76.Ухвала суду першої інстанції.

Стаття 165. Зміст ухвали

1. Ухвала, що викладається окремим документом, складається з:

1) вступної частини із зазначенням:

дати і місця її постановлення;

найменування адміністративного суду, прізвища та ініціалів судді (суддів);

імен (найменувань) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;

2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, що його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою;

3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов до висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;

4) резолютивної частини із зазначенням:

висновків суду;

строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

2. В ухвалі, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку.

Стаття 166. Окремі ухвали суду

1. Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

2. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

3. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, інтересів яких вона стосується.

77.Усунення недоліків судового рішення судом, якиййого ухвалив.

Стаття 169. Виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні

1. Суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

2. Питання про внесення виправлень суд вирішує в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про дату, час і місце засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

3. Ухвалу суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржено.

78.Законна сила судового рішення. Негайне виконання судових рішень.

79.Доступ до судових рішень.

Стаття 3. Єдиний державний реєстр судових рішень

1. Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції

Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного

державного реєстру судових рішень.

2. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) -

автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку,

пошуку та надання електронних копій судових рішень.

3. Перелік судових рішень судів загальної юрисдикції, що

підлягають включенню до Реєстру, затверджується Радою суддів

України за погодженням з Державною судовою адміністрацією

України.

4. Порядок ведення Реєстру ( 740-2006-п ) затверджується

Кабінетом Міністрів України.

Стаття 4. Доступ до Реєстру

1. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для

безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі

судової влади України.

2. Загальний доступ до судових рішень на офіційному

веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням

вимог статті 7 цього Закону.

3. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених

до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду,

копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

4. Будь-які обмеження права вільного користування офіційним

веб-порталом судової влади України не допускаються, крім випадків,

визначених цим Законом.

5. Судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів

Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього

Закону. Доступ суддів до державної таємниці, що міститься в

судових рішеннях, забезпечується відповідно до Закону України "Про

державну таємницю" ( 3855-12 ).

6. Право на доступ до інформаційних ресурсів Реєстру мають

посадові чи службові особи, визначені порядком ведення Реєстру.

Стаття 5. Офіційне опублікування судових рішень

1. Судові рішення, внесені до Реєстру, можуть офіційно

опубліковуватися у друкованих виданнях.

2. Судові рішення вважаються офіційно опублікованими за умови

посвідчення органом, який забезпечує ведення Реєстру,

відповідності судових рішень оригіналам або електронним копіям

судових рішень, внесених до Реєстру.

3. Судові рішення можуть офіційно опубліковуватися в

скороченому обсязі, якщо це виправдано метою видання.

4. Офіційне опублікування судових рішень повинно відповідати

вимогам, встановленим статтею 7 цього Закону.

Стаття 6. Відтворення та інше використання судових рішень

1. Кожен має право повністю або частково відтворювати судові

рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому

числі через оприлюднення в друкованих виданнях, у засобах масової

інформації, створення електронних баз даних судових рішень.

2. Будь-яке редагування тексту судового рішення не повинно

спотворювати його зміст.

3. Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише

текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до

Реєстру.

Стаття 7. Відомості, що не можуть бути розголошені в текстах

судових рішень, відкритих для загального доступу

1. У текстах судових рішень, що відкриті для загального

доступу через оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади

або офіційне опублікування, не можуть бути розголошені відомості,

що дають можливість ідентифікувати фізичну особу. Такі відомості

замінюються літерними або цифровими позначеннями.

2. До відомостей, зазначених у частині першій цієї статті,

належать:

1) імена (ім'я, по батькові, прізвище) фізичних осіб;

2) місце проживання або перебування фізичних осіб із

зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв'язку,

адреси електронної пошти, ідентифікаційні номери (коди); { Пункт 2

частини другої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009 }

3) реєстраційні номери транспортних засобів;

4) інша інформація, що дає можливість ідентифікувати фізичну

особу.

