Командні дії

При будь-якій системі захисту гравці зобов'язані активно і» гупати в боротьбу з нападаючою командою. Кожен гравець має а і ручатися в організовані дії нападаючих і руйнувати плани їх­ніх дій: не давати нападаючим підготуватися до атаки кошика та і робити в нього кидок.

Система, у якій кожному гравцю доручається опікувати виз­наченого гравця супротивника, називається системою персо­нального захисту. Цінність її полягає в тому, що вона дозволяє виховувати почуття відповідальності за якість індивідуальних оборонних дій, дає можливість розподілити гравців захисту від­повідно до індивідуальних особливостей гравців супротивника: високого захисника проти високого нападаючого, швидкого — проти швидкого, повільного — проти повільного тощо.

У даний час застосовують три варіанти системи персонально­го захисту: у тиловій зоні, в області штрафного кидка і «по ВСЬО­МУ ПОЛЮ».

У початковій школі освоюють тільки один варіант цієї систе­ми — захист у тиловій зоні, що вигідно застосувати в грі з командою, яка не володіє точними далекими кидками і не має пе­реваги в рості. Суть її полягає в наступному: як тільки команда втратить м'яч, гравці відходять назад і зустрічають своїх напада­ючих у середині майданчика. Надалі всі гравці щільно тримають своїх підопічних, намагаючись перешкодити розіграти м'яч і ки­нути його в кошик із середньої і близької відстані.

Вивчаючи персональний захист у зоні, корисно використовувати вправи типу «човник».

41

Побудова — учні, що займаються, розділяються на три коман­ди: дві з них розташовуються в захисті, третя команда розташо­вується в середині площадки. Гравці команди, що захищається, розподіляють між собою нападаючих для «опіки». Виконання: за сигналом викладача нападаючі починають атакувати один щит. Якщо їм удається закинути м'яч у кошик, команда одержує пра­во вести атаку на інший щит. Якщо ж м'яч загублений чи пере­хоплений гравцями захисту, третя команда переходить у захист, а команда, що опанувала м'ячем, веде напад на протилежний щит.

Тактика особистого захисту в тиловій зоні удосконалюється в учбово-тренувальних іграх на одній половині майданчика або на всьому майданчику.

ПІДЛІТКОВА ГРУПА (4-5 КЛАСИ)

У підліткових групах продовжується навчання техніці. Ос­новне місце в навчанні, як і раніше, займає формування рухових навичок. Тут треба враховувати наступні конкретні задачі техніч­ної підготовки:

• закріплення раніше вивчених прийомів;

• вивчення нових прийомів гри і розширення світогляду: стрибки вгору з місця поштовхом двома ногами і з розбігу поштовхом однією ногою; повороти на місці вперед та на­зад; зупинки кроком і стрибком.

Навчання переміщенням складається з вивчення техніки кож­ного способу окремо, сполучень різних способів переміщень між собою і підвищення якості виконання переміщень (швидкості, ви­соти тощо).

Відповідні задачі визначають таку послідовність: спочатку вивчається техніка окремих способів, потім їхнього поєднання й у наступному удосконалення якості виконання.

Починається навчання з бігу та зупинок. Потім вивчаються стрибки й повороти. Різко розмежувати періоди вивчення окре­мих способів не можна. Черговість дотримується тільки спочатку

Стійка баскетболіста. Правильна стійка сприяє вихованню навичок ощадливих і своєчасних переміщень і дозволяє викона­ти будь-який прийом гри.

Спеціальне ознайомлення зі стійкою відбувається на перших заняттях, у майбутньому воно поєднується з вимогами бездоганного

виконання стійки при вивченні всіх прийомів. У стій­ці найчастіше зустрічаються наступні помилки: стопи стоять не паралельно, поставлені на одній фронтальній лінії, розташовані близько одна від одної; центр ваги перенесений на одну ногу; тулуб надмірно нахилений уперед. Найчастіше зазначені помилки зустрічаються в комплексі. Вони усуваються шляхом індивіду­альних зауважень.

Біг — основний спосіб переміщення. У грі біг виконується її різних напрямках: уперед, назад, у боки. Вивчаючи біг, треба насамперед звернути увагу на «посадку» баскетболіста, що досягається правильною постановкою ніг на майданчик (перекатом із п'яти на носок) і згинанням їх. Потім увагу треба звернути на ритмічні рухи рук, що мають велике значення не тільки для швидкого бігу, але й для виконання інших прийомів, з'єднаних і бігом. Наприклад, правильні ритмічні рухи рук сприяють вико­нанню ловіння в русі, стрибків, передач тощо.

Приставні кроки застосовуються для переміщень у боки. Нав­чаючи приставним крокам, треба стежити за тим, щоб ноги були досить зігнуті, а всі рухи нагадували б ковзання, а не підскаку­вання. Перші вправи з бігу й приставних кроків варто виконувати при русі по колу, чергуючи відрізки бігу з різними видами ходьби. Тривалий біг стомлює дітей, тому варто застосовувати й інші шикування (наприклад, у колонах), що дозволяють чер­гувати короткочасні навантаження з відпочинком, а також спри­яють підвищенню емоційного стану учнів завдяки можливості включати змагальні моменти.

