Билет 12 Аналіз технічного рівня розвитку виробництва

Одним з найважливіших факторів підвищення ефектив­ності виробництва на промисловому підприємстві є забез­печення їх основними фондами (ОФ) у необхідному асор­тименті і більш повному їхньому використанні. Завданнями аналізу є:

• визначення потреби виробництва і його структурних підрозділів ОФ;

• розрахувати вплив використання ОФ на обсяг вироб­ництва продукції;

• вивчити ступінь використання виробничої потужності виробництва;

• виявити резерви в підвищенні ефективності викорис­тання ОФ.

Джерела для аналізу: план виробництва, план технічного розвитку, баланс виробництва, звіт про наявність і рух ОФ, дані про переоцінку ОФ, інвентарні картки обліку основ­них фондів. Аналіз звичайно починається з вивчення обся­гу ОФ, їхньої динаміки і структури.

Важливе значення має аналіз вивчення руху і технічного стану основних виробничих фондів. Для цього розрахову­ються такі показники:

• коефіцієнт відновлення: визначається відношенням вартості ОФ, що надійшли до вартості ОФ на кінець року;

• коефіцієнт вибуття: визначається відношенням вар­тості вибулих ОФ до вартості ОФ на початок року;

• коефіцієнт приросту: визначається відношенням суми приросту ОФ до вартості ОФ на початок періоду;

• коефіцієнт зносу: визначається відношенням суми зносу ОФ до вартості ОФ (первісної) на відповідну дату;

• коефіцієнт придатності: визначається відношенням залишкової вартості ОФ до первісної вартості ОФ.

Забезпеченість фондами і їхній склад вивчаються за дани­ми звітності, у якій відображаються в згрупованому вигляді наявність фондів і їхній рух, у тому числі введення в дію за аналізований період, але без порівняння з планом (форма № ІІ-ОЗ). Відповідність наявності основних фондів потребі в них в основному залежить від виконання введення в дію но­вих фондів.

У звітності окремо відображаються промислово-вироб- ничі фонди, виробничі фонди інших галузей, невиробничі фонди, а в складі промислово-виробничих фондів — будівлі, споруди, передаточні пристрої, машини і обладнання по ви­дах, транспортні засоби та інші основні фонди. Така детал­ізація дозволяє оцінити прогресивність змін, що відбулися в складі фондів, на основі визначення питомої ваги їхньої активної частини.

Виконання планів капітального і поточного ремонту основ­них фондів значно впливає на їхній технічний стан. У ф. № 11-03 наводяться дані про витрати на ремонт, причому вка­зується не тільки фактична, але і планова вартість капітально­го ремонту, виконаного господарським способом. Щоб визна­чити виконання плану по обсягу капітального ремонту, треба зіставити планову вартість фактично виконаного капітального ремонту з плановою сумою на ремонт. Аналізується кожна одиниця обладнання в розрізі виконання ремонту і модерні­зації.

У технічній звітності підприємства враховується кількість одиниць обладнання з тривалістю експлуатації до 5 років, від 5-10, від 10-20, від 20 років і вище. Уся ця техніко-ви- робнича інформація необхідна для контролю виконання плану із впровадження нової техніки.

Віковий склад обладнання є важливою характеристикою технічного рівня основних фондів.

Для оцінки технічного рівня основних фондів визначаєть­ся також питома вага прогресивного устаткування в загальній його кількості і вартості, у тому числі автоматичного, яке виділяється в звіті (Ф. № ІІ-ОЗ).

Дуже негативним показником є збільшення зносу основних фондів на 463 тис. грн. Відповідно, коефіцієнт зносу збільшив­ся на 0, 01. Це свідчить про те, що підприємство не поповнює свої основні фонди і, відповідно, обладнання старіє.

Структура основних фондів покращилася, тому що збіль­шилася питома вага машин і обладнання на 0, 4% (незнач­но), а це активна частина основних фондів, відповідно, є можливість збільшувати обсяги виробництва продукції. Змен­шилася питома вага будівель на 0, 3%, споруд — на 0, 1%.

Виходячи з даних таблиці, ми спостерігаємо поліпшення структури підприємства, але незначно. Для поліпшення структури необхідно ще більше збільшити питому вагу ак­тивної частини основних фондів, це дозволить збільшити обсяг виробництва продукції, знизити собівартість і збільши­ти прибуток підприємства. Необхідно також розробити за­ходи щодо зменшення коефіцієнта зносу, а це можливо при оновленні основних фондів.

У процесі аналізу перевіряється виконання плану із впро­вадження нової техніки, введенню в дію нових об'єктів, ремонту ОФ.

Визначається частка прогресивного устаткування в за­гальній його кількості та по кожній групі машин і облад­нання, а також частка автоматизованого обладнання. Для характеристики вікового складу і морального зносу фонди групуються за тривалістю експлуатації.

Для характеристики стану робочих машин і обладнання, інструментів, застосовують групування по технічній придат­ності.

Види угруповань:

• придатне обладнання;

• обладнання, яке потребує капітального ремонту;

• непридатне обладнання, яке необхідно списати.

