Завдання технічного аналізу:

1. Знайти оптимальне за критерієм співвідношення між вигодами та витратами місце для розташування проекту.

2. Сформувати структуру бізнес-процесів, які призведуть до досягнення мети проекту.

3. Оцінити можливість та доцільність залучення контакторів (Підрядник – юридична особа, яка укладає договір підряду (контракт) на будівництво (проектування) об’єктів, відповідно до визначених у ньому умов виконує передбачені договором підряду (контрактом) роботи і передає їх замовникові) та субконтракторів (субпідрядників) до бізнес-процесів підприємства.

3. Вибрати масштаб проекту з урахуванням прогнозованого обсягу продажу, кривої виробничих можливостей, співвідношення між обсягами виробництва та витратами.

4. Оцінити існування стандартів якості, які стосуються результату проекту або процесу його реалізації, та вимог які вони пред’являють.

5. Відібрати необхідні за проектом та відповідні вибраному масштабу та стандартам якості техніку та технологію.

6. Оцінити наявність необхідних за проектом та відповідних відібраним техніки та технології сировини та матеріалів.

7. Оцінити відповідність інфраструктури вимогам проекту.

8. Надати кількісну та якісну оцінку витрат на здійснення бізнес-процесів за проектом.

Місце розташування та масштаб проекту

Для проведення технічного аналізу необхідно обґрунтувати місцезнаходження проекту та його допоміжних виробництв, визначити масштаб, строки здійснення проекту з урахуванням можливих змін на ринку продукції, розробити проект, підготувати проектну схему підприємства і графік виконання проекту, встановити стандарти і норми виробництва, процедури запуску нового виробництва, спроектувати матеріально-технічне забезпечення проекту та його технічну інфраструктуру, визначити умови експлуатації й ремонту обладнання.

У класичному проектному аналізі вибирати місце слід на території досить великого географічного регіону, який може охоплювати кілька держав. У цьому разі міждержавне порівняння інвестиційного клімату є основним завданням. Якщо йдеться про інвестиційні проекти в Україні, то сама постановка завдання виключає таку проблематику. Апріорі маємо справу з інвестиційним кліматом даної держави, і хоч би який він не був суворий і малопридатний для життя, обрати інший ми не спроможні. Таку відсутність вибору треба усвідомлювати й намагатися компенсувати її іншими факторами, наприклад високою рентабельністю, швидкою окупністю, спеціальними гарантіями й т.п.

Апріорі – те, що передує досвіду, є філософським терміном. Протилежний термін, апостеріорі, позначає те, що випливає з досвіду.

Україна – держава зі значною за європейськими мірками територією, яка на 8% перевищує площу Франції та майже на 6 % – Німеччини. Тому тут неминучі територіальні відмінності за умов здійснення інвестиційних проектів. З огляду на це, необхідний вибір території для реалізації проектів, особливо таких, які є вразливішими до кліматичних та інших природних умов.

Обравши географічне місце здійснення проекту, треба обґрунтувати вибір конкретного майданчика (земельної ділянки). Тут є свої специфічні труднощі, спричинені юридичною неможливістю придбання земельних ділянок для здійснення більшості інвестиційних проектів. Ця особливість сучасного українського законодавства понад усе дає про себе знати в проектах, пов’язаних з іноземними інвестиціями в нерухоме майно, наприклад, у будівництво житла чи готелів. Багатьох іноземних інвесторів не влаштовує довгострокова оренда земельної ділянки, що пропонується українським законодавством для таких проектів.

Іншою українською особливістю, яка проявляється за інвестування в старі промислові підприємства, є можливі труднощі пошуку юридичних документів, що закріплюють земельну ділянку за даним підприємством. Нарешті, ще однією істотною частиною аналізу місця реалізації проекту є аналіз впливу проекту на довкілля. Його значення останніми роками настільки зросло, що він перетворився в самостійний розділ проектного аналізу, а саме екологічний.

В Україні оцінка проводиться у формі ранжування регіонів за такими синтетичними показниками:

1. рівень загальноекономічного розвитку регіонів;

2. рівень розвитку інвестиційної інфраструктури;

3. оцінка демографічної характеристики регіону;

4. рівень розвитку ринкових відносин;

5. рівень екологічних та криміногенних ризиків.

Кожний узагальнений показник формується сукупністю аналітичних показників, кількісна оцінка яких проводиться на основі визначення середнього рейтингу регіону за різними показниками.