- •Поняття цивільного права.
- •2. Джерела приватного права.
- •3. Значення римського приватного права у сучасному цивільному праві.
- •4. Європейські системи приватного права.
- •5. Приватне право і цивільне право.
- •6.Поняття цивільного права.
- •7. Предмет цивільного права.
- •8. Учасники цивільних відносин.
- •10. Засади цивільного права (цивільного законодавства).
- •11. Структура цивільного права.
- •9. Метод цивільного права.
- •12. Типологія цив права в укр.
- •13. Цив кодекс урср 1963 року.
- •14. Цив кодекс України 2003 року.
- •15. Система норм приватного (цив) права.
- •16. Поняття цив законодавства. Акти цив законодавства україни.
- •17. Дія цив законодавства у часі, в просторі та за колом осіб.
- •18. Застосування цивільного законодавства по аналогії (види аналогій). Поняття та види тлумачення цивільно-правових норм. Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків.
- •19. Захист цивільних прав та інтересів.
- •20. Поняття та елементи цив правового відношення. Субєктивні цив права та обов’язки.
- •21.Правосуб’єктність фізичної особи.
- •22. Види цивільних правовідносин.
- •23.Поняття та класифікація юридичних фактів у цивільному праві.
- •24.Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
- •25.Ім’я фізичної особи.
- •26.Місце проживання фізичної особи.
- •27.Поняття та елементи дієздатності фізичної особи. Обсяг дієздатності.
- •30.Акти цивільного стану
- •34. Правосуб’єктність юридичної особи.
- •35. Класифікація юридичних осіб
- •36. Виникнення юридичної особи. Статутні документи юридичної особи.
- •37. Припинення юридичної особи.
- •38.Форми участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах:
- •40. Речі дії та результати дій як обєкти цивільних прав (правовідносин). Цінні папери як об’єкт цивільних прав.
- •41. Результати інтелектуальної, творчої діяльності як об’єкти цивільних прав.
- •42. Інформація як об’єкт цивільних прав.
- •44. Особливі об’єкти цивільних прав.
- •45. Поняття та види правочинів. Умови дійсності правочинів.
- •46. Строки у правочинах. Умовні правочини.
- •47. Форма правочину.
- •48. Відмова від правочину.
- •49. Недійсність правочину. Наслідки визнання правочину недійсним.
- •50. Поняття представництва. Підстави виникнення та види представництва.
- •51. Представництво за довіреністю. Довіреність та її види. Форма довіреності. Передоручення.
- •52. Інші форми встановлення й реалізації цивільних прав і обовязків через інших осіб.
- •54. Підстави виникнення права власності. Припинення права власності.
- •55. Право приватної власності.
- •56. Право державної і право комунальної власності.
- •57.Поняття і види права спільної власності. Порядок здійснення права спільної власності.
- •58. Захист права власності. Віндикаційний та негаторний позов.
- •59. Права на чужі речі.
- •60. Емфітевзис та суперфіцій, як види прав на чуже майно. Підстави встановлення та припинення.
- •61. Посідання.
- •62. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.
- •63. Право на охорону здоров’я. Право фізичної особи на медичну допомогу.
- •1 Група:
- •2 Група:
- •3 Група:
- •64. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •65. Поняття права інтелектуальної власності.
- •66. Поняття авторського права та суміжних прав.
- •67. Правова охорона винаходів, корисних моделей та промислових зразків.
- •1. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України:
- •2. Відомчі нормативно-правові акти:
- •3. Міжнародні договори:
- •68. Право інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації суб'єктів цивільного обороту, та на знаки для товарів і послуг.
- •69. Поняття та види зобов’язань. Елементи зобов'язань.
- •70. Підстави виникнення зобовязань. Поняття та значення юридичних фактів. Юридичний (фактичний) склад. Види юридичних фактів.
- •71. Припинення та виконання зобов’язань.
- •72. Поняття договору. Види договору. Зміст (умови) договору.
- •73. Укладання, зміна та розірвання договору. Правові наслідки недотримання встановленої законом форми договору. Правові наслідки зміни або розірвання договору.
- •74. Характеристика засобів забезпечення виконання зобовязань.
- •75. Поняття цивільно – правової відповідальності.
- •76.Підстави цивільно – правової відповідальності.
- •77. Форми цивільно – правової відповідальності.
- •78. Підстави звільнення від відповідальності.
- •79. Загальна характеристика договору купівлі – продажу.
