26. Глобальні проблеми сучасності.

Після краху комуністичних режимів можливості формування світового співтовариства різко збільшились, а відповідно зросли й шанси вирішення глобальних проблем. Однією з найбільш частих є загроза хімічного, радіаційного, транспортного та промислового забруднення довкілля. І "внесок" розвинутих країн тут найбільш вагомий. Справжнім лихом для довкілля стали автомобілі. У 1970—1990 pp. їх кількість зросла з 250 до 560 млн., а річне споживання нафти — з 17 млрд. барелів до 24 млрд. Реалізація Віденської конвенції 1985 р. і Монреальського протоколу 1987 р. про зниження рівня виробництва хлорфторвуглеводних речовин, що руйнують озоновий шар, засвідчили можливість співробітництва на світовому рівні у збереженні довкілля. У 1969—1971 pp. у Швеції, США, Канаді, Великій Британії, Японії були створені відомства, що відповідають за охорону довкілля.

Невідкладним завданням є очищення планети від хімічної, ядерної та бактеріологічної зброї, величезні запаси якої накопичилися унаслідок багаторічної фатальної гонки озброєнь після Другої світової війни. Не менш очевидною після чорнобильської аварії є проблема використання ядерної енергії в мирних цілях. Стурбованість людства ситуацією, що склалася, привела до створення в 1968 р. групою громадських діячів, бізнесменів і вчених "Римського клубу" з метою вивчення найважливіших проблем планети, який прогнозує катастрофу уже в першій половині XXI ст., якщо економіка досягне меж зростання. Непросто складається демографічна ситуація. На жовтень 1999 р. чисельність населення землі перевищила 6 млрд. осіб. Якщо населення розвинутої Європи щороку зменшується на 1,2 мли чол., то в Африці воно, навпаки, збільшується на 15 млн. Демографічний вибух у країнах Африки, Азії та Латинської Америки гостро ставить питання про забезпечення населення світу продуктами харчування. Тільки "зелена революція" у виробництві сільськогосподарської продукції і регулювання народжуваності на міжнародному рівні зможуть наблизити світло вирішення цієї проблеми. Не зжито таке негативне явище, як локальні конфлікти. У 90-ті роки спостерігалася тенденція до їх збільшення. Лише з 1990 по 1996 р. на планеті відбулося більш як 45 збройних конфліктів. СНІД. На липень 2002 р. від ВІЛ-інфекції померло близько 20 млн. чол. Найбільша кількість хворих в Африці. Останнім часом СНІД швидко поширюється в Азії та Східній Європі. 2/3 населення світу страждає від нестачі питної води. Жодна окремо взята країна не може вирішити проблеми планетарного характеру. Із всесвітнім лихом можна боротися лише спільними зусиллями. Чимдалі людство відчуває нестачу енергоносіїв. Запаси нафти, вугілля, газу з часом вичерпаються. проблема збереження і примноження лісів. Легені планети — ліси амазонської сельви, Екваторіальної Африки та сибірської тайги — нещадно вирубуються, і наслідки цього можуть бути катастрофічними для планети та людства. Як скоро світове співтовариство стане виплачувати грошову компенсацію власникам лісів за ощадливе ставлення до рослинного світу?

У світі поширюються злочинність та наркоманія. Не зникла ядерна загроза. До легального ядерного клубу долучаються все нові й нові нелегальні члени. Не вирішені проблеми бідності, зайнятості, прав людини. Не відійшла в минуле й проблема відвернення війни. Зникнення конфронтації по лінії "Схід — Захід" не виключає можливості виникнення іншої, по іншій осі і з іншою конфігурацією. Нинішні вага й авторитет ООН, відпрацьований нею механізм розв'язання конфліктів і вирішення політичних та економічних проблем світу можуть стати основою практичного втілення в життя невідкладних міжнародних Думається, рішення Саміту тисячоліття (Нью-Йорк, 5—8 вересня 2000 р.) про необхідність реформування ООН відповідно до завдань, що їх ставить перед собою світове співтовариство у XXI ст., послужать цій меті.