3. До відомостей, зазначених у частинах першій - другій цієї

статті, не належать:

1) прізвища та ініціали суддів, які ухвалили судове рішення;

2) імена посадових чи службових осіб, які, виконуючи свої

повноваження, беруть участь у цивільній, господарській,

адміністративній чи кримінальній справах, справах про

адміністративні правопорушення (проступки);

3) імена сторін у справі, що розглядалася міжнародною судовою

чи іншою міжнародною установою, на рішення якої міститься

посилання в тексті судового рішення.

4. У текстах судових рішень, відкритих для загального доступу

відповідно до цього Закону, не можуть бути розголошені відомості,

для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про

розгляд справи в закритому судовому засіданні.

Стаття 8. Захист інформації, внесеної до Реєстру

1. Інформація, внесена до Реєстру, повинна мати захист від її

викрадення, перекручення чи знищення.

2. Не допускається вилучення судових рішень із Реєстру.

3. Не допускається внесення будь-яких змін до судових рішень,

які внесені до Реєстру, крім випадків, що пов'язані з необхідністю

виправлення помилки, допущеної під час внесення судового рішення

до Реєстру чи ведення Реєстру.

4. У разі виправлення судового рішення відповідно до

процесуального закону його текст у Реєстрі не змінюється. До

Реєстру додатково вноситься судове рішення, яким внесено зміни до

відповідного судового рішення.

Стаття 9. Доступ до судових рішень заінтересованих осіб

1. Особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове

рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи

обов'язків, може звернутися до апарату відповідного суду з

письмовою заявою про:

1) надання можливості ознайомитися із судовим рішенням;

2) надання можливості виготовити в приміщенні суду копії

судового рішення за допомогою власних технічних засобів;

3) виготовлення копії судового рішення апаратом суду.

2. У заяві особа повинна обґрунтувати, чому вона вважає, що

судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів

чи обов'язків.

3. Заява розглядається відповідальною службовою особою

апарату суду невідкладно, а якщо вона потребує додаткового

вивчення, - протягом трьох робочих днів.

4. Про результати розгляду заяви службова особа апарату суду

вносить запис до відповідного журналу із зазначенням відомостей

про особу, яка звернулася з цією заявою.

5. Копія судового рішення, виготовлена апаратом суду,

засвідчується відповідальною службовою особою апарату суду та

печаткою суду із зазначенням дати.

6. За виготовлення копії судового рішення справляється

судовий збір у розмірі, встановленому законом.

7. У наданні доступу до судового рішення належить відмовити,

якщо:

1) до суду звернулася особа, яка не має процесуальної

дієздатності, або особа від імені заінтересованої особи за

відсутності відповідних повноважень;

2) матеріали справи передані до іншого суду чи на зберігання

до державної архівної установи;

3) судове рішення безпосередньо не стосується прав, свобод,

інтересів чи обов'язків цієї особи.

8. Забороняється відмовляти в доступі до відповідного

судового рішення заявникам, стосовно яких судом вжито заходів щодо

забезпечення позову або запобіжних заходів.

9. Рішення про відмову у наданні доступу до судового рішення

викладається службовою особою апарату суду в письмовій формі із

зазначенням порядку його оскарження. Воно повинно бути

вмотивованим.

10. Надання дозволу на доступ до судового рішення або відмова

в цьому можуть бути оскаржені до голови відповідного суду або до

суду в порядку, передбаченому законом.

11. За правилами цієї статті забезпечується також доступ

осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до матеріалів

справи, що необхідні для оскарження судового рішення.

80. Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно- правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень.

Стаття 171. Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень

1. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.

2. Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

3. У разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

4. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи.

5. Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до судового розгляду.

6. Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі таких осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.

7. Адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується протягом розумного строку, але не пізніше одного місяця після відкриття провадження у справі. У виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду справи суд ухвалою може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на один місяць.

8. Суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

9. Якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта виявлено незаконність або невідповідність правовому акту вищої юридичної сили інших правових актів чи їх окремих положень, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, які впливають на прийняття постанови у справі, суд визнає такі акти чи їх окремі положення незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили.

10. Постанова суду у справах щодо оскарження нормативно-правових актів оскаржується у загальному порядку.

11. Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

12. Правила цієї статті застосовуються також у випадках, коли питання про законність нормативно-правового акта чи відповідність його правовому акту вищої юридичної сили постало під час розгляду іншої адміністративної справи.