- •Психіка. Психічний процес. Психічна властивість. Психічний стан.
- •4. Класифікація методів психологічного дослідження за Ананьєвим б.Г.: загальна характеристика.
- •5. Організаційні методи. Методи обробки даних. Інтерпретаційні методи психології.
- •8. Спостереження. Вимоги до процедури одержання й інтерпретації інформації при спостереженні.
- •9. Анкетування та бесіда як методи наукового пізнання.
- •10. Експериментальні методи. Природний (польовий) експеримент. Моделюючий експеримент. Лабораторний експеримент.
- •12. Відображення як властивість матерії.
- •13. Форми допсихічного відображення.
- •14. Функції психіки. Рефлекторність психіки. Активність психіки.
- •15. Історичні підходи розуміння природи психіки (матеріалістичний, ідеалістичний).
- •16. Еволюція психіки. Концепція Леонтьєва - Фабрі. Стадії розвитку психіки.
- •1. Стадія елементарної сенсорної психіки.
- •II. Стадія перцептивної психіки.
- •Елементарна сенсорна психіка. Перцептивна психіка. Стадія інтелекту, або ручного мислення.
- •Відмінність психіки тварин від психіки людини.
- •Поняття про інтегративну діяльність головного мозку.
- •Психофізична проблема: способи розв’язання.
- •Поняття про вроджені й набуті форми поведінки.
- •Реакція. Три елементи реакції (сенсорний, центральний і моторний).
- •Самосвідомість як психічний феномен. Функція самосвідомості.
- •Образ "я" - центральний компонент самосвідомості, його вияви
- •Основні психологічні характеристики свідомості. Функції свідомості
- •Умови виникнення свідомості. Особливості свідомості як вищої форми психічного відображення.
- •Уявлення як вторинний образ.
- •27 Класифікація відчуттів: систематичний і генетичний підходи.
- •28 Загальні якості слухових відчуттів.
- •29 Слухове просторове сприймання.
- •30 Сприймання мовлення. Центр Брока. Центр Верніке. Афазії.
- •31 Вібраційні відчуття. Механізм вібраційних відчуттів.
- •32 Тактильна чутливість. Адаптація до дотику. Сенсибілізація пасивного дотику. Взаємодія зору й дотику.
- •34 Загальні властивості нюхових відчуттів. Адаптація. Самоадаптація й перехресна адаптація.
- •38. Сприймання простору: монокулярний і бінокулярний зір.
- •39. Сприймання часу: основні гіпотези.
- •40. Класифікація процесів і станів уваги.
- •41.Функції уваги.
- •42. Характеристика об'єктів, що привертають і відволікають увагу.
- •43. Специфіка джерел довільної уваги.
- •44.Фактори,що впливають на інтенсивність уваги
- •45. Вплив уваги на психічну діяльність
- •55. Різновиди пам'яті. Форми пам'яті. Короткочасна пам'ять. Довгострокова пам'ять. Основні характеристики. Ейдетична пам'ять. Сутність ейдетичного феномену.
- •56.Залежність запам'ятовування від характеру діяльності, від процесів целепокладання, від установок, мотивації, емоційних реакцій суб'єкта.
- •57. Мислення як предмет міждисциплінарних досліджень.
- •59.Мислення як родова здатність людини
- •60. Види мислення
- •61.Сутність мислення як процесу розв’язання завдань.
- •62. Форми мислення.
- •63. Формування понять. Поняття як основний елемент думки.
- •64. Судження. Умовивід.
- •Функції мови
- •Операції мислення.
- •81. Роль уяви в людській діяльності, її функції.
- •84. Етапи творчої уяви (виникнення творчої ідеї, “виношування” задуму; реалізація задуму).
- •85. Форми уяви (мрія; фантазія; марення, сновидіння; галюцинації). Реалістична уява й фантастична уява.
- •86. Механізми уяви (аглютинація, гіперболізація, загострення, схематизація, типізація).
- •87. Мислення й уява. Зв'язок уяви з усіма сторонами життєдіяльності людини.
- •88. Розвиток уяви в дитячому віці. Л.С.Виготський про розвиток уяви.
- •89. Уявлення про сутність і функції емоцій. Зв'язок емоцій з іншими системами (гомеостатичною, мотиваційною, перцептивною, когнітивною, моторною).
- •90. Характеристики емоційного реагування
- •91. Форми емоцій. Емоційні реакції, емоційні стани й емоційні відношення
- •92. Різновиди почуттів. Вищі почуття. Моральні почуття. Інтелектуальні почуття. Естетичні почуття. Праксичні почуття.
- •93. Почуття й особистість. Емоційність. Емоційна вразливість, емоційна лабільність й імпульсивність.
- •Емоції й пізнавальні психічні процеси.
- •Емоція як реакція на ситуацію й подію. Форми прояву емоцій. Роль «позитивних» й «негативних» емоцій.
- •Функції емоцій.
- •Закон Йеркса-Додсона
- •Характеристика емоцій.
