- •1.Класифікація методів електророзвідки на постійному струмі.
- •2. Кількісна характеристика локальних гравітаційних аномалій для тіл правильної геометричної форми.
- •Кількісна інтерпретація гравіметричних даних.
- •3. Гамма-гамма метод ( густинний варіант – ггм-г).
- •1. Варіації магнітного поля. Їх природа та методика врахування при магнітних зйомках.
- •2. Блок – схема радіометрів. Радіометри для інтегральних вимірювань радіоактивності.
- •3. Годографи головних та відбитих хвиль , їх порівняльна характеристика.
- •1. Густина, сила тяжіння і тиск в надрах Землі.
- •2. Метод вертикального електричного зондування, його загальна характеристика та область застосування.
- •3. Обгрунтування вибору типового комплексу гдс для нафтогазових свердловин
- •1. Аналітичне продовження гравітаційних аномалій як один із способів іх трансформації.
- •2. Аерогамма-зйомка. Пішохідний гамма-метод.
- •3. Способи інтерпретації кривих електричного зондування
- •1. Фігура і гравітаційне поле Землі.
- •2. Вертикальне сейсмічне профілювання (всп)
- •3.Детектори радыоактивних випромынювань. Газонаповнены, сцинтиляцыйны, та напыв провыдниковы.
- •1. Застосування методів ядерної геофізики при вирішенні задач пошуків рудних родовищ корисних копалин
- •2. Магнітне поле Землі і його елементи. Природа магнітного поля
- •3. Методи вивчення технічного стану свердловин. Основні задачі що вирішуються цими методами.
- •1. Роль фізико-геологічного моделювання при комплексних геофізичних дослідженнях.
- •Моделі внутрішньої будови Землі за сейсмологічними даними. Сейсмическая модель Земли
- •Методи аналізу і розділення аномальних магнітних полів.
- •Гравітаційне поле Землі, його основні параметри та властивості.
- •Параметри пористості та насичення, їх фізична та петрофізична сутність.
- •Метод спільної глибинної точки (сгт).
- •1. Радіометричні методи при пошуках, розвідці та розробці родовищ радіоактивних руд і вирішенні інших геологічних задач.
- •2. Повздовжні та поперечні хвилі і особливості їх розповсюдження.
- •3. Методи електричного профілювання.
- •1. Порівняльна характеристика методів кількісної інтерпретації магнітних аномалій
- •2. Принципи цифрової реєстрації сейсмічних коливань
- •3. Гамма-гамма метод та його застосування в геології
- •1. Взаємодія гамма-випромінювання з речовиною г/п
- •2. Сутність акустичного методу дослідження свердловин та задачі, які вирішуються за його даними.
- •3. Якісна геологічна інтерпретація гравітаційних аномалій
- •Магнетизм та електропровідність Землі
- •Годографи відбитих та рефрагованих хвиль у градієнтних середовищах
- •Метод природного електричного поля
- •1. Прецесія та нутація осі обертання Землі. Припливний потенціал
- •2. Сучасні методи інтерпретації гравітаційних даних
- •Кількісна інтерпретація гравіметричних даних.
- •3.Особливості умов вимірів при гдс та їх вплив на вибір раціонального комплексу методів.
- •Стационарные нейтронные методы гис
- •2. Основні принципи комплексування геофізичних і геологічних методів дослідження
- •3. Багатохвильова сейсморозвідка
- •1. Магнітні властивості гірських порід і методи їх визначення
- •2. Статичні та кінематичні поправки в сейсорозвідці
- •3. Метод потенціалів викликаної поляризації гірських порід (вп)
- •1.Частотное электромагнитное зондирование.
- •2. Основи геотермії. Основні процеси утворення та переносу тепла в надрах Землі
- •3. Пряма та обернена задачі гравірозвідки, їх особливості
- •Магнітні властивості гірських порід і методи їх визначення
- •2. Принцип Гюйгенса–Френеля, принцип Ферма
- •3. Метод магнітотелуричного зондування
- •1. Намагнічування тіл в магнітному полі і характеристика намагнічування.
- •2. Бокове каротажне зондування (бкз) та боковий каротаж бк. Суть, призначення
- •3. Комплекс геофізичних досліджень при пошуках нафтогазових об’єктів
- •1.Термометрія свердловин та задачі,які нею вирішуються
- •1. Методи телуричних струмів та магнітотелуричного профілювання.
