- •Принципи сучасної вітчизняної психології
- •2. Поняття про особистість в психології. Основні підходи до визначення структури особистості в зарубіжній і вітчизняній психологи
- •Поняття про особистість та її структуру
- •5. Вимоги до психодіагностичних методик, їх розробників і користувачів. Валідність та надійність
- •7. Структура та етапи психологічного дослідження. Якісний та кількісний аналіз результатів
- •8. Свідомість і самосвідомість як психологічна проблема. Самосвідомість і самооцінка. Діагностика самооцінки особистості
- •9. Мотивація особистості. Види мотивів. Мотивація досягнення успіху і уникнення невдачі.
- •10. Спрямованість особистості та її структура. Діагностика мотиваційної сфери
- •13| Види емоцій та почуттів та форми їх переживань. Вищі почуття. Діагностика структури емоційної спрямованості (за в.Додоновим)
- •14. Темперамент. Теорії темпераменту. Психологічні властивості темпераменту. Діагностика типів темпераменту
- •Психологічні властивості темпераменту
- •15, Фізіологічні основи темпераменту за і.П.Павловим. Конституційні теорії темпераменту (е.Кречмер, у.Шелдон). Темперамент і властивості нервової системи (б.Теплов, в.Небеліцин)
- •16. Темперамент і діяльність. Шляхи узгодження темпераменту з вимогами діяльності. Індивідуальний стиль діяльності. Врахування темпераменту в навчально-виховній діяльності
- •19, Здібності, їх якісна та кількісна характеристика. Задатки і здібності. Структура здібностей. Загальні і спеціальні здібності. Професійні здібності
- •20..Лроблема визначення і вимірювання здібностей. Рівні здібностей. Розвиток здібностей,
- •21 Воля. Ознаки вольової поведінки. Вольовий акт, його структура і механізми. Вольові якості
- •23*. Проблема особистості в соціальній психології. Соціалізація особистості, її зміст та стадії.
- •24: Проблема груп в психології. Класифікація та основні характеристики груп. Морально-психологічний клімату групі та методи його дослідження
- •28. Тривога і тривожність. Види тривожності: ситуаційна, особистісна, шкільна тривожність та методи їх діагностики
- •Зо. Психологічна характеристика дошкільного віку. Проблема соціалізації дітей та збереження їх психічного здоров'я
- •Важковиховувані підлітки
- •Діагностика особистості юнака
- •37. Психологічний аналіз учіння. Структура учіння. Мотиви учбової діяльності та їх класифікація. Діагностика мотивації учіння
- •Мотивація учбової діяльності. Їі класифікація та діагностика
- •41. Психологічна структура педагогічної діяльності та педагогічні здібності. Діагностика педагогічних здібностей
- •42. Структура та етапи процесу психологічного консультування. Основні техніки у консультативній допомозі
- •43. Теоретичні і практичні основи психологічного консультування. Цілі, завдання і принципи психологічного консультування
- •44! Основні напрямки консультативної, психокорекційноїта терапевтичної допомоги - порівняльний аналіз
- •45, Етичний кодекс психолога. Професійні, етичні й особистісні вимоги до психолога консультанта.
- •Особливості психологічного консультування підлітків
- •V Вікові аспекти психокорекції. Конфліктні переживання у дітей. Психологічна допомога дітям, які
- •55. Психологічна характеристика професійного самовизначення. Мотиваційні фактори вибору професії. Психологічний супровід вибору професії
- •IV. Здібності
- •V. Особисті якості
- •VI. Готовність до вибору професійного шляху
- •VII. Поради і рекомендації з приводу підготовки до вибору професійного шляху
V Вікові аспекти психокорекції. Конфліктні переживання у дітей. Психологічна допомога дітям, які
перенесли психологічну травму Психокорекційна робота з дітьми ґрунтується на таких основних принципах :1. Єдність діагностики і ►ирі-кції. Корекційній роботі передує діагностика. Діагностика сприяє уточненню діагнозу та дозволяє оцінити іі|іі-і(іиііність корекційної роботи.2. Діяльнісний принцип корекції. Основним засобом корекційно-розвивального ■. 11111111 у і: взаємодія дорослого і дитини.3. Орієнтація на зону найближчого розвитку дитини. Корекційна робота з шийною не матиме ефекту за межами зони найближчого розвитку.4. Спрямованість психокорекційної роботи
ші'рху донизу", тобто на створення оптимальних умов для розвитку вищих психічних функцій, які сприятимуть иімііснсації недоліків елементарних психічних процесів.5. Принцип нормативності, тобто орієнтація при
"і 'Донні корекційної роботи та при оцінці її ефективності на еталони розвитку у певному віковому періоді.6.
