5. Життєва позиція підприємця.

Активна життєва позиція, в моєму розумінні, – це така система особистих цінностей людини, яка спонукає її до позитивної, морально впевненої, соціально-орієнтованої активної діяльності.

Серед американських бізнесменів поширена думка, що, хоча прибуток є важливою метою бізнесу, оскільки вона необхідна, передусім, для виживання підприємства, але в пресингу сучасного бізнесу дуже важко визначити стратегію, максимізувати прибуток. Вже тому більшість керівників найчастіше прагне задовольнятися отриманням швидше задовільного рівня прибутку, ніж її максимуму. Вони нерідко розглядають себе як "адміністраторів навколишнього середовища", маючи на увазі обов'язок інтегрувати свої підприємства в суспільство. "Для сьогоднішніх банківських установ або бізнесу - громадського та приватного", - підкреслює Георг С. Мор, президент Першого національного міського банку Нью-Йорка, - "не може бути існування в сучасному суспільстві без конструктивної реакції на цілі суспільства і її основу - економіку, науково-технічний процес, соціальні і політичні сили". Банки і корпорації розглядаються як багатоцільові соціальні установи, які переслідують прибуток у другу (по важливості) чергу в порівнянні з інтересами суспільства. Водночас очевидно, що більшість керівників середніх і дрібних фірм ще тягнеться, хоча великою мірою подумки, до етики прибутку. Прибуток не може не залишатися об'єктивним показником ефективності фірми у виробництві і розподілі (реалізації) ресурсів. Головне в тому, що все більш чітко розуміється згубність стародавнього, аморального в його основі тези: мета виправдовує засоби. Йому на зміну прийшов принцип: прибуток вище всього, але вище прибутку - честь.

Отже, життєві позиції підприємця складаються із декількох чинників. До основних життєвих позицій підприємця входить максимізація прибутку, але з іншої сторони залишити здорове довкілля своїм нащадкам.

6. Структура та функції спілкування.

Структура спілкування. Структура спілкування має взаємопов'язані сторони: комунікативну, інтерактивну, перцептивну.

Комунікативна сторона спілкування пов'язана із виявленням специфіки обміну інформацією між людьми як активними суб'єктами спілкування, т. т. із врахуванням тих знань, якими обмінюються люди. Засобами комунікативного процесу є різні знакові системи: мова (або вербальне спілкування) та жести, міміка, інтонації (або невербальне спілкування).

Інтерактивна сторона спілкування: організація суб'єктами спілкування спільної стратегії взаємодії. Розрізняють різні програми взаємодії між людьми (від співробітництва аж до конкуренції). Цей же бік спілкування містить в собі таку значущу змінну, як визначення між партнерами статусу у спілкуванні тобто хто із них домінує, а хто повинен підлаштовуватись.

Перцептивна сторона спілкування містить в собі процес взаємного сприймання і розуміння співрозмовниками одне одного. Перцепція, це перш за все, процес формування образу іншої людини в свідомості співрозмовника. Це досягається за рахунок «прочитання» по зовнішності партнера його психологічних рис та можливих особливостей його поведінки. Основними механізмами пізнання іншої людини є ідентифікація (ототожнення) та рефлексія (усвідомлення того, як сприймають суб'єкта спілкування інші люди).

Функції спілкування. Мова йде про підхід, що виділяє три основні класи таких функцій: інформаційно-комунікативну, регулятивно-комунікативну та афективно-комунікативну.

Інформаційно-комунікативна функція спілкування охоплює все, що має відношення до передачі та прийому інформації людиною. Йдеться не лише про готову інформацію, а також й про інформацію, яка створюється.

Регулятивно-комунікативна функція спілкування забезпечує не лише пізнання, а й регуляцію поведінки суб'єктів спілкування. З цією функцією пов'язані і способи впливу людей одне на одного: переконання, навіювання, наслідування, зараження, тощо.

Афективно-комунікативна функція спілкування відноситься до емоційної сфери особистості, визначає її ставлення до явищ навколишнього світу.