- •2. Розв’язання прямих і обернених задач в магніторозвідці для тіл простої геометричної форми
- •1. Методика магнітометричних досліджень при вирешенні геологічних задач на суші і на морі
- •2. Основні теорії походження Сонячної системи і Землі
- •3. Методи високочастотної електрометрії
- •1. Фотонейтронний (гамма-нейтронний) метод в ядерній геофізиці
- •2. Застосування методу осереднення при аналізі гравімагнітних спостережень
- •3. Застосування 3d сейсморозвідки для вирішення геологічних задач
- •1.Функція комплексного показника та її використання при геофізичних дослідженнях.
- •2. Методика та апаратура магнітотелуричних досліджень.
- •10.Методика польових магнітометричних досліджень.
- •3. Теорія методу самочинної поляризації гірських порід (пс). Методика та область застосування. Задачі, що вирішуються методом пс.
2. Кількісна характеристика локальних гравітаційних аномалій для тіл правильної геометричної форми.
Гравірозвідка як метод пошуків і розвідки родовищ корисних копалин заснована на тому, що гірські породи, руди і нерудні корисні копалини розрізняються між собою за густиною. Густина гірської породи і руд визначається в основному двома геологічними факторами – мінералогічним складом і пористістю. Чим більша різниця за густиною, тим більша ефективна густина і надлишкова маса шуканих геологічних об’єктів і тим більшими аномаліями ∆g вони відмічаються в процесі зйомки.
Таким чином можна сказати, що кількісна інтерпретація виконується тоді, коли для цього є підстави: добра якість вихідних матеріалів, надана геологічна основа, достатньо апріорної інформації. Взагалі кількісна інтерпретація – це визначення спеціальними математичними прийомами параметрів геологічних об’єктів - глибини залягання, розмірів, форми, які створюють гравітаційні аномалії. Кількісна інтерпретація поділяється на пряму і обернену задачу. Пряма задача – це обчислення гравітаційних аномалій за заданим розподілом аномальних мас, тобто відомі густина, форма і розміри тіла і необхідно знайти значення гравітаційних аномалій на денній поверхні , обумовлених цим тілом. Обернена задача – це обчислення за заданим розподілом аномалій гравітаційного поля параметрів тіла. Вирішення прямої задачі завжди визначено і однозначне в тому смислі, що при відомих параметрах збурюю чого тіла завжди можна знайти будь-які складові гравітаційного потенціалу в будь-якій точці простору і це буде єдиний розв’язок вирішення оберненої задачі неоднозначне, тобто заданим розподілом гравітаційного потенціалу або його похідних не можна знайти однозначний розподіл надлишкової густини. Зменшити ступінь неоднозначності оберненої задачі можна лише залученням додаткової інформації відносно гавітуючого тіла або накладенням додаткових умов на форму або надлишкову густину тіла.
(по Меньшову)
Кількісно інтерпретуються параметри збурюючих тіл, їх маси і щільності. Результатом інтерпретації є геолого-географічні розрізи певних напрямків (інтерпретаційні профілі), структурні карти поверхонь розділу середовищ різної щільності. Найбільше застосування при кількісній інтерпретації знайшли аналітичний спосіб і спосіб підбора.
Аналітичний спосіб інтерпретації заснований на використанні формул для тіл правильної геометричної форми, якими апроксимуються реальні геологічні тіла. При цьому проводиться оцінка параметрів тіл (глибини залягання, надлишкової маси й ін.) по характерних точках аномалій (максимуми, мінімуми, їхньої долі й ін.).
Інтерпретація зводиться до вирішення прямої й зворотної задачі гравірозвідки. Пряма задача полягає в знаходженні елементів гравітаційного поля по заданому розподілу параметрів (формі, глибині залягання збурюю чого тіла, його щільності й т.д.). Вона має єдине рішення. Для рішення прямої задачі в теорії гравірозвідки розроблений спеціальний математичний апарат - інтегральні формули, що виражають похідні гравітаційного потенціалу як функції розподілу аномалієутворюючих мас. Практично це зводиться до підстановки меж інтегрування для заданого тіла. Найбільш проста для рішення при цьому двовимірна задача - коли обчислюється розподіл похідних гравітаційного потенціалу по лінії, що перетинає проекцію аномалієутворюючого джерела на поверхню спостереження, що проходить через його центр і перпендикулярна простяганню тіла. Існують досить прості рішення цієї задачі для цілого ряду тіл геометрично правильної форми, близьких за формою до протяжних геологічних об'єктів.
