервонілу шкіру слід накласти марлеву салфетку, змочену спиртом. Спочатку печіння і болючість трохи посиляться, але незабаром біль стихне, почервоніння зменшиться. При опіках II ступеня, а тим більше III і IV ступеня, потерпілого, після надання йому першої допомоги, слід направити в лікувальну установу. Від перенапруження нервової системи у зв'язку із сильними болючими подразненнями, втратою крові при пораненнях і переломах, а також при опіках у потерпілого нерідко настає різкий спад сил і зниження всіх життєвих функцій організму. Дихання буває ледь помітним, поверхневим, обличчя бліде, пульс стає частим і погано прощупується. Потерпілий стає байдужим до всього і, незважаючи на сильну травму, не стогне, не скаржиться на болі і не просить про допомогу, хоча свідомість його і зберігається. Такий стан називається шоком. Перша допомога при шоку полягає насамперед в усуненні болю. При переломі, наприклад, уже одне накладення шини здійснює сприятливу дію на загальний стан потерпілого, тому що усуває нерухомість в ділянці перелому і зменшує біль. Якщо є можливість, то слід увести хворому болезаспокійливі засоби (промедол) з аптечки індивідуальної (гніздо № 1) і застосувати серцеві засоби: камфору, кофеїн. Потерпілого потрібно зігріти, укрити ковдрою, обкласти грілками, якщо немає ушкоджень черевної порожнини, дати йому гарячий солодкий міцний чай, вино, у холодну пору року внести в тепле приміщення.