18.Що таке суспільна свідомість та які її функції, форми?

Одним зі структурних елементів суспільної свідомості є розмаїтість її форм. Це – політична свідомість, правова, моральна, релігійна, естетична, наукова свідомість тощо. Ця розмаїтість залежить від двох основних факторів:

– по-перше, від об'єкта, тобто від складності суспільного буття. Кожна сторона суспільного буття відбивається якою-небудь формою суспільної свідомості;

– по-друге, від способу відображення. Як це розуміти? Люди мають потребу глибше і всебічно пізнати світ. Один і той самий об'єкт люди намагаються пізнати з різних сторін, з різних поглядів, тобто по-різному підходять до його розгляду. Наприклад, відносини між людьми можна розглядати і в моральному, і в юридичному, і в політичному аспектах.

Треба мати на увазі, що складність об'єкта та численність способів відображення не викликають автоматично різноманітності форм суспільної свідомості. Вони лише породжують можливості появи різних форм свідомості. Кожна форма виникає як наслідок суспільної потреби розвитку матеріального виробництва. Так, мораль, мистецтво як форми суспільної свідомості з'являються набагато пізніше виникнення суспільства. Політична ідеологія виникає лише тоді, коли розвиток матеріального виробництва спричиняє приватну власність, суспільні класи, державу. Наука теж виникає внаслідок появи в суспільстві потреби в теоретичних знаннях, в яких відображалися б закономірності об'єктивної реальності. Тобто, коли матеріальне виробництво вже не в змозі задовольнитися власне емпіричними знаннями.

Поняття, зміст яких необхідно запам’ятати:

АТРИБУТ-(від лат. Attribuo - надаю, наділяю) - необхідне, істотна властивість об'єкта.

Індиві́д, Індиві́дуум (лат. individuum — неподільний)  — окремий організм, який існує самостійно, зокрема окрема людина, особа, одиничний представник роду людського.

Індивідуальність (лат. individuitas — неподільність) — сукупність своєрідних психічних особливостей і певних властивостей людини, які характеризують її неповторність і виявляються у рисах характеру, у специфіці інтересів, якостей, що відрізняють одну людину від іншої.

Інтерес (від лат. Inter esse - «бути всередині») - багатозначне поняття: 1-Інтерес (почуття) - позитивно забарвлений емоційний процес, пов'язаний з потребою дізнатися щось нове про об'єкт інтересу, підвищеною увагою до нього. 2-Майновий інтерес (страхування) - ключове поняття, що лежить в основі страхування. 3-Національні інтереси - об'єктивно значущі цілі і завдання національної держави як цілого. 4-Економічний інтерес - категорія, використовувана для позначення стимулів діяльності суб'єктів економічних відносин.

Осóба — людський індивід як суб'єкт соціальних та юридичних відносин і свідомої діяльності.

Потре́би — це необхідність для людини таких умов, що забезпечують її існування і самозабезпечення.

Самоактуалізація (від лат. actualis — дійсний, справжній), самореалізація — прагнення людини до якомога повнішого виявлення і розвитку своїх особистісних можливостей.

Відображення- родове поняття психіки, спосіб міжособистісного спілкування. Відображення - філософська категорія.

Ідеальне — філософська категорія, протилежність матеріального, реального.

Менталіте́т — (від лат. mental — розум, розумовий), те саме що Ментальність - система переконань, уявлень і поглядів індивідууму або суспільної групи, відтворення сукупного досвіду попередніх поколінь.

Ми́слення —— це процес опосередкованого й узагальненого відображення у мозку людини предметів об'єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв'язках і відношеннях.

Мо́ва — система звукових і графічних знаків, що виникла на певному рівні розвитку людства, розвивається і має соціальне призначення; правила мови нормалізують використання знаків та їх функціонування як засобів людського спілкування. Мова — це найважливіший засіб спілкування і пізнання.

Мора́ль— принятые в обществе представления о хорошем и плохом, правильном и неправильном, добре и зле, а также совокупность норм поведения, вытекающая из этих представлений.

Свідоме і несвідоме належить до минулого, а надсвідоме — до майбутнього. Воно існує, але ще не було в особистому досвіді людини, відноситься до того, чого ще немає. Надсвідомі змісти духовності, або, як їх називав К. С. Станіславський, "понад-свідомість", так само, як і несвідоме, в діяльності не усвідомлюються в формі певного змісту, віднесеного до конкретного предмета.

Несвідоме — дія природжених інстинктивних потягів у психічному житті людини, що в свою чергу ще й біологічно детермінуються, забуваючи при цьому про соціальні та природні чинники в детермінації людської життєдіяльності.

Неусвідомлене - щось не контрольоване свідомістю, скоєне без вмешательсва свідомості. Може бути неусвідомлене поведінку, неусвідомлене мислення, зване в просторіччі підсвідомістю.

Політи́чна свідо́мість (від лат. con — разом, спільно та scentia — знання) — це система знань, оцінок, настроїв і почуттів, за допомогою яких відбувається усвідомлення політичної сфери суб'єктами — індивідами, групами, націями тощо.

Правосвідомість — форма суспільної свідомості, що містить в собі сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій та концепцій, а також уявлень і настанов, які характеризують відношення особи, суспільної групи і суспільства в цілому до чинного чи бажаного права, а також до всього, що охоплюється правовим регулюванням.

Релігійна свідомість – це сукупність образів, уявлень, почуттів та переживань, що мають своїм предметом священне, вище та істинне буття (або ж чудесне) та такі, що спрямовані до означених предметів.

Самопізнання - правильне самовоззреніе, що досягається читанням Слова Божого, писань святих отців, виконанням євангельських заповідей і просвіщати дією благодаті Святого Духа.

Самооцінка – це оцінка особистості самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей.

Саморегуля́ція (природної системи) — властивість природної системи до відновлення внутрішніх параметрів і структур після яких-небудь природних або антропогенних змін.

Самосвідо́мість -свідомість, за допомогою якої особа конкретно усвідомлює себе у своїх власних розумових діях і станах; самоусвідомлення. Самосвідомість є усвідомленням особою самої себе на відміну від інших - інших суб'єктів і світу взагалі.

Свідо́мість — це вища форма відображення дійсності, властива людям і пов'язана з їхньою психікою, абстрактним мисленням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачування результатів останньої.