Це горизонтальна матеріальна напівплощина, горизонтальний стрижень, циліндр, вертикальний уступ, похилий уступ, вертикальний шар, похилий шар, прямокутна нескінченна призма й ін. Набагато складніше процес вирішення тривимірної задачі. Але для ряду правильних геометричних форм (матеріальна точка, сфера, вертикальний стрижень, круговий диск, вертикальний круговий циліндр, прямокутний паралелепіпед) відповідні аналітичні вирази отримані. Якщо строге аналітичне рішення задачі дуже складне або зовсім неможливе, пряму задачу вирішують наближено, відображаючи отримані результати графічно у вигляді палеточних кривих. Так, зокрема, роблять, коли розглядаємий аномалієутворюючий об'єкт не можна вподібнити тілу правильної геометричної форми.
Зворотна задача полягає у визначенні параметрів збурюю чого тіла, за відомим значенням поля аномалій сили тяжіння. Вона вирішується неоднозначно, тому що однакові аномалії сили тяжіння можуть бути пов'язані з геологічними об'єктами різної форми, розмірів, щільності. Тому для підвищення вірогідності інтерпретації необхідні дані про щільність порід, що складають даний район, а також імовірній формі досліджуваних аномалієутворюючих тіл. Звичайно, що результати інтерпретації будуть тим достовірніше, чим більш обґрунтована обрана модель досліджуваного поля. Методи рішення зворотної задачі застосовують як для інтерпретації щодо простих аномалій, які можна апроксимувати тілами простої геометричної форми за допомогою аналітичних методів, зокрема методом характерних точок, так і при інтерпретації складних аномалій за допомогою палеток, методом послідовних наближень із використанням ЕОМ.
У методі характерних точок використовують формули розрахунку аномалій і других похідних гравітаційного потенціалу для тіл простої форми, отримані при рішенні прямої задачі. Досліджуючи ці аналітичні вираження, визначають координати характерних точок відповідних похідних (звідси назва методу). Звичайно це точки максимуму й мінімуму, напівмаксимуму, нульових значень. Знаходять також значення аномалії в точках максимуму й мінімуму. Цей аналіз дозволяє для кожного тіла отримати систему рівнянь. З неї й визначають невідомі елементи залягання аномалієутворюючого тіла, тобто вирішують зворотну задачу. Геологічні тіла, які можуть бути уподібнені сфері, досить різноманітні: поклади гніздоподібної і штокоподібної форми, карстові форми, соляні куполи й т.п.
Інша форма, що досить часто зустрічається в природі - поверхня контакту.
У практиці рішення зворотної задачі крім розглянутих аналітичних способів застосовують й інші. Наприклад, використовують побудовані по формулах рішення прямої задачі атласи теоретичних кривих. При їхній побудові по осі абсцис відкладається відношення горизонтальної координати до якого-небудь лінійного параметра по вертикалі (наприклад, до глибини залягання). Для багатьох тіл навіть правильної геометричної форми аналітичне рішення прямої задачі, як уже вказувалося, є складним. Однак його досить легко можна отримати з будь-яким заздалегідь заданим ступенем точності наближення й зобразити у вигляді відповідних теоретичних кривих (палеток). Побудову палеток виконують по інтерпретаційному профілю для тіла певної форми, що має, однак, різні розміри, елементи залягання й інші параметри. Співставлення експериментальної кривої з палеточними дозволяє підібрати теоретичну криву, найбільш близьку інтерпретуємій. Тим самим визначаються всі параметри аномалієутворюючого об’єкта, тобто вирішується зворотна задача. Надійність її рішення легко визначити, знаючи ступінь збігуінтерпретуємої кривої палеточній.
Інтерпретація гравітаційних аномалій по аналітичних формулах й атласах теоретичних кривих, розрахованих для тіл правильної геометричної форми, часто досить орієнтовна. Для її уточнення широко застосовується спосіб підбора.
Спосіб підбора полягає у виборі такого тіла, форма, розміри, елементи залягання й щільність якого дають розрахункову криву, що найбільш близько збігається зі спостережуваної. Для цього широко використовують ЕОМ. Крім того, для оцінки гравітаційного ефекту від тіл довільної форми використовують спеціальні палетки.
Сутність побудови цих палеток зводиться до того, що вся площина нижче вихідної осі розбивається на елементарні площадки, гравітаційний вплив яких розраховується за допомогою формул і які мають рівну гравітаційну дію. За допомогою такої палетки будь-яке тіло може бути розбите на площадки, що мають на розрахункову точку однаковий гравітаційний вплив. Підрахувавши суму цих площадок і помноживши їх на гравітаційний вплив однієї з них, одержимо гравітаційний вплив усього тіла. Очевидно, у такий спосіб можуть бути розраховані криві від будь-якої кількості тіл.