Билет 18 Аналіз використання матеріальних ресурсів

Для характеристики ефективності використання матері­альних показників застосовують систему узагальнюючих і приватних показників. До першої системи відносяться: ма- теріаловіддача, матеріаломісткість, коефіцієнт співвідношен­ня темпів росту обсягів виробництва і матеріальних витрат, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів.

Матеріаловіддача — відношення вартості виробленої про­дукції до суми матеріальних витрат. Характеризує віддачу матеріалів на одну гривню виробленої продукції.

Матеріаломісткість — відношення суми матеріальних ви­трат до обсягу виробленої продукції. Показує, скільки матері­альних витрат приходиться на виробництво одиниці продукції.

Коефіцієнт співвідношення темпів росту обсягів вироб­ництва валової чи товарної продукції до темпів росту мате­ріальних витрат характеризує у відносному вираженні ди­наміку матеріаловіддачі й одночасно розкриває фактори їхнього росту.

Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції — відношення суми матеріальних витрат до повної собівар­тості продукції. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріаломісткості продукції.

Коефіцієнт матеріальних витрат — відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фак­тичний обсяг випущеної продукції. Він показує, наскільки ощадливо використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає їхньої перевитрати. Якщо коефіцієнт більше 1, то перевитрата матеріальних ресурсів є на одиницю продукції і навпаки.

Питома матеріаломісткість може бути розрахована як у вар­тісному вираженні, так і в натуральному і умовно-натурально- му вираженні. Розраховується як відношення кількості або маси витрачених матеріальних ресурсів на виробництво конк­ретного виду продукції до кількості виробленої продукції цьо­го виду.

Матеріальність також, як і матеріаловіддача, залежить від обсягу валової (товарної) продукції і суми матеріальних ви­трат на їх виробництво.

У свою чергу, валова (товарна) продукція у вартісному вираженні може змінитися за рахунок кількості виробленої продукції, її структури і рівня відпускних цін. Сума матері­альних витрат також залежить від:

• обсягу виробленої продукції,

• її структури,

• витрати матеріалів на одиницю продукції,

• вартості матеріалів.

Загальна матеріалоємність залежить від:

• структури виробленої продукції (ПВ);

• норми витрати матеріалів на одиницю продукції (ПМВ);

• цін на матеріальні ресурси (ЦМ);

• відпускних цін на продукцію (ЦП).

Билет 19 Аналіз витрат на 1 грн. Товарної продукції

Найважливіший показник, який характеризує собівартость виробленої продукції — це витрати на 1 грн. ТП, який вигід­ний тим, що він дуже універсальний, може розраховуватися в будь-якій галузі виробництва і, по-друге, наочно показує пря­мий зв'язок між собівартістю і обсягом товарної продукції. Обчислюється він відношенням загальної суми витрат на ви­робництво продукції до вартості виробленої ТП у діючих цінах.

На його рівень впливають як об'єктивні, так і суб'єктивні, як зовнішні, так і внутрішні фактори (рис. 7.2)

Рис. 7.2. Зміна витрат на 1 грн. виробленої продукції

Сума постійних і змінних витрат, у свою чергу, залежить від рівня ресурсомісткості і зміни вартості матеріальних ре­сурсів у зв'язку з інфляцією.

Щоб установити, як ці фактори вплинули на зміну суми прибутку, необхідно основні прирости витрат на 1грн. ТП за рахунок кожного фактора помножити на фактичний об­сяг реалізації продукції, вираженої в планових цінах.

У процесі аналізу варто також вивчити динаміку витрат на 1 грн. ТП і зробити міжгосподарське порівняння за цим показником.