11.2 Стійкість банківської системи та механізм її забезпечення

Одним з найважливіших напрямків економічної роботи в комерційному банку є аналіз його фінансового стану. Основним джерелом інформації для цього виступають: баланс банку; звіт про фінансові результати його діяльності.

Аналіз балансу дає комплексну характеристику діяльності банків на будь-яку дату, у ньому наведена інформація про наявність власних коштів, зміни в структурі залучених коштів, складові активів. На основі балансу можна зробити висновки про стан ліквідності, дохідності, можливих перспектив розвитку банку.

Звіт про фінансові результати – це звіт про доходи і витрати банку (відображення потоків за певний період часу).

Діяльність банку повинна спрямовуватися на досягнення цілей:

1) забезпечення стрімкого зростання;

2) мінімізація ризиків і підтримка іміджу надійного банку при невисокому рівні виплат своїм акціонерам. Майже всі банки – це акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю.

Основні показники прибутковості: 1) прибуток на одиницю активів; 2) прибуток на акціонерний капітал; 3) маржа прибутку (оцінує: наскільки ефективно банк виконує функцію посередника між вкладниками і позичальниками й наскільки гостра конкуренція на ринку).

Принципи стратегії управління активами і пасивами:

1) спочатку встановлюється цілі банку; головною ціллю завжди є максимізація вартості інвестицій акціонерів, тобто досягнення максимально можливої ринкової ціни акцій при задовільному рівні ринку;

2) керувати активами і пасивами та приймати інші рішення з урахування того, що вони спрямовують підвищенню прибутку банку;

3) управління активами і пасивами повинно забезпечити суттєвий внесок у збільшення маржі між доходами і витратами;

4) в управління банківським портфелем активів та зобов’язань пріоритет повинен належати наданню прибуткових кредитів, що відповідають стандартам якості, а залучення коштів має становити друге за важливістю завдання. Якщо обсяг депозитів недостатній, необхідні кошти повинні залучатися з найбільш дешевих джерел;

5) вартість банківського капіталу залежить не тільки від його доходності. Усі складові капіталу мають свою оцінку, яка може змінюватися під впливом різних обставин. Наприклад, якщо в країні відбувається девальвація національної грошової одиниці, вартість капіталу зменшується.

Забезпечення належного рівня ліквідності – одне з найважливіших завдань управління банком.

Чинники від яких залежить дотримання ліквідності банком: 1) наявність у банку необхідної суми ліквідних коштів; 2) можливість залучення ліквідних коштів шляхом їх запозичення чи продажу активів.

У комерційних банків України постійно виникають проблеми з ліквідністю: 1) не зберігаються строки повернення коштів за зобов’язаннями банку і зобов’язаннями клієнтів; 2) чутливість банків до зміни процентних ставок (при збільшенні ставки клієнт шукає більш високі прибутки, не дають заявок на кредит).

Причини порушення спроможності комерційних банків можна поділити на три групи: 1) прорахунки банків в оцінці величини можливих ризиків при здійсненні своїх операцій; 2) наявність форс мажорних обставин, тобто причин, які не залежать ні від позичальника, ні від боржника; 3) причини, пов’язанні з порушенням збалансованості активів і пасивів банку.

Підходи до вирішення проблем ліквідності:

1) управління активами: накопичення в основному ліквідних активів (готівка і цінні папери, що швидко реалізуються). Цей метод використовується невеликими банками;

2) управління пасивами: або стратегія управління запозиченою ліквідністю – запозичення коштів, необхідних для покриття очікуваного попиту на ліквідні кошти (міжбанківські позики, значні депозитні сертифікати, позики НБУ);

3) управління активами і пасивами: поєднання першого і другого.