Мета аналізу — вивчення забезпеченості виробництва

ОФ. Забезпеченість окремими видами машин, механізмів, обладнанням, установлюється порівнянням фактичної їхньої наявності з плановою потребою, необхідною для виконан­ня плану із випуску продукції. Узагальнюючими показни­ками, що характеризують рівень забезпеченості виробницт­ва основними фондами, є фондоозброєність праці і техніч­на озброєність праці. Показник фондоозброєності праці розраховується відношенням середньорічної вартості основ­них виробничих фондів до середньоспискової чисельності робітників. Рівень технічного озброєння праці визначаєть­ся відношенням середньорічної вартості основних вироб­ничих фондів до середньоспискової чисельності робітників у найбільш напружену зміну. Темпи його зростання зістав­ляються з темпами росту продуктивності праці. Бажано, щоб темпи росту продуктивності праці випереджали темпи рос­ту технічного озброєння праці.

Билет 13 Ефективність використання ОФ

Для узагальнюючої характеристики ефективності вико­ристання основних засобів використовують такі показники:

• фондовіддачі;

• фондомісткості;

• рентабельності;

• питома вага капітальних вкладень на 1 грн. товарної продукції.

У процесі аналізу вивчається динаміка перерахованих показників, виконання плану по їхньому рівню, проводять­ся міжгосподарські порівняння.

При розрахунку показників фондовіддачі вихідні дані приводять до такого вигляду: обсяг продукції треба скорегу­вати на зміну оптових цін і структурних зрушень, а вартість основних засобів на їхню переоцінку.

Билет 14 Використання машин і устаткування

Після аналізу узагальнюючих показників ефективності використання ОФ більш докладно вивчається ступінь вико­ристання виробничих потужностей виробництва, окремих видів машин і обладнання. Під виробничою потужністю розуміється технічно можливий випуск продукції, при до­сягнутому чи намічуваному рівні техніки і технології . Ступінь використання виробничих потужностей характеризується такими показниками:

1. Загальний коефіцієнт - відношенню фактичного чи планового обсягу виробництва продукції до середньорічної виробничої потужності виробництва.

2. Інтенсивний коефіцієнт - відношенню середньодобо­вого випуску продукції до середньодобової потужності ви­робництва.

3. Екстенсивний коефіцієнт - відношенню фактичного чи планового фонду робочого часу до розрахункового фон­ду робочого часу, прийнятому при визначенні виробничої потужності.

Вивчається динаміка цих показників, виконання плану по їхньому рівню і причини їхньої зміни, такі як запровадження в дію нових потужностей і реконструкцію виробництва, техн­ічного переоснащення виробництва, скорочення виробничих потужностей. Аналізується рівень використання виробничих площ підприємства, випуск продукції на 1 грн. на їм² ви­робничих площ.

Аналіз роботи обладнання базується на системі показ­ників, що характеризують використання його кількості, часу роботи і потужності. Розрізняють:

• наявне обладнання;

• встановлене обладнання (здане в експлуатацію);

• обладнання, що використовується;

• обладнання, яке знаходиться на ремонті і на модернізації;

• резервне.

Найбільший ефект досягається, якщо по величині перші три групи обладнання приблизно однакові. Для характери­стики ступеня залучення обладнання у виробництві розра­ховуються показники:

1. Коефіцієнт використання наявного обладнання — це відношення кількості використаного обладнання до кіль­кості наявного обладнання.

2. Коефіцієнт використання встановленого обладнання — це відношення кількості використовуваного устаткування до кількості встановленого устаткування.

Різниця між кількістю наявного і встановленого облад­нання збільшується на плановий середньорічний виробіток продукції на одиницю обладнання — це потенційний резерв збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення кількості діючого обладнання.

Для характеристики ступеня екстенсивного завантаження обладнання вивчається баланс часу його роботи. Він включає:

1. Календарний фонд часу — це максимально можливий час роботи обладнання (кількість календарних днів у звітному періоді, помножених на 24 години і на кількість одиниць встановленого обладнання);

2. Режимний фонд часу розраховується множенням кіль­кості одиниць встановленого обладнання на кількість робо­чих днів звітного періоду і на кількість годин щоденної ро­боти з урахуванням коефіцієнта змінності;

3. Плановий фонд — це час роботи обладнання за пла­ном, відрізняється від режимного часу перебування облад­нання в плановому ремонті і на модернізації;

4. Фактичний фонд відпрацьованого часу. Порівняння фактичного і планового календарних фондів часу дозволяє установити ступінь виконання плану із вве­дення обладнання в експлуатацію по кількості і термінах; календарного і режимного — це можливості кращого вико­ристання обладнання за рахунок підвищення коефіцієнта змінності; а режимного і планового — це резерви часу за рахунок скорочення витрат часу на ремонт

Узагальнюючий показник, який комплексно характери­зує використання обладнання — це коефіцієнт інтегрально­го завантаження. Він являє собою добуток коефіцієнта ек­стенсивного і інтенсивного завантаження обладнання.