8. Свідомість і самосвідомість як психологічна проблема. Самосвідомість і самооцінка. Діагностика самооцінки особистості

Компоненти «Я-образу»: знання про себе, тобто змістовні уявлення людини про себе, її «Я-концепція»; самоставлення, тобто емоційно-оцінкова реакція людини на знання про себе. Саме ці компоненти «Я-образу» піддаються діагностиці.

Психологічний «механізм» самосвідомості має інтегративну природу. До кожного акту самосвідомості залучається не тільки психічні процеси в різних комбінаціях, а й вся особистість - система психологічних властивостей, особливості мотивації, набутий досвід на різних рівнях узагальнення, емоційний стан особистості в певний момент тощо.

Рефлексія- цепо-перше процес самопізнання суб'єктом внутрішніх психічних актів і станів; по-друге механізм взаєморозуміння - осмислення суб'єктом того, якими засобами і чому він справляє певне враження на партнера по спілкуванню Рефлексія виступає у формі усвідомлення суб'єктом - особою або спільністю - того, як вони насправді сприймаються й оцінюються іншими індивідами або спільностями. Вона є не просто знаннями або розумінням суб'єктом самого себе, але і з'ясуванням того, як інші знають і розуміють конкретного суб'єкта, його особистісні властивості, емоційні реакції та когнітивні уявлення.

Самооцінка - оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Від самооцінки залежить взаємовідносини людини з навколишнім середовищем, стосунки з іншими людьми, вимогливість до себе, ставлення до успіхів і невдач.

Самосвідомість - це процес усвідомлення власного «Я» в багатоманітності індивідуальних можливостей, виокремлення себе серед оточення, уявлення про себе у співставпенні з іншими людьми, про власний суспільний статус і життєво важливі потреби. Коротко самосвідомість можна визначити як образ себе і ставлення до себе. Продуктом самосвідомості є «Я-концепція» або «Я-образ».

Функціїсамосвідомості: реалізує і запускає механізми самопізнання, самоудосконалення і пошук сенсу життя (самоудосконалення; самовиховання); допомагає людині зберігати власне «Я» та формувати «Я-концепцію» або «Я-образ»; регулює складну систему внутрішнього психічного світу людини; є основою формування розумової активності та самостійності особистості в її думках і діях; є однією з вищих форм роботи самосвідомості - спроби знайти сенс власної діяльності, що нерідко зростає в пошук сенсу життя.

Я-концепція (Р.Берне, 1986) - важлива інтегральна характеристика самосвідомості. Вона євідносно стійкою, більш менш усвідомленою, неповторною системою уявлень індивіда про себе, установок по відношенню до себе, на основі яких він будує взаємодію з іншими людьми і самоставлення. Я-концепція містить наступні компоненти: когнітивний - образ своїх якостей, здібностей, психологічної зовнішності, соціальної значущості (самосвідомість); емоційний - самоповага, себелюбство, самоприниження та ін., що складаються в спілкуванні і діяльності; оцінково-вольовий - прагнення підвищити самооцінку, завоювати пошану і ін. Я-концепція - це передумова і наслідок соціальної взаємодії, а тому й визначається соціальним досвідом. У її складові входять: фізичне Я - схема власного тіла; реальне Я - уявлення про себе в теперішньому часі; динамічне Я - те, яким суб'єкт має намір стати; соціальне Я - співвідношення з сферами соціальної інтеграції: статевою, етнічною, цивільною, рольовою та ін.; екзистенціальне Я - як оцінка себе в аспекті життя і смерті; ідеальне Я - те, яким суб'єкт, на його думку, повинен стати, орієнтуючись на норми моральні; фантастичне Я - те, яким суб'єкт бажав би стати, якщо б це було можливим.

Діагностииа самооцінки особистості

Методика О-сортування (0- зогі) В.Стефенсон, 1953 р. Досліджує уявлення індивіда про власне «Я» (самовідношення, самооцінювання, самоповаги) та про оточуючих людей. Виконання методики передбачає розташування (сортування) картонок із судженнями або назвами особистісних властивостей по групах від «найбільш характерних» до «найменш характерних». Після цього, залежно від дослідницьких завдань, досліджуваному можна запропонувати виконати аналогічну процедуру стосовно інших людей, стосовно себе або інших людей у найрізноманітніших ситуаціях, стосовно власного «соціального Я», «реального Я», «ідеального Я». При обробці та інтерпретації даних слід ураховувати, що ступінь вираженості особистісних властивостей визначається не в абсолютних показниках, а відносно вираженості інших властивостей особистості досліджуваного.

Методика «Автопортрет» (Р.Берне). Це проективна методика. Тест використовується для практичного вивчення особливостей самосвідомості, само відношення та самооцінки особистості. Інструкція: намалюйте себе. Інтерпретація - трактування елементів на автопортреті.

Опитувальник самовідношення. В.Столін, С.Пантілєєв, 1989 р. Спрямований на дослідження комплексу факторів ставлення до себе. Опитувальник побудований на основі розробленої В.В.Сталіним ієрархічної моделі структури само відношення. Методика містить 12 шкал, які утворюють 57 тверджень. Аналіз результатів здійснюється за 7 шкалами конкретного рівня самовідношення (самовпевненність, очікуванне ставлення інших, самосприйняття, внутрішня послідовність, самоінтерес, самозвинувачення, саморозуміння); 4 шкалами узагальненого самовідношення (самоповага, аутосимпатія, самоінтерес, очікуване ставлення інших) та інтегрального показника загального самовідношення.

Предметом діагностики самосвідомості виступають компоненти «Я-образу», а саме: знання про себе, тобто змістовні уявлення людини про себе, її «Я-концепція»; самоставлення. тобто емоційно-оцінкова реакція людини на знання про себе.