- •Визначити предмет, об’єкт та суб’єкти макроекономіки, основні види їх економічної діяльності. Навести та обґрунтувати логічну модель макроекономіки.
- •Розкрити роль макроекономіки як теоретичної основи економічної політики держави. Проаналізувати основні види економічної політики
- •Розкрити сутність та навести кількісну визначеність валового внутрішнього продукту, чистого внутрішнього продукту, національного доходу. Розкрити їх зв’язок з платіжним балансом.
- •Розкрити сутність, навести кількісну визначеність особистого доходу та доходу кінцевого використання. Показати їх вплив на рівень життя населення
- •Проаналізувати фази економічного циклу. Сутність розриву валового внутрішнього продукту. Розкрити найважливіші заходи антикризової політики держави
- •Графік фаз економічного циклу
- •Фази економічних циклів
- •Найважливіші заходи антикризової політики
- •Визначити сутність, причини, види безробіття та розкрити методику визначення втрат валового внутрішнього продукту від циклічного безробіття
- •Розкрити сутність інфляції, рівень та темп інфляції. Показати відмінність між інфляцією попиту та інфляцією витрат. Розкрити сутність антиінфляційної політики держави
- •Крива а. Філіпса
- •Крива сукупного попиту
- •Вплив нецінових факторів на сукупний попит
- •Класична модель сукупної пропозиції
- •Кейнсіанська модель сукупної пропозиції
- •Вплив нецінових факторів на сукупну пропозицію
- •10.Визначити та здійснити порівняльний аналіз функцій споживання та заощадження, їх графічна інтерпретація. Середня та гранична схильність до споживання та заощадження.
- •Графік функції споживання
- •Графік функції заощадження
- •11. Розкрити інвестиційний механізм: чинники інвестиційного попиту, чистий прибуток від інвестування, інвестиційна функція, графічна інтерпретація
- •Графік інвестиційного попиту
- •Інфляційний розрив
- •13. Розкрити роль держави у ринковій економіці, її економічні функції. Здійснити аналіз основних форм державного регулювання ринкової економіки
- •Здійснити порівняльний аналіз класичної та кейнсіанської теорій макроекономічного регулювання економіки
- •Здійснити порівняльний аналіз альтернативних теорій макроекономічного регулювання економіки.
- •Визначити основи фіскальної політики: сутність та засоби впливу дискреційної та автоматичної фіскальної політики на валовий внутрішній продукт
- •Проаналізувати взаємозв’язок фіскальної політики і державного бюджету. Розкрити сутність прямих та непрямих податків. Назвати основні принципи побудови податкової системи держави
- •Розкрити основи грошового ринку: пропозиція і попит на грошовому ринку, кількісна визначеність та механізм досягнення рівноваги між ними
- •Пропозиція грошей
- •Рівновага на грошовому ринку
- •Проаналізувати сутність, мету грошово-кредитної політики держави. Розкрити методи регулювання грошової маси
- •Розкрити сутність платіжного балансу, його основні розділи, види сальдо та показати взаємозв’язок між платіжним балансом і валютним курсом
- •Торговельна політика держави: сутність, види та основні інструменти її здійснення. Обсяги, товарна та регіональна структура зовнішньої торгівлі України
- •23. Здійснити аналіз ринку праці та визначити механізм його функціонування. Розкрити сутність та механізм державного регулювання зайнятості
- •Поняття економічної нерівності. Крива Лоренця. Розкрити основні елементи системи соціального захисту населення в Україні
- •Крива Лоренця
- •Розкрити сутність, фактори та типи економічного зростання. Визначити основні засади моделі економічного зростання Домара-Хоррода та р. Солоу
Рівновага на грошовому ринку
Початкова рівновага на грошовому ринку досягається за процентної ставки на рівні ПС1.
ПС = процентний дохід/ ціна облігації х 100% (9.11), де:
ПС – процентна ставка, процентний дохід – фіксована величина.
Тому при зростанні цін на облігації параметри грошової рівноваги змінюються. На графіку вона зміститься вправо і вниз, до точки Т2, внаслідок чого рівновага на грошовому ринку відновлюється при процентній ставці ПС2.
Якщо грошова пропозиція залишається на рівні ГП2, а попит на гроші зменшується в положенні лінії ПГ2, то з’являються зайві гроші, які піднімають ціну облігацій, знижують процентну ставку до ПС3, що відновлює рівновагу на грошовому ринку в точці Т3. І навпаки.
Таким чином, нерівновага на грошовому ринку викликає зміни в цінах на облігації, а через них – у процентних ставках. Ціни на облігації і процентні ставки є обернено залежними. Зміни процентних ставок впливають на готовність заощаджувати гроші, що відновлює рівновагу на ринку грошей. Рівноважна процентна ставка вирівнює кількість грошей, що пропонуються та потребуються.
