9.Зв’язність як ознака тексту. Мовні засоби зв’язності речень у тексті. Суть теорії актуального членування речення. Типові моделі зв’язку речень у смислових частинах тексту.

Важливою ознакою тексту є співвідношення з його членованістю є зв’язність. Основу зв’язності тексту складає такий закон його побудови,що передбачає конструювання кожного наступного речення з викор попереднього,у кожному наступному реченні міститься зміст попереднього і виражається іншими граматичними формами. Теорії актуального членування речення допомагає зрозуміти цей закон. Р-ня має дві частини:відносно відому за певних умов с-ня, предмет мовлення(відоме,тема,дане) і повну інформацію що збагачує,розвиває смисл в-ня(нове,рема). Текст як цілісне зв’язне в-ня скл зокрема з речень за умови повторення в темі наступного р-ня,частини інформації попереднього р-ня. Типові моделі :-послідовний, ланцюжковий(такий зв’язок передбачає,що «нове»першого речення стає «даним»другого, «нове»дрстає «даним»тр);-паралельний(«дане», «наскрізне»,кожне наступне-ня розкриває предмет м-ня за доп нової інформації).Засоби зв’язку: лексичні(лексичний повтор;синонімічна заміна;викор антонімів;)граматичні (єдність видових та часових форм;займенникова заміна;викор сполучників,часток спол слів).

10.Стилі мовлення. Якими знаннями про стилі повинні оволодіти учні лодших класів.

У поч школі формуються загальні уявлення про:розумовий, науковий, худ. Кожен стиль розрізняють залежно від основних функцій мови:спілкування,повідомлення,діяння.Стиль мовлення – своєрідна сукупність мовних засобів, що свідомо викор мовцем за певних умов спілкування.

Учні повинні навчитися: розрізняти стилі; характеризувати; знаходити в тексті мовні засоби характерні для певного стилю;розпізнавати і виправляти стилістичні помилки;використовувати знання про стилі мов під час власних висловлювань.

Учні іноді неумотивовано визначають стиль, тому їм необхідно знати ознаки кожного із стилів:мовленнєва стація(місце);адресат мовлення;функції(бесіда,розмова,повідомлення);інструктаж;документація;переконання

У поч. класах формуються загальні уявлення про роз,наук,худ стилі.

Роз-функція спілкування.Він х-ться невимушеністю,простотою.Розм стил люди користуються у всіх сферах життєдіяльності.Роз стил має велику к-сть експресивних та емоційно-забарвлених слів:метафор,порів,синон,фразеологізмів тощо. Компонентами є позамовні елементи:міміка,жести.

Функція наукового ст-повідомлення.твори написані в цьому стилі містять наукову інформацію.Сфера застосування-підручники.

Художній-стиль худ літератури,який викор в худ творчості.У стилі викор всі мовні засоби,увесь лексичний потенціал мови.

11.Типи мовлення. Особливості побудови кожного з них. Розвиток струкггурно-юмпозиційних умінь молодших школярів.

Програмні вимоги до знань і вмінь учнів із розвитку мовлення упродовж навчального року передбачають вміння розрізняти основні типи текстів: роз­повідь, опис, міркування.

У ході підготовки учнів до виконання мовленнєвих вправ учитель, а від­так і учні, повинні зосередити увагу на особливостях кожного типу тексту.

У тексті-розповіді йдеться про послідовні події, пов’язані між собою.

Текст-розповідь близький до оповідання як літературно-художнього жанру. У такому тексті бувають дійові особи, діалоги між ними. Основна увага зосе­реджена на фактах, подіях, тому в тексті багато дієслів та іменників. У текстах- розповідях можуть бути елементи опису природи, портрети. Загальне питання, на яке відповідає такий текст, — що відбулося? (що відбувається?).

Текст-опис не має сюжету, відсутні в ньому події та дійові особи. Тут зображуються картини природи, окремі предмети, явища, дії, процеси, вка­зуються їхні ознаки, внутрішній зміст, складові частини, найбільш помітні деталі тощо. Опис може бути художнім, діловим, науковим.

Для ділового опису характерні послідовність викладу, відповідність фак­там, ознакам, об’єктивність. Мета його — дати точне уявлення про предмет чи явище, повідомити перевірені фактичні дані. Діловий опис позбавлений емоційності, образності, жвавості.

Художній опис — це образний опис. Він має вплив на уяву людини, на світ її почуттів, образних асоціацій. До цього типу тексту можна поставити загальне питання який? (яка?, яке?).

Науковий опис вимагає високої точності викладу думки. За способами її викладу він наближається до ділового опису.

Мова текстів—описів багата на прикметники, образи—порівняння, епітети.

Роботу над текстами—описами необхідно розпочинати зі спостереження над загадками—описами. Адже в народних загадках предмет не називається, а даються лише його характерні ознаки, за якими можна відгадати, про кого або про що йдеться. На прикладі загадок легко й цікаво навчити учнів влуч­ності вибору мовного матеріалу.

Для тексту-опису характерна (але не обов’язкова) наявність трьох частин: у першій передається загальне враження від предмета чи явища, що описуєть­ся, іноді тут лише називається, вказується предмет опису; в другій частині подається опис частин, деталей, окремих ознак; у третій — підбиваються під­сумки, робиться узагальнення, висновок.

Описувати можна все, що бачимо довкола себе, з чим зустрічаємося у житті. Описом ми користуємося для того, щоб людина, до якої звертаємося, впізна­ла те, про що (про кого) ми говоримо.