66.Розглянемо лінгвістичні основи методики вивчення морфеміки і словотвору в початковому курсі рідної мови.

Будова слова — розділ мовознавства, в якому розглядаються значущі час­тини слова, відношення між спільнокореневими словами.

Словотвір — розділ мовознавства, що вивчає творення нових слів.

Аналіз лінгвістичної літератури (Н. Ф. Клименко, І. І. Ковалик, В. О. Гор-

пинич, М. Я. Плющ та ін.) дає підстави вважати словотвір відносно автономною мовознавчою галуззю, яка вивчає як словотвірну, так і морфемну структури слів, а також закони творення похідних лексичних одиниць. З усіх розділів науки про мову найближче до словотвору стоїть лексикологія. їх тісний зв'язок зумовлений лексичною сутністю словотворення як способу поповнення словникового фонду мови і фактора, який значною мірою впливає на семантику похідного слова.

Зв'язок словотвору з лексикологією виражається в тому, що:

словотвірні одиниці існують тільки в лексемах;

за допомогою словотворення поповнюється лексичний фонд мови;

з лексичного значення твірного слова формується лексичне значення по­хідного, завдяки чому стає можливою вмотивованість похідних одиниць;

лексичне значення твірної основи здебільшого визначає зразок творення нового слова;

на словотвірні процеси істотно впливають окремі лексичні явища, а саме багатозначність слів.

Характеризуючи морфему як мінімальну значущу частину слова, мовознав­ці чітко виділяють у ній дві взаємозв'язані сторони: зовнішню (звуковий склад) і внутрішню (значення). Причому науковці диференціюють поняття «значення морфеми» і «значення слова». Словотворчих зв'язків не може бути там, де між словами немає нічого спільного з боку семантики, структурні зв'язки завжди спираються на семантичні. Ці та інші положення нині розглядаються методичною наукою як теоретичні засади вивчення морфеміки і словотвору в початковому курсі рідної мови, посилення мовленнєвого спрямування роботи над цим матеріалом.

Доцільним є поєднання морфемного і словотвірного аналізів слова з огляду на те, що морфемний аналіз має цінність лише в тому разі, якщо структура слова визначається в процесі встановлення його смислових і формальних зв'язків з ін­шими словами. Такий підхід дає можливість запобігти механічному поділу слова на морфеми, виробляє в учнів звичку замислюватися над роллю і семантикою кожної складової частини.

До аналізу структури слова можна підходити з позицій історії мови (діа­хронії) і сучасного етапу її розвитку (синхронії). Отже, вчителеві необхідно чітко розмежовувати етимологічний і морфемний розбори слова, домагаючись від учнів з'ясування зв'язків, існуючих між словами в сучасній мові.

^ Основними принципами навчання молодших школярів будови слова і сло­вотвору є:

забезпечення взаємозв'язку цього розділу з лексикологією, фонетикою, орфографією, граматикою;

увага до мотиваційних відношень похідних і твірних слів, їх структурно- смислової залежності, семантики морфем;

розмежування історичних і сучасних явищ словотвору української мови;

поєднання морфемного розбору слова з елементами словотвірного аналізу, структурного аналізу зі смисловим;

забезпечення зв'язку аналізу й синтезу;

мовленнєва (комунікативна) спрямованість.

Пам'ятаючи те, що кінцевою метою вивчення морфеміки і словотвору є ви­роблення в учнів навички правильно, точно, доречно вживати в мовленні слова зі складною структурою, користуватися морфемами як мовними засобами, необхідно здійснювати комунікативно-діяльнісний і функціонально-стилістичний підходи до викладання цього матеріалу. З урахуванням мовленнєвої спрямованості вправ їх типологія є такою:

Аналіз готового матеріалу:

спостереження за парами, рядами спільнокореневих слів і слів з однаковими префіксами й суфіксами;виділення і характеристика (аналіз) похідних слів;порівняння словотвірних явищ;аналіз тексту з погляду вжитих у ньому словотвірних засобів і завдання, умов, змісту висловлювання.

Перетворення мовного матеріалу:конструювання слів з похідною основою;

синонімічні й антонімічні заміни поданих лексичних одиниць;поширення висловлювання;

стиснення висловлювання;відшукування порушень словотвірної норми і виправлення помилок.

Побудова висловлювання (або його частини):вибір мовних засобів відповідно до теми та ситуації висловлювання;конструювання елементів висловлювання з уживанням дібраних засобів;побудова фрагментів текстів на певну тему і в певному стилі;

твір на запропоновану тему в певному стилі мовлення.