іірі'унання системного характеру психічного розвитку. Корекційна робота спрямовується на усунення причин іид.ипонь у розвитку.7. Принцип "заміщуючого онтогенезу". Корекційна робота повинна розпочинатися з тієї
нічки", з якої почалися відхилення від оптимальної програми розвитку. Випереджуючий характер ні ихокорекції. Корекційна робота спрямовується на формування того, чого слід досягти у найближчій ііпрі.ііоктиві відповідно до законів вікового розвитку і становлення індивідуальності, а не на тренування того, що іі*і' досягнуто дитиною.9. Принцип наступності. Кожне наступне заняття планується з врахуванням того, що діімннуго дитиною на попередньому. Якщо дитина не зуміла виконати пропоноване завдання, то на мін іупному занятті пропонують спрощений його варіант. 10. Врахування індивідуально-психологічних
ііпивостей дитини, її інтересів, здібностей, соціальної ситуації розвитку 11. Емоційна насиченість занять.
Диіина повинна отримувати задоволення від психокорекційних занять.
' Психологічна допомога при особливо потужній травматизації повинна бути наданадитині в перші часи ті пч ірагедії. Специфіка психологічної допомоги в даному випадку буде визначатися декількома факторами: мижішністю провести первинну діагностику стану постраждалих дітей;віком дитини та ступенем її ір.іііматизації.Діти переживають горе майже так само, як і дорослі, але вонине завжди можуть виразити свої інічуі ія Як правило, перші дитячівраження про смерть часто виявляються максимально чіткі, деталізованими й і.іниіііаються такими на все життя.Таким чином, при роботі з малечею кризовому психологу слідпам'ятати, що ііиіині потрібно допомогти пережити горе. Для цьогодосить важливим є: створення атмосфери відкритості й ч''і носи, уякій дітям неважко виражати власні думки й почуття; наданняпростої та точної інформації про подію, п|п і ранилась. Продуктивними для психологічної роботи є м'які лялькирукавички, за допомогою яких можна ііудунаїи діалоги, грати вляпьковий театр тощо.
- Психотравмуючі фактори, які справляють негативний вплив на психічний стан дитини. Дитяча тичка г, найбільш уразливою до дії психотравмуючих факторів надзвичайної ситуації. Тому перенесений циіиіюю стрес у подальшому може проявитись у виникненні гострих, а згодом - і хронічних психічних
"пру нь Найбільш стресогенними є ситуації, копидитина - втратила батьків (обох або одного) під час
її.ід іііичаиноіситуації;втратила іншого члена родини (сестра, брат, бабуся, дідусь);стала свідком смерті людини Ііі.шім, незнайомої);бачила трупи та останки тіл постраждалих;спостерігала руйнування власної
■' гін,опинилась в осередку максимальної концентрації горя іншихлюдей, де мали місце психічні реактивні ро иі,іди та явновиражені негативні психічні стани.Перелічені ситуації можуть стати чинниками виникнення і.іроіниіку у дитини страхів, психомоторних порушень, порушень вповедінці, розлади сну та порушення
прийняття.
Фактори ризику для різних вікових груп та їх врахування у психокорекційній роботі при постановці психологічного діагнозу.Ефективність прогностичної діагностики в ході психоконсультативної роботи значно зростає, якщо психолог володіє знаннями факторів ризику- негативних форм та проявів поведінки, котрі характеризують психічний розвиток людини стосовно різних вікових груп. Основними факторами є Для дошкільного віку- особливості поведінки дитини, пов'язані з психомоторною розгальмованістю. труднощами реалізації гальмівних реакцій і заборон; схильність дитини до „косметичної' брехні, інфантильні істероїдні прояви з руховими розрядами, гучним непогамовним плачем і криком; імпульсна поведінки, емоційна заражуваність, запальність, яка обумовлює сварки і бійки дитини навіть з незначного приводу; енурез, втечі з дому та ін.Для шкільного віку- низка пізнавальна активність учня, особистісна незрілість, моторна розгальмованість, підвищена сенсорна жага.
53І Нервові діти. Психоневротичні причини неадекватності поведінки дітей. Класифікація нервових порушень Дисгармонійний психічний розвиток - це така форма порушень розвитку, дляякоїхарактерна недостатність розвиткуемоційно-вольової та мотиваційної сфери особистості при відносній збереженості інших структур. До такого розвитку можна віднести такі варіанти розвитку особистості, як психопатії та невротичний розвиток. Нерідко ці стани проявляються в стійких поведінкових порушеннях. Поєднання динамічних розпадів емоційної сфери: підвищеної збудливості, лабільності, інертності, в'язкості афекту й переважаючої негативної модальності емоцій (жаху, гніву, суму і т.д.), породжує багатоманітність конкретних варіантів дисгармонійного розвитку особистості.