Проаналізувати сутність, мету грошово-кредитної політики держави. Розкрити методи регулювання грошової маси
Грошово-кредитна (монетарна) політика –заходи, які здійснюються Центральним банком щодо регулювання грошового ринку з метою стабілізації економіки.
Мета грошово-кредитної політики – досягнення рівноваги на національному ринку, що характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції.
Тому монетарна політика є різновидом стабілізаційної (антициклічної) політики, спрямованої на згладжування циклічних коливань економіки (поряд із фіскальною, зовнішньоекономічною, валютною та ін.) і використовується для впливу на економіку в короткостроковому періоді.
Цілями монетарної політики виступає підтримка: стабільного економічного зростання; повної зайнятості ресурсів; стабільного рівня цін; рівноваги платіжного балансу.
Для стабілізації економіки держава впливає на економічну кон’юнктуру через сукупний попит. Об’єктом регулювання виступає грошовий ринок, насамперед грошова маса (пропозиція грошей).
Грошово-кредитна політика держави безпосередньо впливає на рівень національного виробництва, забезпечення зайнятості в економіці та цінову стабільність. Під час спаду виробництва грошово-кредитна політика зводиться до стимулювання зростання пропозиції грошей, а в періоди високої інфляції - навпаки, до її обмеження.
Політика, спрямована на обмеження пропозиції грошей і стримування інфляційного тиску в економіці, має назву стримувальної політики, або політики дорогих грошей. Політика “дорогих” грошей – монетарна політика, спрямована на підвищення процентної ставки з метою стримання ділової активності. Політика “дорогих грошей” полягає в обмеженні пропозиції грошей “подорожчанні кредиту”.
Політика “дорогих” грошей проводиться Центральним банком у період буму й спрямована на зниження ділової активності з метою боротьби з інфляцією.
Стимулювальна, або політика дешевих грошей – це політика, спрямована на збільшення пропозиції грошей для стимулювання сукупних витрат і зайнятості. Політика “дешевих” грошей – монетарна політика, спрямована на зниження процентної ставки з метою стимулювання ділової активності. Ця політика полягає у збільшенні пропозиції грошей. Вона проводиться в період спаду в економіці як захід боротьби з безробіттям.
Політика “дорогих” грошей – монетарна політика, спрямована на підвищення процентної ставки з метою стримання ділової активності. Вона проводиться Центральним банком у період буму й спрямована на зниження ділової активності з метою боротьби з інфляцією.
У своїй діяльності центральний банк для регулювання грошової маси застосовує такі інструменти (методи):
1. Операції на відкритому ринку - це купівля центральним банком у населення, фірм, банків або продаж їм державних цінних паперів (облігацій), з метою зміни величини або структури комерційних банків, а отже, пропозиції грошей. Купівля центральним банком цінних паперів у комерційних банків збільшує пропозицію грошей за рахунок збільшення резервів комерційних банків, тобто їхня здатність до кредитування зростає. Збільшення пропозиції грошей призводить до зниження процентної ставки; інвестиції на ринку капіталів зростають, і в перспективі мультиплікативно зростає ВВП. Це так звана політика “дешевих” грошей. І навпаки, продаж центральним банком цінних паперів комерційним банкам зменшує пропозицію грошей, що призводить до збільшення процентної ставки; інвестиції на ринку капіталів зменшуються, і в перспективі мультиплікативно зменшується ВВП.
2. Змінення норми обов’язкових резервів є основним інструментом (методом) регулювання кредитної емісії (кількості безготівкових грошей), найжорсткішим інструментом грошово-кредитної політики. Збільшення норми обов’язкових резервів веде до скорочення грошової пропозиції та підвищення процентної ставки. Гроші стають “дорогими”, що означає рестриктивну політику, тобто політику “дорогих” грошей. І навпаки, знижуючи норму обов’язкових резервів, центральний банк здійснює експансіоністську політику, тобто політику “дешевих” грошей.
Змінення облікової ставки відповідно до кон’юнктурних
коливань в економіці. Облікова ставка – це процент, під який центральний банк надає кредити комерційним банкам. За умови підвищення облікової ставки кредитні ресурси комерційних банків зменшуються, тому позика грошей для функціонуючих капіталів стає дорогою. У комерційних банків погіршуються можливості до кредитування економіки, пропозиція грошей зменшується, а процентна ставка зростає. При зниженні облікової ставки кредитні ресурси комерційних банків зростають, тому позика грошей для функціонуючих капіталів стає дешевою. У комерційних банків поліпшуються можливості до кредитування економіки, пропозиція грошей зростає, а процентна ставка знижується.
До інструментів стримувальної монетарної політики належать: продаж Центральним банком державних цінних паперів; підвищення норми обов’язкових резервів; підвищення облікової ставки.
До інструментів стимулювальної монетарної політики належать: купівля Центральним банком державних цінних паперів; зниження норми обов’язкових резервів; зниження облікової ставки.
