9.Як співвідносяться поняття «свідомість», «душа», «серце»?

Свідомість - це найвища форма розвитку психіки, притаманна тільки людині, що виявляється в складних формах відображення світу, опосередкована суспільно-історичною діяльністю людей

Через свідомість людина здатна пізнати сутність навколишнього світу, розуміти його та одночасно знати про те, що вона знає або не знає.

Свідомість є особливою формою психічної діяльності, орієнтованої на відображення й перетворення дійсності. У зоні ясної свідомості знаходить своє відображення мала частина психічного.

Душа є створена Богом самостійна, безсмертна, особиста, розумно-вільна сутність, відмінна від тіла. Душа людини самостійна, оскільки, по слову св. Феофана Затворника, вона не є прояв іншої сутності, іншої істоти, а сама є джерело явищ від неї вихідних. Душа людини сотворена безсмертною, оскільки не вмирає подібно тілу, перебуваючи в тілі, може розлучатися з ним, хоча подібне розлучення і протиприродно душі, є сумний наслідок гріхопадіння. Душа людини є особистість, бо сотворена як неповторне і унікальне приватне істота. Душа людини розумна і вільна, бо володіє розумною силою і вільною волею. Душа людини відмінна від тіла, оскільки не має властивості видимості, відчутності, не сприймається і не пізнається тілесними органами ...

Се́рце — внутрішній м'язовий орган кровоносної системи, який закачує кров в артеріальну систему і забезпечує її повернення по венах.

10.Як ви розумієте співвідношення «відображення і свідомість»?

"Свідомість - це найкраща, притаманна тільки людям і зв’язана з мовою функція мозку, яка полягає в узагальненому і цілеспрямованому відображенні дійсності, в попередній уявній побудові дій і передбаченні їх результатів, в розумному регулюванні і самоконтролі поведінки людини". Вона не тільки відображає, а й творить світ на основі практичної діяльності.

Свідомість не зводиться повністю до мислення, поняття, пізнання і знання, вона охоплює як раціональне, так і чуттєве відображення дійсності, як пізнавальне, так і емоційно-оціночне ставлення людини до світу.

Свідомість і відображення пов’язані між собою.

11.Яка роль соціальності у виникненні свідомості?

Визначальна роль соціальності у виникненні свідомості Не применшуючи значення біолого-фізіологічних передумов у виникненні свідомості, слід підкреслити, що здатність відображення об'єктивного світу в ідеальних образах з'явилась саме в процесі еволюції людини як суспільної істоти. Соціальне і біологічне у природі людини, в генеалогії свідомості тісно переплетені. Сам по собі мозок, яким він виходить "із рук природи", не може мислити "по-людськи". Можна вважати, що перехід від біологічної до соці-ально-трудової діяльності здійснюється тоді, коли, з од-ного боку, для цього є перелічені вище біологічні пере-думови, а з іншого, і це головне, тоді, коли біологічний спосіб існування виявляє свою неспроможність. Він пе-рестає забезпечувати виживання біологічного виду. Отже, вивчаючи питання про виникнення людини і ЇЇ свідомості, необхідно виділити три основні чинники цього процесу: працю; спілкування у колективі, засно-ваному на трудовій діяльності; членороздільну мову. Можна вважати, що саме праця була тією формою при-стосування до середовища, яка викликала появу нової форми відображення — свідомості. Праця сполучає у собі енергетичний обмін людини з середовищем і мовно-інформаційний обмін на рівні свідомості, логічного ви-переджаючого відображення дійсності. Розум людини розвивався відповідно до того, наскіль-ки вона навчилася змінювати довколишнє середовище. Ло-гіка чуттєво-предметної діяльності фіксувалась у голові і перетворювалась на логіку мислення. Людина вчилася думати. Так поступово формувався логічний образ пред-мета. А праця людини набувала усвідомленого харак-теру. Археологічні знахідки свідчать, що мислення люди-ни було вплетене в її трудову діяльність, а з розвитком свідомості ставало більш опосередкованим і абстракт-ним. Зароджуючись і розвиваючись у праці, свідомість втілюється в праці, створюючи предметний світ олюдне-ної природи, світ культури. .

В спеціальних науках та філософії поняття свідо-мості розглядається в різних ракурсах. Так, фізіолог Х.Дельгадо вважає, що свідомість із моменту народження і протягом усього життя людини повністю залежить від припливу інформації, ЇЇ можна визначити як переробку інформації, що надходить у мозок. Незважаючи на різні підходи дослідників до феномена свідомості, усі вони звертають увагу на головне, що притаманне свідомості, — зв'язок із діяльністю, відоб-ражально-інформаційну, регулятивну та комунікативну функції.