Розрахунок витрат на виконання проекту

До витрат на здійснення проекту (інвестиційних витрат) входять такі елементи:

• земля (якщо земельна ділянка переходить у власність) і підготовка майданчика;

• виробничі будівлі та споруди;

• машини та обладнання;

• витрати на ліцензії, права користування та інші нематеріальні активи;

• витрати на підготовку виробництва;

• оборотний капітал.

Особливості сучасного становища в Україні створюють специфічні труднощі в розрахунку інвестиційних витрат. Насамперед слід зважати на темпи інфляції, причому нерівномірної в різних секторах економіки. Неконвертованість національної валюти робить необхідною окрему оцінку витрат, які здійснюються в ній та в конвертованих валютах. Тільки в такому разі можна звести всі витрати до єдиного часу й оцінити їх сумарний обсяг.

Ще однією специфічною рисою пострадянської економіки є значні затримки в розрахунках між підприємствами. Природа цих затримок у різних країнах СНД не завжди однакова. В одному випадку це незадовільна робота банківської системи, у другому – загальна криза неплатежів, у третьому – обидва ці явища одночасно. Суть від цього для інвестиційного проекту не міняється. За будь-яких обставин треба враховувати, що затримка в платежах неминуче зумовлює необхідність збільшення оборотного капіталу, а отже, і загальне подорожчання інвестиційного проекту.

Розраховуючи витрати, слід звернути увагу на ті їхні елементи, у яких, за даними експертів Всесвітнього банку, найчастіше трапляються помилки. Серед них такі:

• імпортне обладнання (до розрахунку витрат слід включати не тільки ціну за прейскурантом, а й транспортні, страхові, портові й митні витрати);

• витрати на монтаж обладнання;

• витрати на запуск виробництва;

• виплата процентів за кредитами за час будівництва;

• витрати на оплату ліцензій, ноу-хау тощо;

• необхідний оборотний капітал.

Матеріально-технічне постачання

За планової економіки величезні труднощі в здобуванні необхідних матеріалів і комплектуючих виробів перетворювали цю частину інвестиційного проекту на найбільш трудомістку й тривалу операцію, особливо якщо треба було випускати складну продукцію, а партійно-урядової постанови потрібного рівня з якоїсь причини не було. У таких умовах життя проекту залежало від спеціалістів з постачання й комплектування. За ринкової економіки така ситуація немислима, і промисловці вже добре це відчули: тепер в Україні бажаючих одержати замовлення на виробництво значно більше, ніж самих замовлень.

Проте нинішня ситуація в Україні все ще далека від класичного західного рівноважного й надійного ринку. Головна проблема сьогодні полягає не в тому, де дістати той чи інший матеріал або комплектуючий виріб, а як забезпечити стабільність і надійність поставок. Ситуація, коли завод раптово зупиняється й відправляє всіх робітників на два місяці у відпустку, може зумовити провал будь-якого інвестиційного проекту. Тому, аналізуючи організацію матеріально-технічного постачання, необхідно, у першу чергу, оцінити ступінь ризику кожного джерела поставок і передбачити заходи для зниження цього ризику (страхові запаси, альтернативні постачальники, організація власного виробництва, особливо критичних видів матеріалів тощо).