Щоб виховати навички, характерні для баскетболіста в цих способах переміщення, можна застосовувати наступні типові вправи:

1. Побудова — у колонах біля лицьової лінії. Виконання: усі, що займаються, по черзі біжать у середньому темпі до кінця май­данчика, торкаються протилежної лицьової лінії ногою і, повер­нувшись на вихідне положення, стають у кінець своєї колони. Варіанти: біг, високо піднімаючи коліна; біг з виносом стегна вперед; біг, закидаючи гомілки назад; біг приставними кроками (праворуч, ліворуч, назад); біг пригибними кроками; біг широки­ми кроками, активно відштовхуючись від майданчика тощо.

Методичні вказівки: кожен вид бігу можна проводити як са­мостійну вправу. В одній вправі можна сполучати різновиди бігу,

43

наприклад: до середини майданчика бігти обличчям уперед, потім до кінця майданчика продовжувати біг спиною вперед, поверта­тися на вихідне положення приставними кроками тощо.

2. Побудова — у колону з дистанцією 2—3 кроки. Виконання: клас рухається кроком або бігом у середньому темпі до зазначеного орієнтира (наприклад, до середини бічної лінії майданчика). Від орієнтира виконує ривок і прискорений біг до кінця майданчика.

Варіант: прискорений біг починається з рівня лінії штрафно­го кидка і виконується по дузі під кошиком, прискорення закін­чується тільки з виходом на пряму на рівні лінії штрафного кид­ка з іншого боку.

3. Побудова — у колону з дистанцією 2—3 кроки. Виконання: клас рухається по колу кроком; за сигналом останній у ко­лоні робить ривок, біжить уперед, обганяючи всю групу, і стає першим. Так повторюють вправу всі учні (Рис. 22). Варіант: біг виконує перший з колони, направляючись в її

кінець.

4. Побудова — парами в колону з дистанцією 2—3 м. Виконання: група рухається кроком; по сигналу остання пара біжить упе­ред, обганяючи всю групу, і стає першою (Рис. 23).

Рис. 22 Рис. 23

Варіант: та сама вправа, але біг починає перша пара, спрямо­вуючи в кінець колони.

Методичні вказівки: можна об'єднати обидва варіанти вправи в одному, попередньо обумовивши сигнали для виконання кож­ного з них. При гарній підготовці учнів ці варіанти можна вико­нувати бігцем. Можна проводити змагання в парі — хто швидше.

Бігти в заданих напрямках у всіх варіантах можна обличчям упе­ред, спиною вперед і приставними кроками.

5. Побудова — уздовж лицьової лінії в двох шеренгах, звернених одна до одної обличчям (парами). Шеренги знаходяться на відстані метра одна від іншої. Виконання: «третій удар». Уч­ні, звернені обличчям до майданчика, розташовуються в поло­женні високого старту з витягнутою вперед рукою. їхні парт­нери по парі мають три рази торкнутися витягнутої долоні і після третього удару утекти на середину площадки. Той, ко­му нанесений удар, має наздогнати й заплямувати свого пар­тнера, перш ніж він перетне середню лінію майданчика.

Методичні вказівки: вправу виконують одночасно всі пари. За виконання завдання варто установити заохочення в очках. Зробивши серію вправ, учні міняються ролями. Спосіб бігу можна обумовити. Стрибки в грі застосовуються в сполученні майже з усіма ін­ій йми прийомами — ловінням, кидком тощо.

Навчити стрибкам — значить навчити правильно відштовхуватися в бажаному напрямку, високо злітати, координувати рухи в безопорному положенні, правильно приземлятися.

При вивченні стрибків найчастіше зустрічаються наступні помилки: «політ» уперед і неправильні рухи руками. Ці помилки виникають як результат неправильного відштовхування, викона­ного не вгору, а вперед. Усуваються помилки шляхом зауважень, підказки потрібних рухів і відчуттів, а також за допомогою спе­ціальних вправ, що сприяють розвитку стрибкової координації и стрибучості. Для цього широко використовуються вправи, приведені у відповідному розділі з фізичної підготовки.

Техніка стрибків вивчається в початковій школі в наступному порядку: з місця, потім у русі поштовхом однією ногою.

Стрибки з місця виконуються з основної стійки баскетболіста.

Перед стрибком ноги згинаються більше звичайного, руки зігнуті

і знаходяться біля тулуба в злегка відведеному назад положенні.

Треба зосередити увагу учня, щоб у момент відштовхування від

майданчика руки виконували активний мах угору.

Необхідно тренуватись не тільки в стрибках вгору, але й уперед, назад, у боки.

Вивчаючи стрибки з розбігу поштовхом однією ногою, важливо домогтися, щоб учень останній крок розбігу виконував шир­ме інших (Рис. 24), а поштовхову ногу ставив на майданчик

44

перекатом з п'яти на носок. Відштовхування від майданчика має супроводжуватися махом рук угору.

