Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
MAKROEKONOMIKA_DERZhISPIT-2011_ZMINI_Doc1.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
606 Кб
Скачать
☆

Рівновага на грошовому ринку

Початкова рівновага на грошовому ринку досягається за процентної ставки на рівні ПС1.

ПС = процентний дохід/ ціна облігації х 100% (9.11), де:

ПС – процентна ставка, процентний дохід – фіксована величина.

Тому при зростанні цін на облігації параметри грошової рівноваги змінюються. На графіку вона зміститься вправо і вниз, до точки Т2, внаслідок чого рівновага на грошовому ринку відновлюється при процентній ставці ПС2.

Якщо грошова пропозиція залишається на рівні ГП2, а попит на гроші зменшується в положенні лінії ПГ2, то з’являються зайві гроші, які піднімають ціну облігацій, знижують процентну ставку до ПС3, що відновлює рівновагу на грошовому ринку в точці Т3. І навпаки.

Таким чином, нерівновага на грошовому ринку викликає зміни в цінах на облігації, а через них – у процентних ставках. Ціни на облігації і процентні ставки є обернено залежними. Зміни процентних ставок впливають на готовність заощаджувати гроші, що відновлює рівновагу на ринку грошей. Рівноважна процентна ставка вирівнює кількість грошей, що пропонуються та потребуються.

  1. Проаналізувати сутність, мету грошово-кредитної політики держави. Розкрити методи регулювання грошової маси

Грошово-кредитна (монетарна) політика –заходи, які здійснюються Центральним банком щодо регулювання грошового ринку з метою стабілізації економіки.

Мета грошово-кредитної політики – досягнення рівноваги на національному ринку, що характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції.

Тому монетарна політика є різновидом стабілізаційної (антициклічної) політики, спрямованої на згладжування циклічних коливань економіки (поряд із фіскальною, зовнішньоекономічною, валютною та ін.) і використовується для впливу на економіку в короткостроковому періоді.

Цілями монетарної політики виступає підтримка: стабільного економічного зростання; повної зайнятості ресурсів; стабільного рівня цін; рівноваги платіжного балансу.

Для стабілізації економіки держава впливає на економічну кон’юнктуру через сукупний попит. Об’єктом регулювання виступає грошовий ринок, насамперед грошова маса (пропозиція грошей).

Грошово-кредитна політика держави безпосередньо впливає на рівень національного виробництва, забезпечення зайнятості в економіці та цінову стабільність. Під час спаду виробництва грошово-кредитна політика зводиться до стимулювання зростання пропозиції грошей, а в періоди високої інфляції - навпаки, до її обмеження.

Політика, спрямована на обмеження пропозиції грошей і стримування інфляційного тиску в економіці, має назву стримувальної політики, або політики дорогих грошей. Політика “дорогих” грошей – монетарна політика, спрямована на підвищення процентної ставки з метою стримання ділової активності. Політика “дорогих грошей” полягає в обмеженні пропозиції грошей “подорожчанні кредиту”.

Політика “дорогих” грошей проводиться Центральним банком у період буму й спрямована на зниження ділової активності з метою боротьби з інфляцією.

Стимулювальна, або політика дешевих грошей – це політика, спрямована на збільшення пропозиції грошей для стимулювання сукупних витрат і зайнятості. Політика “дешевих” грошей – монетарна політика, спрямована на зниження процентної ставки з метою стимулювання ділової активності. Ця політика полягає у збільшенні пропозиції грошей. Вона проводиться в період спаду в економіці як захід боротьби з безробіттям.

Політика “дорогих” грошей – монетарна політика, спрямована на підвищення процентної ставки з метою стримання ділової активності. Вона проводиться Центральним банком у період буму й спрямована на зниження ділової активності з метою боротьби з інфляцією.

У своїй діяльності центральний банк для регулювання грошової маси застосовує такі інструменти (методи):

1. Операції на відкритому ринку - це купівля центральним банком у населення, фірм, банків або продаж їм державних цінних паперів (облігацій), з метою зміни величини або структури комерційних банків, а отже, пропозиції грошей. Купівля центральним банком цінних паперів у комерційних банків збільшує пропозицію грошей за рахунок збільшення резервів комерційних банків, тобто їхня здатність до кредитування зростає. Збільшення пропозиції грошей призводить до зниження процентної ставки; інвестиції на ринку капіталів зростають, і в перспективі мультиплікативно зростає ВВП. Це так звана політика “дешевих” грошей. І навпаки, продаж центральним банком цінних паперів комерційним банкам зменшує пропозицію грошей, що призводить до збільшення процентної ставки; інвестиції на ринку капіталів зменшуються, і в перспективі мультиплікативно зменшується ВВП.

2. Змінення норми обов’язкових резервів є основним інструментом (методом) регулювання кредитної емісії (кількості безготівкових грошей), найжорсткішим інструментом грошово-кредитної політики. Збільшення норми обов’язкових резервів веде до скорочення грошової пропозиції та підвищення процентної ставки. Гроші стають “дорогими”, що означає рестриктивну політику, тобто політику “дорогих” грошей. І навпаки, знижуючи норму обов’язкових резервів, центральний банк здійснює експансіоністську політику, тобто політику “дешевих” грошей.

  1. Змінення облікової ставки відповідно до кон’юнктурних

коливань в економіці. Облікова ставка – це процент, під який центральний банк надає кредити комерційним банкам. За умови підвищення облікової ставки кредитні ресурси комерційних банків зменшуються, тому позика грошей для функціонуючих капіталів стає дорогою. У комерційних банків погіршуються можливості до кредитування економіки, пропозиція грошей зменшується, а процентна ставка зростає. При зниженні облікової ставки кредитні ресурси комерційних банків зростають, тому позика грошей для функціонуючих капіталів стає дешевою. У комерційних банків поліпшуються можливості до кредитування економіки, пропозиція грошей зростає, а процентна ставка знижується.

До інструментів стримувальної монетарної політики належать: продаж Центральним банком державних цінних паперів; підвищення норми обов’язкових резервів; підвищення облікової ставки.

До інструментів стимулювальної монетарної політики належать: купівля Центральним банком державних цінних паперів; зниження норми обов’язкових резервів; зниження облікової ставки.