Методичні рекомендації

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ РОСЛИН ТА ГРИБІВ

Визначеня (ідентифікація) рослин та грибів – це процес з’ясування її таксономічної належності до певного відділу, класу, родини, роду, виду.

Для визначення використовуються визначники, визначальні картки, атласи, у яких розміщені таблиці для визначення таксонів (ключі), що побудовані на принципі дихотомії. Ключ – це сукупність ознак, розташованих у певній послідовності. Складання дихотомічних ключів базується на об'єднанні ознак у дві групи, що взаємно виключають одна одну. Першу групу ознак називають тезою, а другу – антитезою. Сукупність двох груп ознак у ключі називають ступенем. Кожна група ознак, тобто теза і антитеза закінчується або назвою таксону або цифрою, що посилає на інший ступінь ключа. Визначення продовжується до встановлення видової назви рослини.

Визначення рослини починається з аналізу її морфологічних і анатомічних ознак.

План морфологічного аналізу рослини

І. Загальна характеристика рослини

1. Структурно-соматичний тип (трава, напівкущ, кущик, кущ, дерево).

2. Тривалість життя рослини (однорічна, дворічна, багаторічна).

3. Еколого-біологічний тип рослини: а) суходільна, водяна, болотяна, лісова, лучна, степова, піщана тощо; б) однодомна, дводомна; в) сапротроф, паразит тощо.

4. Опушення – м'яке, шорстке, бархатисте, повстисте, розсіяне, густе, притиснуте, відстовбурчене, з простих, розгалужених, зірчастих, залозистих волосків тощо; відмічається опушеність всієї рослини, окремих її органів і частин та відсутність опушення (голі рослини).

5. Висота в см.

6. Цвітіння (час і особливості).

7. Плодоношення.

II. Підземна частина рослини

1. Коренева система – стрижнева, мичкувата.

2. Кореневище – коротке, довге. Товсте, тонке, галузисте, нерозгалужене.

3. Цибулини, бульбоцибулини, бульби, бульбокорені чи коренеплоди та їх особливості.

ІІІ. Надземна частина рослини – пагін і його складові

А. Стебло

1. За напрямом росту – прямостояче, піднесене, лежаче, повзуче, витке, чіпке тощо.

2. За характером галуження і розвитком міжвузль – нерозгшіужене, розгалужене від основи або лише у верхній частині, з видовженими і укороченими міжвузлями.

3. За поперечним перерізом – кругле, чотиригранне, тригранне, сплю­щене, крилате, борознисте тощо; всередині порожнисте або виповнене тощо.

4. Тип листкорозташування – спіральне (чергове), супротивне, мутовчасте (кільчасте); наявність прикореневої розетки.

Б. Листки

1. За розміром і будовою: а) великі, малі, середні; б) прості, складні; в) черешкові, сидячі; г) з прилистками, з розтрубом, з піхвою, з язичком, з вушками, стеблообгортні тощо.

2. За загальною формою листкової пластинки – круглі, овальні, яйце­подібні, ниркоподібні, еліптичні, ланцетні, лінійні, голчасті, лускаті тощо.

3. За формою основи, верхівки і краю листкової пластинки: а) округ­лі, серцеподібні, стрілоподібні, списоподібні, клиноподібні тощо; б) гострі, загострені, тупі, виїмчасті тощо; в) цілокраї, пилчасті, зубчасті, зарубчасті тощо.

4. За ступенем розчленування листкової пластинки – цілісні, лопатеві, роздільні, розсічені.

5. Тип жилкування – сітчасте (перисте і пальчасте), дугове і паралельне.

6. Видозміни листків – вусики, колючки тощо.

В. Суцвіття

1. Ботриоїдні – китиця, колос, початок, зонтик, щиток, кошик, головка.

2. Цимоїдні – монохазій (завійка, звивина), дихазій, плейохазій.

3. Тирсоїдні – тирс, сережка.

IV. Квітка

1. Одностатева (маточкова і тичинкова), двостатева, неплідна; актиноморфна (правильна), зигоморфна (неправильна), асиметрична.

2. Оцвітина – проста чашечкоподібна чи віночкоподібна, подвійна. У представників родини Злакові звертається увага на особливості будови колоскових і квіткових лусок (кількість, форма, жилкування, наявність остюків і місце їх прикріплення на лусках).

3. Чашечка – правильна чи неправильна, її форма, кількість і зростання членів, забарвлення, опушення тощо.

4. Віночок – правильний чи неправильний, його форма, кількість і зростання членів, забарвлення, опушення тощо.