- •99. Воля як реальне й самостійне психічне явище.
- •101. Воля як самоврядування
- •103. Теоретичні підходи до проблеми волі: загальна характеристика.Тут переклад з російської,так що може бути трохи неправильним
- •104. Проблема вольової дії. Ознаки вольової дії.
- •106. Вольові стани. Безвільна поведінка. Співвідношення вольової й емоційної регуляції. Вольове зусилля як один з механізмів вольової регуляції.
- •108. Класифікації вольових якостей (в. І. Селиванов, р. Ассаджіолі, в. В. Нікандров)
81. Роль уяви в людській діяльності, її функції.
Уява - це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду
Функції уяви полягають:
1) у моделюванні кінцевого результату діяльності людини і тих засобів, які необхідні для його досягнення;
2) у створенні програми поведінки людини, коли проблемна ситуація невизначена;
3) у створенні образів, які не програмують діяльність, а підміняють її;
4) у створенні образів об'єктів з опорою на схеми та описи;
5) у створенні принципово нових предметів та явищ тощо.
Маріна Ломай
84. Етапи творчої уяви (виникнення творчої ідеї, “виношування” задуму; реалізація задуму).
Творчість - процес, в результаті якого з'являються принципово нові або значно вдосконалені шляхи вирішення певних завдань. Очевидно, що творче мислення і уява пов'язані між собою.
Можна виділити такі особливості творчої уяви:
з його допомогою створюються абсолютно нові образи, не так на основі їх опису, а на основі власних думок суб'єкта; може бути як довільним, так і мимовільним; здатність до творчого уяві частково визначається з народження, але її можна розвивати; взаємозв'язок уяви і творчості можна побачити в їх східних етапах і прийомах.
Етапи творчої уяви:
Виникнення творчої ідеї. У свідомості з'являється смутний образ, перші задумки. Це не завжди відбувається усвідомлено. Виношування задуму. Роздуми про те, як можна втілити ідею в життя, уявне удосконалення і т.д. Реалізація задуму.
85. Форми уяви (мрія; фантазія; марення, сновидіння; галюцинації). Реалістична уява й фантастична уява.
Мрі́я — акт уяви, при якому суб'єкт уявляє деякі майбутні події, настання яких він бажає. Вони можуть бути реальними (реальна мрія), тобто такими, що дійсно можуть трапитись у майбутньому, або фантастичними (нереальна мрія), тобто такими, настання яких слід визнати практично неможливим. Мрія позитивно впливає на настрій суб'єкта, а також сприяє обдумуванню відповідного бажання, що може призвести до активізації діяльності щодо реалізації цього бажання. Тому реальна мрія корисна для настання тих подій, про які суб'єкт мріє. З другого боку, можна зауважити, що, внаслідок усвідомлення того факту, що мрія ще не настала, в суб'єкта може зіпсуватися настрій. Крім того, на мрію витрачається час, що може відволікти від важливіших справ.
Фанта́зія (лат. Phantasia від грец. φαντασια — уява)
уява; створення нових образів на основі колись сприйнятого. В цьому сенсі фантазія — це компонент творчої діяльності.
мрія, продукт уяви; ситуація, що представляється індивідуалом або групою, не відповідна реальності, але висловлює їх бажання.
Сновиді́ння, сні́ння (англ. Dreaming) — особливий період, стан сну, коли людина сприймає певну спроектовану мозком реальність, що може включати в себе всі типи відчуттів.
Людина, котра спить, як правило, не розуміє, що знаходиться уві сні й тому не має змоги контролювати хід подій сніння. Довільне пробудження зустрічається дуже рідко.
Наука, що вивчає сни й сновидіння, називається онейрологією. Сновідіння пов'язані з REM-фазою (періодом швидкого руху очей уві сні), що наступає приблизно через кожні 90 хвилин.
Галюцинації — несправжні сприйняття та уявлення, коли реального об'єкта в цей час немає. Так само, як ілюзії, вони пов'язані з аналізаторами кори головного мозку і бувають зоровими, слуховими, нюховими, смаковими тощо.
Галюцинації можуть бути відносно простими, коли хворий, наприклад, у зовсім порожній кімнаті бачить фігури людей і чує їхні голоси, і складними, коли сприймаються цілі сцени.
Малюючи різні образи в своїй уяві, люди завжди оцінюють можливість їх реалізації в дійсності. Реалістичне уява має місце, якщо людина вірить в реальність і можливість втілення створюваних образів. Якщо він не бачить такої можливості, має місце фантастичне уяву. Жорсткої межі між реалістичним і фантастичним уявою не існує. Відомо багато випадків, коли образ, народжений фантазією людини як абсолютно нереалістичний (наприклад, придуманий А. Н. Толстим гіперболоїд), надалі ставав реальністю. Фантастичне уяву присутній в сюжетно-рольових іграх дітей. Воно лягло в основу літературних творів певного жанру - казок, наукової фантастики, "фентазі".
