18.Удосконалення рецептивних видів мовленнєвої діяльності. Читання. Уміння і навички розуміння тексту. Основні способи читання.

Рецептивні види мовленнєвої діяльності регулюють правила сприйняття мовлення. Відомо, що результатом процесу сприйняття є інтерпретація (розуміння, відтворення).Програмою визначені норми читання для кожного класу. Крім нормативні швидкості для читання мовчки й уголос, виділяються й такі:

□ для читання мовчки: швидко переглядати текст і знаходити в ньому вказані елементи (цифри, слова у лапках, слова зі зносками тощо); обирати вид читання (вивчальне, ознайомлювальне, вибіркове, пошукове) залежно від комунікативної мети;

□ для читання вголос, виразно читати тексти різних стилів, плавно, відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм, виражати за допомогою темпу, тембру, гучності голосу особливості змісту, стилю, авторський задум, пристосовувати читання до особливостей слухацької аудиторії (ступеня підготовки, зацікавленості темою, тощо), доречно користуватися різними видами (стратегіями) читання.

Навички та вміння, які забезпечують розуміння тексту, умовно поділяють на дві групи, хоча процеси сприймання та осмислення відбуваються одночасно. Перша група — це навички, які пов'язані з технічним аспектом читання. Вони забезпечують безпосередній акт сприйняття графічних знаків та співвіднесення їх з відповідними значеннями; друга група — це вміння, які забезпечують смисловий аспект читання: встановлення смислових зв'язків між мовними одиницями тексту, досягнення розуміння змісту, замислу автора, тобто розуміння тексту як завершеного мовленнєвого твору. Щоб досягти такого рівня розуміння, навички техніки читання мають бути граничне автоматизованими, завдяки чому увага читця повністю зосереджується на смисловій переробці тексту.

Види читання:

1) голосне (контроль, свідомість);

2) мовчазне.

Форми голосного читання:

1) індивідуальне;

2) ланцюжкове читання (виробляється увага, контроль індивідуального читання);

3) хорове читання (всі разом);

4) читання в особах (коли діти добре вміють читати);

5) вибіркове (коли аналізуємо твір).

19.Робота над продуктивними видами мовленнєвої діяльності. Говоріння. Особливості діалогічного та монологічного мовлення.

Монологічне та діалогічне мовлення як об’єкт навчання.

Діалогічна мова (ДР) характеризується визначеними комунікативними, психологічними і лінгвістичними особливостями.

 Діалог, як і будь-який комунікативний акт, протікає в конкретній ситуації спілкування і є продуктом. Тим часом в ієрархічній структурі усномовного спілкування комунікативна ситуація як програма, але вона, як правило, відразу чітко не розкривається.

 З комунікативно-інформаційної точки зору перші репліки можуть бути зведені до наступних типів висловлювань:- формули соціального спілкування (вітання, вираження подяки, вибачення і т.д.);- запит інформації ( питання, прохання повідомити що-небудь);- вираження емоцій;- інформування;

- наказ-прохання;- коментування (констатація) обставин, у яких знаходяться ті, котрі спілкуються;- висловлення фактичного характеру (тобто висловлення, що не несуть якої-небудь важливої інформації; ними обмінюються для підтримання розмови, у силу правил пристойності, коли, наприклад ніяково мовчати, потрібно заповнити паузу).

 В умовах природного мовного спілкування діалогічна мова, найчастіше, поєднується з монологічною мовою, будучи, по суті , монологом у діалозі.

 Висловлювання, що є реакцією на репліку в діалозі, у залежності від його змісту може складатися як з одного, так і з декількох речень (фрагментарне висловлювання, монологічна єдність), тобто в діалог може бути включений монолог. У свою чергу монологічна мова характеризується в методиці такими основними особливостями:1. безперервність (дозволяє тому, хто говорить повно висловлювати свої думки), доступність і зрозумілість

2. послідовність і логічність3. повнота і зв”язність викладу думок, розгорнення4.повноскладовість речень, односпрямованість

З лінгвістичної точки зору монологічна мова характеризується

повноскладовістю речень і, як правило,розгорнутимвикладом думок.

Згідно комунікативної мети розрізняють наступні монологічні висловлювання:1. за метою висловлювання: - монолог – повідомлення- монолог – опис - монолог – міркування- монолог–оповідання

- монолог – переконання2. за ступенем підготовленості:- підготовлена монологічна мова - непідготовлена монологічна мова (власні судження, без опори)

Основні властивості монологічних мовних умінь:

1. логічність і зв”язність викладу думок

2. комунікативне, мотивоване і творче користування язиковими засобами

3. правильність мови на комунікативно достатньому рівні

20.Письмо як вид мовленнєвої діяльності. Чотирифразна динамічна структура письма. Пояснити значення кожної з них для певного етапу письмового текстотворення (орієнтування, планування, реалізація процесу письма, контроль).

Письмо є одним із видів мовленнєвої діяльності людини, тому й навички письма також належать до мовленнєвих.

Формування навичок письма у початковій школі починається у процесі навчання грамоти. Важливо, щоб їх формування було для шестирічних учнів якомога природнішим процесом. Цьому значною мірою сприятиме мотивація всіх видів навчальної діяльності дітей у процесі оволодіння грамотою.

Першокласник має переконатися, що в його віці вже не обійтися без уміння писати. Усвідомлення цієї віддаленої мети має поєднуватись із постановкою перед дітьми щоденних, поурочних конкретних цілей, пов’язаних із виконанням різноманітних навчальних вправ, у тому числі й таких , які мають підготовчий характер.

Позитивні мотиви навчання письма у шестирічних учнів можна сформувати тільки за умови, якщо на уроках грамоти, за словами К.Д.Ушинського, пануватиме бадьора, оптимістична атмосфера, яка б виключала фізичну і психічну перевтому дитини, будь-яке пригнічення або приниження її особистості. Це особливо стосується тих дітей, які з певних причин дещо відстають від своїх ровесників в оволодінні навіть найелементарнішими вміннями, пов’язаними з письмом.

Основними мовними одиницями, якими дитина оперує на цьому етапі навчання, є звуки мовлення і букви, слова, речення, текст.

Протягом першого року навчання в учнів мають сформуватися технічні навички письма (уміння користуватися засобами письма, орієнтуватися на сторінці зошита в його розліновці), графічні навички (уміння правильно зображати всі рядкові і великі літери алфавіту, поєднувати їх між собою), а також початкові орфографічні навички (уміння записувати без пропусків і заміни літер слова, вимова і написання яких збігаються, з опою на звуковий аналіз, писати роздільно слова в реченні, вживати велику літеру на початку речення та у власних назвах та ін.).

Таким чином, процес письма для першокласників складається з цілого ряду вмінь, кожне з яких вимагає спеціальних вправ для їх відпрацювання.

Мовленнєва дія має чотирифазну динамічну структуру. Кожна фаза відповідає певному етапу породження зв’язного висловлювання, а саме:орієнтуванню в умовах мовленнєвої ситуації (виявлення умов спілкування, визначення типу висловлювання, його загальної мети, адресата, стилю);планування висловлювання (про що саме треба сказати), яке передбачає добір таких мовних одиниць, котрі б відповідали темі й меті висловлювання, а також розташуванню їх у відповідній послідовності;реалізації програми висловлювання – породження зв’язного тексту;контролю, який передбачає співвіднесення результатів мовленнєвого впливу на слухача (читача) із завданням висловлювання, виявлення і виправлення припущених помилок у структурі і змісті та мовленнєвому оформленні висловлювання.