5. Андроцей (сукупність тичинок) – однобратній, двобратній тощо; кількість тичинок, вільні чи зрослі (характер зростання між собою, з трубкою віночка і т.п.), розмір, форма, забарвлення і розміри пиляків та тичинкових ниток тощо.

6. Гінецей (сукупність плодолистків) – апокаршгай, ценокарпний; кількість маточок, форма приймочки (периста, головчаста тощо), зав'язь (верхня, нижня, напівнижня) гола чи опущена тощо.

7. Формула квітки (складається з використанням загальноприйнятих символів). У формулі квітки умовними буквеними символами позначають складові квітки, числами біля основи буквених символів складових квітки позначають кількість членів кожної складової (чашечки, віночка, тичинок, плодолистків). Дужки у формулі квітки вказують на зростання її складових, а знак + на розташування складових у різних колах. Рискою позначається положення зав'язі у квітці. Риска над чи під числом або посередині числа, що вказує на кількість плодолистків, з яких утворено гінецей або маточку, означає, що зав'язь нижня (риска зверху), верхня (риска знизу), напівнижня (риска посередині). Актиноморфна квітка позначається знаком *, а зигоморфна – або ; тичинкова квітка позначається знаком , маточкова -

Буквені позначення у формулі квітки є початковими складами або літерами латинських назв відповідних складових квітки:

Р – Регіgоnіus – проста оцвітина

Са – Саlух – чашечка

Со – Согоllа – віночок

А – Аndroeceum – андроцей (тичинки)

G – Gуnоесеum – гінецей (плодолистки)

V. Плід, супліддя, насінина

1. Плід розмір, форма, колір, опушення (голий, вкритий волосками, колючками, причіпками тощо); апокарпний, ценокарпний; одногніздий, двогніздий і т.д.; однонасінний, багатонасінний; сухий нерозкривний (зер­нівка, сім'янка, горіх тощо), сухий розкривний (листянка, біб, стручок, ко­робочка тощо), соковитий (багатокістянка, кістянка, ягода, піренарій тощо).

2. Супліддя – сухе, соковите.

3. Насінина – розмір, форма, колір, інші ознаки.

Здійснивши морфологічний аналіз рослини, виконують її ідентифікацію за допомогою визначника. Спочатку встановлюють назву родини, потім роду і нарешті виду рослини. Назви визначеного виду і родини записують на гербарну етикетку, і паралельно заносятьу флористичний зошит.

ЗРАЗОК заповнення флористичного зошиту:

№ п/п	Назва виду (українська, латинська)	Назва родини (українська, латинська)	Розповсюдження в Україні
1	Тополя біла Populus alba L.	Вербові (Salicaceae)	В прирічкових лісах, в пониззях серед пісків. По всій Україні, звичайно.

Для полегшення первинної ідентифікації видів в природних умовах рекомендується скласти коротку характеристику не менше 20 родин вищих рослин (виконується в щоденнику практики або на окремих картках, оцінюється як індивідуальне завдання).

Перелік родин:

Хвойні Жовтцеві Макові Гвоздикові Лободові Букові Березові Вербові Гарбузові Хрестоцвіті

Розові Бобові Селерові Пасльонові Айстрові Півникові Лілійні Цибулеві Осокові Тонконогові

План характеристики:

1. Життєві форми.

2. Характеристика вегетативної сфери (листки, стебло, коренева система)

3. Характеристика квітки, формула квітки.

4. Характеристика плоду.

5. Основні представники, їх господарче значення, охоронний статус тощо.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО СКЛАДАННЯ СТУДЕНТСЬКОГО ГЕРБАРІЮ

Гербарій (від лат. herba – трава) – в традиційному розумінні це колекція висушених, визначених і відповідно змонтованих рослин. Для систематичних колекцій грибів в мікології використовується поняття „мікологічний гербарій”.

Рослини для гербарію необхідно збирати в суху сонячну погоду, протягом усього вегетаційного періоду (з ранньої весни і до пізньої осені, обовязково – у фазах цвітіння і плодоношення), під час сезонної польової практики та самостійно, відбираючи типові для кожного виду екземпляри. З дерев і кущів зрізують гілки з квітками та плодами, а трав'янисті рослини збирають із корінням, відчищаючи підземну частину від грунту. Якщо рослини дрібні (до 15 см заввишки), їх треба збирати не менше 3-5 на гербарний аркуш, великі рослини (від 40 до 100 см) на гербарному аркуші згинають один або два рази. У випадках, коли рослини перевищують 100 см, для оптимального розміщеня на гербарному аркуші середину надземної частини рослини видаляють, залишаючи кореневу систему, прикореневу та верхівкову частини пагона.