Дитяча нервовість - це нервово-психічні порушення у дітей, які позначаються скорочено як нервові порушення, як дитяча нервовість, містять різноманітний спектр своїх проявів. Причин дитячої нервовості багато: одна дитина такою народжується, інша стає в результаті неправильного виховання. Соціальними причинами дитячої нервовості є: 1) неприйняття дитини в сім'ї (наприклад, відсутність батька, зловживання алкоголем тощо); 2) неприйняття дитини ровесниками; 3) надмірна турбота, опіка з боку батьків; 4) наявність психічного чи фізичного дефекту у дитини; 5) часті хронічні захворювання, соматична ослабленість дитини.До біологічних причин відносять: інфекційні впливи на плід в період вагітності матері, травматизація та інфікування при пологах, в перші 2 роки життя, копи мозок дитини особливо незрілий та ранимий. Найчастіше біологічні і соціальні причини тісно пов'язані між собою, інколи їх важко розділити. Такі рухові та соматичні розлади у дітей як онанізм, смоктання пальця, гризіння нігтів часто є поганою звичкою, яка сформувалася у дитини. Коли вони стають тривалими, важко піддаються корекції, дитина їх погано контролює, соромиться, тоді ці звички є вираженням дитячої нервовості. Потребують від психолога ґрунтовного дослідження, тривалої корекції у співпраці зі спеціалістами дитячої невропатології, психоневрології.
Класифікація нервових порушень. Захаров А.І. так класифікує нервові порушення у дітей: 1. Мінімальна мозкова недостатність. 2. Невропатія. 3. Невротичні реакції, неврози, психосоматичні захворювання. 4. Органічні порушення нервової системи. 5. Психічний недорозвиток, розумова відсталість. 6. Психопатії (патологічний характер), патохарактерологічний розвиток. 7. Психічні захворювання.
Неправильне виховання як фактор ризику виникнення нервово-психічних порушень. Основні причини виникнення неврозів і психічних захворювань пов'язані з дефектами виховання і конфліктними ситуаціями в сім'ї. Три групи факторів невротизації дітей: до факторів першого порядку відносимо: гіперопікунство батьків, що пов'язане з тривожністю і страхом самотності; нервові зриви у вигляді крику і фізичних покарань, численні зауваження, надмірна принциповість, недовіра; проекція особистих проблем на дітях, коли батьки звинувачують дітей утому, що є характерним для них сам, або батьки не бачать недоліків у собі, але вимагають від дітей того, у чому самі не є прикладом. Фактори другого порядку: нерозуміння розвитку особистості дитини (наприклад, батьки вважають дітей упертими, в той час, як мова йде про збереження елементарного почуття власної гідності); неприйняття дітей (небажання мати дітей, передчасна дитина, невідповідність статті бажанням батьків); невідповідність вимог батьків із можливостями і потребами дітей; «негнучкість» батьків у стосунках з дітьми; непослідовність у зверненні до дітей (суперечливі вимоги батьків: обіцянки або погрози, не доведення початої справи до кінця, невідповідність між вимогами та контролем, переходи з одних крайнощів в інші, неузгодженість стосунків між батьками). До факторів третього порядку належать психологічні особливості (емоційно-вольові якості батьків): афективність - надлишок батьківського роздратування, незадоволення або неспокою, тривоги і страху; почуття тривоги за дітей виражається неспокоєм і панікою з будь-якого приводу, прагненням надмірно опікувати дитину, не відпускати її
під і с()е, у тому числі й до свого настрою, почуттів, переживань; домінуюче ставлення до дітей виявляється мірп безумовне визначення дорослими будь-якої своєї точки зору; прагнення підкорити дитину, створити
жнють від себе, прагнення до суворої дисципліни й обмеження самостійності. Батьки з владними рисами
• .ір.ікюру схильні звинувачувати дітей у неслухняності, впертості, негативізмі. Пперсоціальність - особливість пиіоннння визначається підвищеною принциповістю у стосунках з дітьми (батьки не дозволяють собі р'і її набитися, пожартувати, засміятися, зайвий раз поступитися у чомусь, бояться зіпсувати дитину проявами і іи 'і її ті). Недовіра до можливостей дітей виражається в настороженості й підозрі, недовірі до особистої думки мпіини, недовіра в її самостійність, надмірною регламентацією способу життя, багато чисельними і.и ісроженнями і погрозами. Недостатня чуйність батьків означає несвоєчасний або недостатній відгук 11.11 і.кін на прохання дітей без урахування потреб, настрою та умов, в яких знаходяться діти.
