17. Побудова і зміст бухгалтерського балансу.

У балансі відображається фінансовий стан п-ва, який характеризує його активи, зобов’язання та власний капітал у грошовому вимірнику на певну дату. Незважаючи на відмінності у подові балансу в окремих країнах світу, в його основу всюди покладене основне балансове рівняння: Активи = Зобов’язання + Власний капітал. В міжнародній практиці використовуються такі форми подання балансу :двостороння або горизонтальна, одностороння або вертикальна.Горизонтальна форма балансу заснована на основному балансовому рівнянні :Активи = Зобов’язання + Власний капітал. При двосторонній (горизонтальній) формі баланс побудований у формі таблиці, в якій активи розміщуються ліворуч, а зобов’язання і капітал – праворуч. Таку форму балансу використовують підприємства Німеччини, США, Бельгії, Італії, Португалії, Франції, Росії тощо. Вертикальна форма балансу передбачає два варіанти подання інформації про фінансовий стан підприємства і ґрунтується, відповідно, на таких балансових рівняннях :  1) Активи = Зобов’язання + Власний капітал; 2) Активи – Зобов’язання = Власний капітал. Вертикальну форму балансу використовують підприємства Великобританії, Ірландії, Нідерландів тощо.При першому варіанті вертикальної форми балансу його елементи розміщуються послідовно зверху донизу: активи, пасиви і власний капітал. Тому її ще називають послідовною формою балансу. Другий варіант вертикальної форми балансу передбачає таку послідовність: спочатку показуються активи підприємства за мінусом зобов’язань, а потім – власний капітал. Статті балансу можуть бути наведені в послідовності зростання чи зниження їхньої ліквідності (терміну погашення). У більшості європейських країн статті активу балансу групуються і розміщуються зверху донизу в послідовності зростання ліквідності активів. Статті пасиву балансу групуються і розмішуються зверху донизу за ознакою зменшення часу необхідного для повернення боргів. Для країн британо-американської облікової моделі (зокрема США) характерна протилежна послідовність розміщення статей балансу:- активів – в порядку зниження їх ліквідності, тобто спочатку записуються грошові кошти, а останніми – нематеріальні активи;- зобов’язань – в порядку зростання термінів їх погашення, тобто першими показуються короткострокові, а потім довгострокові зобов’язання);

- власного капіталу – в порядку зниження його постійності, тобто спочатку показуються види власного капіталу, які найменше піддаються змінам (засновницький, резервний), а в кінці фінансові результати минулих і звітного років. Активи – це економічні ресурси, контрольовані підприємством, які набуто в результаті попередніх операцій і від використання яких очікується одержання доходу чи іншої економічної вигоди в майбутньому. Активи поділяються на чотири групи: поточні активи, інвестиції, нерухомість і обладнання, нематеріальні активи.

Зобов’язання - це зовнішні джерела формування активів підприємства у вигляді кредиторської заборгованості, що виникла в результаті минулих подій і яка має бути погашена у встановлений термін, що спричинить вибуття ресурсів із підприємства, котрі втілюють у собі економічні вигоди. Зобов’язання поділяються на поточні і довгострокові.Власний капітал – це залишкова частка в активах підприємства після вирахування всіх його зобов’язань. Згідно із загальноприйнятим принципом собівартості оцінка отриманих активів здійснюється за фактичними витратами на їх придбання чи на власне виробництво. Але у зв’язку зі зміною їхньої вартості в процесі використання, активи оцінюються і показуються у балансі за реальною (чистою) вартістю. Події після дати балансу поділяють на два види:1) події, які засвідчують обставини, що існували на дату балансу і впливають на стан активів та зобов’язань, тому вимагають коригування їх оцінки (наприклад, реалізація запасів нижче собівартості чи продаж основних засобів за ціною, нижчою за їх балансову вартість); 2) події, що вказують на обставини, які виникли після дати балансу. Такі події не мають впливу на стан активів та зобов’язань і вимагають розкриття характеру та наслідків подій, якщо вони істотні, в примітках до фінансової звітності (наприклад, об’єднання підприємств після дати балансу або продаж великого дочірнього підприємства).