35. Психологічні властивості особи і формування морального обліку ділової людини.

Педагогічною теорією накопичено значний досвід формування морально-вольових якостей у молоді. Означеній проблемі присвячено наукові дослідження І. Беха, М. Боришевського, Є. Ільїна, Д. Колесова, В. Оржеховської, В. Селіванова. Певний внесок у розв’язання порушеної проблеми зроблено В. Зінченком, М. Тименком, М. Янцуром та ін. Аналіз психолого-педагогічних досліджень показав, що запропоновані вченими педагогічні засоби спрямовано на формування широкого спектру якостей ділової людини. У формуванні якостей ділової людини перевага надається інтелектуальним умінням та прийомам вольової регуляції поведінки.

Висвітлення основ формування морально-вольових якостей ділової людини у студентів доцільно почати з загального аналізу поняття „ділова людина”. У наукових дослідженнях поняття „ділова людина” пов’язується з розумінням особистості, якій властиві специфічні утворення, що зумовлюють способи взаємодії ділової людини з оточуючим середовищем і виявляються у її поведінці повсякчасно, за будь-яких умов і обставин. Такий підхід знайшов широке відображення передусім у працях західноєвропейських та американських учених. Традиційно ділова людина розглядалась як важливий виконавець певних функцій, тому значну кількість зарубіжних праць присвячено характеристикам поведінки, вчинків, способів мислення ділової людини. Зокрема, Л. Айзерман, М. Аргайл, М. Грегор, А. Корман, Б. Швальбе, С. Якобсон основними характеристиками поведінки ділової людини називають раціональну організацію справи, забезпечення і дотримання трудової дисципліни, оптимальне використання вкладених ресурсів для отримання практичного результату. У працях П. Чисхольма прослідковується погляд на ділову людину як на особистість, що організовує своє повсякденне життя, регулює його хід, обирає і здійснює визначені напрями життєвих етапів, несе відповідальність за наслідки своєї діяльності. Дослідженню активної життєвої позиції ділової людини присвячено роботи Б. Швальбе та Х. Швальбе. Вони пов’язують ділову поведінку з виконанням таких функцій: оцінка негативних і позитивних сторін життєдіяльності людини, знання та уявлення кінцевої мети і шляхів її досягнення, прагнення до попередньої організації будь-якої діяльності, узгодження ділових ідей з їх практичною життєвою доцільністю.

У вітчизняній науці дослідження В. Денисюка, В. Лущика, Г. Щокіна спрямовані на виділення навичок у поведінці ділової людини, які необхідні для здійснення управлінської діяльності: здатність збирати та аналізувати інформацію; вміння планувати, формувати цілі, визначати найкращий спосіб розв’язання задач, розробляти заходи по досягненню цілей; навички ведення бесіди, вміння чітко висловлювати свої думки та ідеї. Майже всі дослідники у характеристиках ділової людини перераховують від трьох до п’ятнадцяти якостей за порядком їх важливості та значущості.

36. Національна психологія і її значення для практики ділового спілкування.

Ділове спілкування визначається як специфічна форма контактів і взаємодії людей, які представляють не лише самих себе, а й свої організації. Воно включає обмін інформацією, пропозиціями, вимогами, поглядами, мотивацією з метою розв'язання конкретних проблем як всередині організації, так і за її межами, а також укладення контрактів, договорів, угод чи встановлення інших відносин між підприємствами, фірмами, організаціями.

Культурні, психологічні, національні особливості народу не можуть не позначатись на його діловій культурі, не можуть не впливати на культуру спілкування та взаємодії. Відмінності культур можуть бути досить істотними і стосуватися мови, правил етикету, стереотипів поведінки, використання певних засобів спілкування. Взаємодія з іноземними партнерами – це завжди зіткнення різних національних культур. Саме через неусвідомлення цього при контактах представників різних країн відбуваються непорозуміння, а іноді й конфлікти. На стадії реалізації контактів виявляються певні національні особливості, притаманні окремим народам. Ці особливості слід враховувати, готуючись до будь-яких переговорів з іноземцями, і відповідним чином коригувати свої дії.

Наприклад. Німці надають велике значення ретельній підготовці до переговорів і приступають до них тільки тоді, коли впевнені у позитивному вирішенні проблеми. Вони докладно виробляють свою позицію, поетапно обговорюють питання.

Корея - "Країна ранкової свіжості". Традиційна мораль високо ставить особисте спілкування, особистий контакт, без яких в Кореї неможливо вирішити жодної проблеми. Під час переговорів корейці, на відміну від японців, не схильні, довго обговорювати другорядні моменти і не переносять розмови загалом, а готові обговорювати можливість партнерства при наявності конкретної, детально розробленої програми. І самі корейці в ясних і чітких виразах викладають проблеми і пропонують шляхи їх вирішення. Якщо особа, що прибула на переговори з ними, не уповноважене приймати рішення, брати на себе відповідальність, корейців це сильно охолоджує. Вони не люблять заглядати далеко вперед, як правило, їх більше цікавить конкретний результат їх зусиль. Своєї незгоди з партнером корейці відкрито не висловлюють і не доводять його неправоту. Але якщо рішення прийняте, корейська сторона висловлює готовність до негайних дій.

Отже, культурні, психологічні, національні особливості народу вагомо впливають на практику ділового спілкування.