М. Неврози та невротичні стани у дітей. Невротична ситуація й завдання психолога-консультанта Задачі психологічного обстеження при неврозі: 1) вивчення системи життєвих стосунків
ьисюсті; 2) виявлення психотравмуючих переживань, суті невротичного конфлікту; 3) характеристика
ні шннальних психічних процесів.
Істеричний невроз викликається перенесеним стресом або хронічною психотравмуючою ситуацією, Iі і *' інш'язаною з протиріччями між бажаним і реально досягнутим, незадоволенням своїм становищем у ипігкіиві і роллю сім'ї, вимогами, що перевищують можливості. Проявляються розлади настрою, вередливість, імпі.ім, фіксація уваги на своєму хворобливому стані.
, Класифікація неврозів базується на особливостях клінічних проявів хвороби. Виділяють неврастенію, і її проз нав'язливих станів, істеричний невроз, невроз страху.
., Неврастенія - найчастіший вид неврозу в дітей, що розвивається після перенесеної психотравми. І'іпіїитку сприяють неправильний підхід до виховання, конфлікти в сім'ї, перевантаження різними заняттями, особливо інтелектуальними, слабке здоров'я. Форми неврастенії: 1. Гіперстенічна, для якої характерні інднищена збудливість, запальність, агресивність, поганий сон та інші прояви подразнення нервової системи. 2. Лі.іонічну, яка характеризується плаксивістю, швидкою втомлюваністю, труднощами в зосередженні уваги, інінпьною в'ялістю, іншими ознаками слабкої нервової системи.
Невроз нав'язливих станів. Виникає під впливом стресу, переляку. Вважається, що невроз нав'язливості більш тісно пов'язаний з особливостями особистості, ніж інші неврози. У дітей проявляються ■менше всього у вигляді нав'язливих страхів або нав'язливих рухів. _ Невроз страху - це нездатність захистити себе, зберегти своє "Я" від внутрішніх, зовнішніх загроз, при іуі ірічах з реальною або надуманою небезпекою. Це конфлікт самовизначення.
Неврози- найпоширеніші порушення вищої нервової діяльності, характеризуються астенічними наїїнзливими та істеричними розпадами з тенденцією до затяжного перебігу, а також тимчасовим пониженням рніумової й фізичної діяльності. Він характеризується зворотністю патологічних розладів, оскільки прояви нітрозу пов'язані з психотравмуючою ситуацією і переживаннями особистості. При неврозі лише окрема сфера підношень особистості стає неадекватною (наприклад, страх викритого простору), зберігається критичність по підношенню до свого захворювання. Суттєву роль у виникненні неврозу відіграє фактор нервово-психічного порі .напруження, він ніби "запускає" захворювання Апе спричинюють загалом це психогенне захворювання і .ютнічні, психологічні, соціальні механізми. Тобто невроз зумовлюється складними взаємовідносинами о.наїьох передумов, які є результатом всього життя людини, історії формування її особистості. До факторів і по/іонічної природи при неврозі можна віднести, наприклад, наявність у дитини невропатії (нервово-соматичної
аішеності), фактор статі (серед хворих на невроз більша кількість осіб жіночої статі, оскільки вони більш
емоційні і схильні до ендокринних змін). Для ілюстрування факторів психологічної природи при неврозі можна паносіи приклади формування невротичного характеру у дитини. Якщо у характері переважають егоїстичність, неї амостійність, навіюваність, інфантильність, то така дитина на шляху до істеричного неврозу. Якщо ж у ■аракієрі переважають пасивність, нерішучість, замкнутість, страх перед труднощами - це "слабка" дитина, у чкої шлях у неврастенію. Соціальними чинниками у формуванні неврозу у дітей є, наприклад, характерологічні "іі.уни" у батьків: відсутність відкритості, безпосередньості, проблеми в сфері сексуального життя, дратівливі неспокійні, також мають різні соматичні хронічні захворювання. Стосунки у сім'ї по типу ізоляції, конфлікту, іуиерництва
/- Психологічне обстеження. Необхідноглибоко проаналізувати особливості особистості хворого. І'арпасарський Б.Д. пропонує, насамперед, використовувати проективні методики (методика незавершених
81
речень, ТАТ, методика Розенцвейга, ММРІ тощо). Питальники менш результативні, оскільки хворі описують ні те, що є насправді, а той образ, що є для них позитивним.
Психолого-педагогічні причини нервово-психічних відхилень: надмірне розумове навантаження нездатність справитися з навчальним навантаженням; вороже ставлення педагога до учні; зміна шкільного колективу; неприйняття учня дитячим колективом. '
