47. Процесуальні документи в провадженні по справах про адмін. Правопорушення

У процесі провадження у справах про адміністративні правопорушення складаються досить численні процесуальні документи: протоколи про адміністративні правопорушення (ст. Кодексу 234-237), протоколи про адміністративне затримання (ст. 240), протоколи особистого огляду та огляду речей (ст. 243), протоколи вилучення речей і документів (ст. 244), які складаються, як правило, на бланках типізованої форми, у зв'язку з чим труднощів у правозастосовчій практиці не виникає.

На етапі безпосереднього розгляду справ та при винесенні постанов у справах про адміністративні правопорушення в-практичній роботі органів адміністративної юрисдикції зустрічаються труднощі щодо складання таких. Процесуальних документів, як протоколи засідання колегіальних органів і постанови, винесенням яких закінчується розгляд справ. Проаналізуємо питання, пов'язані з складанням цих процесуальних документів.

1. Протоколи ведуться при розгляді справ про адміністративні правопорушення адміністративними комісіями, комісіями у справах неповнолітніх, виконавчими комітетами селищних, сільських Рад народних депутатів, комісіями по боротьбі з пияцтвом, утвореними при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів. У таких протоколах фіксуються всі процесуальні дії учасників адміністративно-юрисдикційного процесу та інші обставини і дані, що мають відношення до порядку розгляду справ колегіальним органом: дата і місце засідання; найменування і склад органу, який розглядає справу; зміст справи; відомості про явку осіб, викликаних для участі у розгляді справи, заявлені клопотання і результат їх розгляду; пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи; перелік документів і речових доказів, досліджених при розгляді справи; відомості про оголошення прийнятої постанови (рішення) і роз'ясненні його змісту; дані про роз'яснення порядку та строків оскарження винесеної постанови (рішення); підписи протоколу головуючим і секретарем, що брали участь у розгляді справи (ст. Кодексу 260).

У протоколі засідання колегіального органу відображаються й інші відомості та процесуальні дії в тій послідовності, в якій вони були вчинені при розгляді справи (заяви і зауваження про неправильні дії учасників процесу, їх обговоренні та прийнятих по них заходи, про порушення порядку розгляду справи і т. п.).Вивчення правозастосовчої практики показує, що протоколи засідань адміністративних комісій, комісій у справах неповнолітніх та з боротьби з пияцтвом не завжди відповідають вимогам закону. Це пояснюється частково тим, що, наприклад, у складі перших двох видів комісій не завжди є звільнений відповідальний секретар, хоча закон передбачає такі посади (ст. Кодексу 196). Тому протоколи адміністративних комісій та комісій у справах неповнолітніх іноді складаються членами комісій, непідготовленими для такої роботи. Не завжди протоколах надається належне значення, хоча тільки по них значною мірою можна перевірити законність і обгрунтованість прийнятого комісією рішення у справі. У jiofl зв'язку абсолютно правильно звертається увага на необхідність повного відображення в протоколах засідання колегіальних органів всього ходу розгляду справ 81.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення посадовими особами одноосібно протокле не ведуться. Отже, вся необхідна інформація про якість розгляду справ зосереджується в постановах. Але в практиці іноді виникають ситуації, при яких необхідно вести протокол і в тих випадках, коли справа розглядається посадовою особою одноосібно. Такі випадки зустрічаються при розгляді народними суддями справ про адміністративні правопорушення, вчинені групою осіб, а також справ, пов'язаних з оцінкою суперечливих доказів при повторному їх розгляді.

2. Винесення постанови по справі є завершальним етапом стадії розгляду справи про адміністративне правопорушення. Підсумковий акт-документ - постанову-являє собою основну форму застосування правових норм. Постанова (рішення) по справі про адміністративне правопорушення, будучи індивідуальним правозастосовні актом, завершує «фактичний склад юридичної відповідальності». У цьому акті «забезпечується вирішення всіх питань відповідальності, пов'язаних з обсягом санкцій, порядком їх дії» 83. Будучи особливою правовою формою юрисдикційної діяльності, постанову (рішення) по справі про адміністративне правопорушення виражає особливості, що випливають з принципів і змісту адміністративної юрисдикції. У цьому документі дається правова та суспільно-політична оцінка дій особи, залученого до адміністративної відповідальності.

Постанова (рішення) по справі про адміністративне правопорушення - це і юридичний факт, на основі якого виникають досить складні правовідносини між багатьма учасниками адміністративно-юрисдикційного процесу: між органом, який виніс постанову, та особою, щодо якої її винесено; між цими учасниками процесу і органами виконання; між названими учасниками правовідносин та органами, правомочними розглядати скарги громадян і протести прокурорів на такі постанови. Виниклі на основі постанови правовідносини можуть розвиватися і ускладнюватися при повороті виконання скасованої постанови.

Відповідно до ст. 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення у справах про адміністративні правопорушення можуть бути винесені постанови двох видів - накладення адміністративного стягнення або про припинення провадження у справі. Законодавство про адміністративні правопорушення не містить вказівок щодо місця і часу складення постанов. Вважаємо, що такі процесуальні документи повинні складатися відразу ж після закінчення розгляду справи і в умовах, що виключають сторонній вплив. У нормативному порядку доцільно встановити, щоб постанова складалося власноруч посадовою особою, яка розглянула справу, або ким-небудь з членів колегіального органу за дорученням його керівника (головуючого при розгляді справи).

Як вже зазначалося, постанова (рішення) по справі про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом. При його складанні необхідно дотримуватися встановлених законом вимоги до змісту і форми цього документа, незалежно від того, виносяться вони колегіальними органами або посадовими особами одноосібно, а також чи є для них юрисдикційна діяльність основним видом діяльності або виконується в порядку реалізації особливих повноважень (261 ст. Кодексу).