У стрибках із розбігу всі рухи варто виконувати разом, збіль­шуючи швидкість до кінця відштовхування. Затримка у фазі від­штовхування приводить до стрибка з місця.

Приземлення — дуже важливий момент стрибка — виконуєть­ся на зігнуті, злегка розставлені ноги.

Рис. 24

Зупинки застосовуються для раптового припинення або змі­ни руху. Вивчення зупинок починається зі способу кроком, по­казаного на рис. 25. При навчанні увага насамперед звертається на вільний біг і особливо на останній крок його перед зупинкою. Цей крок повинний бути ширше інших: приземлення після ньо­го виконується на зігнуту ногу. Чим швидше розбіг, тим сильніше згинається нога, на яку баскетболіст приземляється.

Рис. 25

Щоб опанувати зупинку стрибком, треба при навчанні вико­нувати характерний для цього стрибок на одній нозі (Рис. 26). Якщо відштовхування від майданчика перед зупинкою вико­нується правою ногою, то приземлення робиться також на праву ногу, а ліва виставляється вперед.

Рис. 26

Можливі помилки в техніці зупинок: перенос центра ваги тіла їм ногу, яка виставляється вперед, що супроводжується втратою рівноваги; недостатнє згинання ніг у момент приземлення, поста­новка стоп при приземленні на одній фронтальній лінії.

Зупинкам і бігу необхідно навчати одночасно. Спочатку зу­пинки треба виконувати в заздалегідь обумовленому місці, потім раптово за слуховими сигналами, а згодом за зоровими сигналами. Важливо, щоб учні вміли рівноцінно виконувати зупинку і опорою на праву й ліву ноги, без повороту та з поворотом.

Перші вправи проводяться під час рівномірного бігу, потім під час бігу з прискореннями, після приставних кроків.

Повороти застосовуються для укриття м'яча від супротивни­ка, для навмисного зближення, для обходу гравця та виконання інших прийомів.

Навчання починається з поворотів на місці. Потім вивчаються повороти стрибком з місця.

При навчанні поворотам на місці доцільно побудувати учнів v коло обличчями до центра або в дві шеренги.

Під час розучування частіше інших зустрічаються наступні помилки: опорна нога стоїть на всій стопі; носок опорної ноги не повертається по ходу руху, а немов би закріплюється на місці it одному положенні; опорна нога пряма, і учень переступає випа­дами; губиться рівновага; при кроках спостерігається вертикаль­не коливання тулуба за рахунок того, що учень то випрямляє, то згинає ноги.

Для усунення помилок треба звернути увагу учнів на пра­вильні рухи. Основна увага звертається на виховання навичок виконання поворотів при взаємодії із супротивником. Для цього необхідно навчити учнів сполучати повороти з вільними рухами рук та одночасним спостереженням.

46

47

Перші вправи в поворотах носять характер завдань. Напри­клад, дається завдання виконати:

1. поворот назад і поворот уперед;

2. два повороти назад і один уперед тощо;

3. поворот назад і одночасно руки з м'ячем послати вперед, поворот назад і м'яч підняти вгору, поворот уперед, м'яч опустити у вихідне положення.

Методичні вказівки: ускладнити завдання обов'язковим пово­ротом голови в той бік, де знаходиться партнер по вправі.

Коли учні навчаться виконувати вільні, правильні рухи, мож­на дати вправи з перешкодою. Спочатку перешкода обумовлюєть­ся, а потім наближається до активізації.

Наприклад: учні стоять парами в потилицю один одному. Учень, що володіє м'ячем, виконує повороти, намагаючись укри­ти м'яч і відібрати його у захисника. Захисник прагне осадити чи вибити м'яч.

Методичні вказівки: при виконанні поворотів учень мусить увесь час спостерігати за діями захисника і виконувати повороти не поспішаючи, прагнучи змінити положення м'яча.

Потім повороти включаються в ігрові дії. У початковій школі учні мають навчитися виконувати повороти після ловіння м'яча на місці, із зупинкою, зі стрибком.

Вивчаючи переміщення, варто багато тренуватись у сполучен­ні різних способів переміщення. Для цього застосовуються комп­лексні вправи, приклади яких приводяться нижче:

1. Побудова — у колонах біля лицьової лінії. Виконання: бігти до середини майданчика, зупинитися, повернутися назад і біг­ти назад в колону. "Тут торкнутися витягнутої долоні попере­ду стоячого, знову повернутися, але бігти до протилежної ли­цьової лінії й зупинитися. Повертатися на вихідне положення кроком.

2. Побудова — у колонах, дистанція 2—3 м. Виконання: бігти в середньому темпі. За сигналом зупинитися, зробити пово­рот назад, ривок і перейти на біг у середньому темпі.

3. Побудова — по колу в потилицю, дистанція 2—3 м. Виконання: викладач у центрі кола з м'ячем. М'яч у повітрі або на майдан­чику, учні біжать. М'яч у руках -- група зупиняється. Викла­дач виконує повороти — група виконує повороти тощо.