Для гербаризації рослин використовується спеціальне обладнання:

І. Екскурсійна папка з картону чи фанери розміром 50 х 35 см, що складається з двох половинок, які стягуються мотузкою або пеньковим шпагатом.

2. Папір, складений удвоє, для висушування рослин; розмір його має бути 42 х 28 см (для сушіння рослин придатні фільтрувальний, обгортковий і газетний папір).

3. Гербарні преси (дві рамки розміром 45 х 30 см з дротяною сіткою або ж два листки фанери такого ж розміру з численними отворами) та шпагат або мотузка для стягування преса (5 м).

4. Білий цупкий папір розміром 42 х 28 см для монтування засушених рослин (100 аркушів).

5. Копачка для викопування рослин і ніж для зрізування гілок. Пінцет і препарувальні голки для монтування гербарних аркушів.

6. Польові і чистові етикетки. Розмір польових етикеток не регулюється, а чистові етикетки мають розмір 8 х 14 см. Вони можуть бути з друкованою основою або рукописні.

Свіжозібрані рослини закладають у папку з папером для висушування, розправляючи всі органи так, щоб вони не перекривали один одного (якщо цього досягти не вдається, треба частини, що перекриваються, перекласти додатковим сушильним папером або ватою); частину листків і квіток перевертають іншим боком. Щоб добре засушити сукулентні рослини чи соковиті органи рослин (бульбокорені, коренеплоди, кореневища, цибулини, бульби), спочатку їх на короткий час слід занурити у кип'яток (це прискорює висушування). Забарвлення квітки краще зберігається, якщо оцвітину перекласти ватою або фільтрувальним папером. Коли рослина підготована до висушування, обов'язково треба у гербарний аркуш вкласти польову етикетку. На польовій етикетці вказується географічне положення місця, де зібрана рослина, екологічні умови місцезростання рослини, дата і прізвище збирача.

Підготовані до висушування рослини закладають у преси чи пристосування, що їх замінюють, перекладаючи при цьому гербарні листки з рослинами порожнім сушильним папером, щільно перев'язують і підвішують або виставляють у затінку на вільному повітрі або у добре провітрюваному приміщенні. Протягом перших 2-3 діб сушильний папір без рослин замінюють в пресах 2-3 рази на день, а далі 1 раз на добу до повного висушування, яке встановлюється шляхом згинання рослини. Висушені рослини при згинанні не деформуються і не ламаються. Треба слідкувати, щоб рослини не пересихали, бо тоді вони будуть ламатися. Вологий папір, вилучений з пресу, висушується і використовується знову.

Висушені екземпляри кожного виду розміщують на білому (монтувальному) папері, пришивають швацькою ниткою в декількох мсцях, щоб всі частини рослини прилягали до гербарного аркушу, нитку зав’язують з заднього боку листа і обрізають. Листки пришиваються за центральну жилку та черешок. Аркуш морфологічного гербарію у верхній частині має назву (див. таблицю нижче), назва рослини підписується під пришитою рослиною або її частиною. На змонтованому гербарному аркуші систематичного гербарію в лівому нижньому куті наклеюється чистова етикетка (на друкованій основі чи написана від руки шрифтом).

На етикетці позначається:

1. Назва родини (латинською і українською мовами).

2. Назва виду (латинською і українською мовами).

3. Географічне місцеположення (область, район, село чи інший населений пункт).

4. Екологічні умови місцезростання (тип фітоценозу і екологічні умови).

5. Дата збору зразка.

6. Прізвище збирача і ідентифікатора.

ЗРАЗОК гербарної етикетки

Гербарій Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського Родина______________________________________ Вид____________________________________________________ Місцезнаходження_______________________________________ ________________________________________________________ Місцезростання__________________________________________ Дата збору __________ Зібрав ________________________ Визначив______________________

Заключним етапом оформлення гербарію є його систематизація - складання списку видів і відповідно гербарних зразків за таксономічною системою. Оформлений гербарій вміщують у папку, на титульному листі якої зазначають: 1) назва вищого учбового закладу (у верхній частині); 2) вид гербарія (морфологічний або систематичний гербарій – в центрі), 3) прізвище та ініціали студента-виконавця, курс, група, спеціальність, 4) призвіще, ініціали, наукова ступінь, наукове звання керівника практики; 5) місто, рік. Із зворотнього боку титульного листа гербарної папки вклеюється перелік назв всіх тематичних аркушів (для морфологічного гербарію) або нумерований список видів (для систематичного гербарію).