- •80. Права і обовязки покупця і продавця.
- •101. Договір доручення. Наслідки припинення договору доручення.
- •102.Договір управління майном.
- •103.Договір комісії.
- •104. Агентський договір.
- •105. Позика.
- •106. Договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
- •107.Договір банківського рахунку.
- •108. Ліцензійний договір.
- •109. Підстави відповідальності за завдану шкоду. Звільнення від відповідальності за завдану шкоду. Порядок відшкодування шкоди. Відшкодування моральної шкоди.
- •110.Публічна обіцянка винагороди.
- •116. Поняття сімейного права. Принципи та система сімейного права.
- •117 . Поняття сім’ї . Види сімейних правовідносин.
- •118. Поняття шлюбу за сімейним законодавством. Фактичні шлюбні відносини.
- •119. Умови вступу в шлюб та перешкоди до укладення шлюбу.
- •120. Особисті немайнові правовідносини подружжя.
- •121. Майнові відносини подружжя. Режим власності подружжя.
- •122. Поняття та зміст шлюбного договору. Підстави визнання його недійсним.
- •123. Припинення шлюбу.
- •124. Особисті немайнові права та обов’язки батьків та дітей.
- •125. Підстави та наслідки позбавлення батьківських прав. Порядок позбавлення батьківських прав.
- •126. Специфіка майнових правовідносин батьків та дітей
- •127. Усиновлення.
56. Право державної і право комунальної власності.
До державної власності в Україні належить майно, у тому числі грошові кошти, які належать державі. Суб'єктом права державної власності є держава в особі Верховної Ради України.
Управління об'єктами державної власності відповідно до п. 5 ст. 116 Конституції України здійснює Кабінет Міністрів України. Декретом «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» від 15.12.1992 р. Кабінет Міністрів України поклав право здійснення функцій з управління зазначеним майном на міністерства та інші органи державної виконавчої влади.
Об'єктами права державної власності є:
- земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ;
- оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації загальнодержавного значення;
- кошти Державного бюджету; Національний банк та його установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди;
- майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів;
- майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.
У комунальній власності знаходиться майно, у тому числі грошові кошти, які належать територіальній громаді.
Суб'єктом права комунальної власності є територіальні громади в особі обласних, районних, міських, селищних і сільських рад.
Управління майном, що знаходиться в комунальній власності, здійснюють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування (ради). Об'єктами права комунальної власності є:
- майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів; Державний житловий фонд;
-об'єкти житлово-комунального господарства;
- майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно комунальних підприємств;
- місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям;
- інше майно, необхідне для забезпечення економічного й соціального розвитку відповідної території тощо.
57.Поняття і види права спільної власності. Порядок здійснення права спільної власності.
Право спільної власності – це право двох і більше осіб на один і той самий об'єкт, який може складатися з однієї речі або з сукупності речей.
Види спільної власності.
Спільне майно може належати сторонам на праві спільної часткової та спільної сумісної власності.
Спільна часткова власність має місце тоді, коли частка співвласників у праві власності на спільне майно (ідеальна частка) чітко визначена наперед. Якщо законом або угодою учасників спільної власності не передбачене інше, до спільного майна застосовується правовий режим саме спільної часткової власності (ст. 355 ЦК). Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (ст. 356 ЦК).
При спільній сумісній власності розміри часток заздалегідь не визначені, хоч і припускається, що вони рівні. Спільна сумісна власність виникає у випадках, безпосередньо передбачених у законі (наприклад, спільна сумісна власність подружжя), а також на підставі угоди учасників спільної часткової власності.
Здійснення права спільної часткової власності відбувається за згодою співвласників, в тому числі шляхом укладення договору про порядок володіння та користування спільним майном. Причому кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
При здійсненні спільної часткової власності співвласники наділені правами та обов'язками щодо спільного майна, так само як при праві особистої власності, однак у відповідній частині. Наприклад, співвласники отримують право на плоди, продукцію та доходи від використання майна відповідно до їх часток. Однак співвласники відповідно до своєї частки зобов'язані здійснювати витрати на утримання спільного майна.
Правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх учасників, а за відсутності згоди спір вирішує суд (ч. 1 ст. 113 ЦК). При цьому вони мають рівне право голосу у здійсненні цих правомочностей незалежно від розміру часток кожного. Співвласники мають право залежно від призначення майна встановити порядок володіння, користування ним або його частинами у натурі, визначити черговість та інші умови користування конкретною річчю.
