93. Почуття й особистість. Емоційність. Емоційна вразливість, емоційна лабільність й імпульсивність.

Зазвичай визнається, що емоції творяться у випадках, коли відбувається щось значиме для індивіда. Розбіжності починаються під час спроби уточнити характері і міру значимості події, здатного порушити емоцію.

Почуття людини суспільно обумовлені й історичні, як і самі людська особистість, постійно змінювана у розвитку суспільства. У онтогенезі почуття з'являються пізніше, ніж ситуативні емоції; їх підґрунтя з розвитком індивідуального свідомості під впливом виховних впливів сім'ї, школи, мистецтва та інших громадських інститутів. Предметами почуттів стають ті явища й умови, від яких розвитку подій, значимих для особи і тому які сприймаються емоційно. Людина неспроможна переживати почуття взагалі, безвідносно, лише до когось чи чогось навчають. Предметный характер почуттів відбиває їхнє історичної зумовленості. З'являючись як наслідок узагальнення попереднього емоційного досвіду ( групового і індивідуального), сформовані почуття стають провідними утвореннями емоційної сфери чоловіки й починають, своєю чергою, визначати динаміку і змістом ситуативних емоцій: наприклад, з почуття любові до близької людини залежно від обставин можуть розвинутися тривога для неї, горі при розлуці, радість під час зустрічі, гнів, якщо кохана людина не виправдав надій та т. п. Думки Молдові і утвердження здатні породжувати почуття.

     Конкретне почуття завжди відповідає деякому більш загальному життєвому відношенню, визначеного потребами і цінностями суб'єкта, його звичками, минулим досвідом та т. п., які у своє чергу визначаються ще більше загальними закономірностями соціально-історичного розвитку, і лише цього контексті він може отримати справжнє хтиве пояснення.

Почуття - відбиток відносин на “мові особистості”, чи свідоме відбиття. Соціальна детермінація почуттів зумовлена тим, що став саме практичні відносини людей яких і власне життя стає їм особливим предметом, породжують почуття як суб'єктивні відносини, як переживання. Переживается значення того що відбувається в людини як родового істоти, як сукупного суб'єкта. Почуття буквально виростають з емоцій у певних социально-типичных умовах. Соціальна типовість умов життя визначає і своєрідність почуттів якщо представники різних культур у зв'язку з подібними подіями: демографічними, трудовими, політичними тощо.

Емоційність - це швидкість і глибина емоційної реакції людини на ті чи інші події. Для емоційної людини велике значення має все, що відбувається з нею і довкола неї. У неї набагато сильніше, ніж у неемоційної людини, виражені тілесні реакції, зв'язані з емоціями. Емоційна людина майже не буває спокійною, постійно перебуває під владою будь-яких емоцій, у стані підвищеного збудження або, навпаки, пригніченості.

Емоційна вразливість проявляється у бурхливому емо­ційному реагуванні на події, ситуації, предмети, сто­сунки. Її зумовлюють типологічні (тип нервової систе­ми) особливості людини, життєвий досвід, спонукальна сфера, час, відсутність самовладання. У вразливих людей емоції переважають над пізнавальною функцією сприйняття світу. Вразливість як здатність до основаних на багатій уяві соціальних переживань має своєю перед­умовою емоційне забарвлення, нечітке сприйняття.

Емоційна лабільність- швидка емоційна реакція на зміну ситуацій, обставин і партнерів, віль­ний вихід з одних емоційних станів і входження в інші. Занадто виражена лабільність емоцій може ускладню­вати міжособистісні і групові стосунки, оскільки такі люди надто реактивні, імпульсивні, погано керують собою. Різке її вираження робить людину нездатною мати тверді погляди і переконання, симпатії та антипа­тії. Емоційна лабільність властива особам із високим нейротизмом (тривожністю). Низький нейротизм су­проводжує емоційна ригідність.

Імпульсивність – схильність особистості схильності діяти без достатнього свідомого контролю, під впливом зовнішніх обставин або в силу емоційних переживань. Як вікова особливість імпульсивність проявляється переважно в дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, що обумовлено недостатньою сформованістю функції контролю за поведінкою. При нормальному розвитку така форма імпульсивності достатньо оптимально коректується у спільних іграх дітей, в яких виконання рольових правил вимагає стримування своїх безпосередніх спонукань і врахування інтересів інших гравців, а також трохи пізніше в навчальній діяльності. При досягненні підліткового віку імпульсивність знову може виявлятися як вікова особливість, пов'язана вже з підвищенням емоційної збудливості в цьому віці.

Для діагностики імпульсивності використовують спеціальні тести і опитувальники, наприклад Matching Familiar Figure Test Дж. Кагана, опитувальник імпульсивності С. і Г. Айзенків та самодіагностичний тест імпульсивності Барратта