Билет 8 Аналіз використання трудових ресурсів

Повноту використання трудових ресурсів можна оціни­ти за кількістю відпрацьованих днів і годин за аналізований період, а також за ступенем використання фонду робочого часу. Фонд робочого часу (ФРЧ) залежить від чисельності робітників, кількості відпрацьованих днів одним робітником у середньому за рік, і середньої тривалості робочого дня.

Після визначення надпланових втрат робочого часу не­обхідно вивчити причини їхнього виникнення. Вони мо­жуть бути викликані різними об'єктивними і суб'єктивни­ми причинами, не передбаченими планом (додатковими відпустками з дозволу адміністрації, захворювання робітників з тимчасовою втратою працездатності, прогулами, простоя­ми через несправність обладнання, машин, через відсутність сировини, матеріалів та інших ресурсів). Кожен вид втрат аналізується більш докладно, особливо ті, котрі залежать від підприємства. Зменшення втрат робочого часу з при­чин, що залежать від трудового колективу, є резервом збільшення виробництва продукції, що не вимагає додаткових капіталовкладень і дозволяє одержати швидку віддачу.

Вивчивши втрати робочого часу, необхідно визначити не виробничі витрати праці, що складаються з витрат робочого часу у результаті виготовлення забракованої продукції,і ви­готовлення браку, а також у зв'язку з відхиленнями від тех­нологічного процесу.

Втрати робочого часу в зв'язку з відхиленням від нор­мальних умов роботи, визначаються розподілом суми до­плат з цієї причини на середню заробітну плату за одну годину. Скорочення втрат робочого часу є одним з резервів збільшення випуску продукції. Щоб його підрахувати, треба втрати робочого часу з вини підприємства помножити на плановий середньогодинний виробіток продукції.

Билет 9Аналіз продуктивності праці

Приватні показники — це витрати часу на виробництво оди­ниці, визначеного виду продукції в натуральному вираженні за один день чи одну годину.

Допоміжні показники характеризують витрати часу на виготовлення одиниці визначеного виду робіт або обсягу виконаних робіт за одиницю часу.

Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічний виробіток одним працюючим. Величина його залежить не тільки від виробітку робітників, але й від загаль­ної чисельності останніх у чисельності ВПП, а також від кількості відпрацьованих ними днів і тривалості трудового дня.

Розрахунок впливу цих факторів виконується способами ланцюгових підстановок, абсолютних різниць, відносної різниці або аналітичним методом. У процесі аналізу обо­в'язково аналізуються зміни середньогодинного виробітку, як одного з показників продуктивності праці і фактора, від

якого залежить рівень середньоденного та середньорічного ви­робітку. Величина цього показника залежить від факторів, по­в'язаних із змінами трудомісткості і вартісної оцінки.

Коефіцієнт рівняння множинної регресії показує, на скільки гривень змінився середньогодинний виробіток при зміні кожного факторного показника на одиницю в абсо­лютному вираженні.

Для визначення їхнього впливу на середньорічний виро­біток працівника треба отримані прирости середньорічного виробітку робітників помножити на фактичну питому вагу ро­бітників у загальній чисельності ВПП.

Домогтися підвищення продуктивності праці можна за рахунок:

а) зниження трудомісткості продукції, тобто скорочення витрат праці на її виробництво шляхом упровадження за­ходів НТП; комплексної механізації й автоматизації вироб­ництва; заміни застарілого обладнання більш прогресивним; скорочення втрат робочого часу й інших утрат відповідно до плану оргтехнічних заходів;

б) більш повного використання виробничої потужності, тому що при нарощуванні обсягу виробництва збільшується тільки перемінна частина витрат робочого часу, а постійна без зміни.