1. Навчальна дисципліна «Методика викладання української мови у вищій школі» входить до циклу професійно орієнтовних.

Студенти знайомляться із законодавчими актами України про вищу освіту, теоретичними, методичними та методологічними основами дидактики викладання мовознавчих дисциплін у контексті адаптації освіти України до Болонського процесу. Належна увага приділяється аналізу навчальних і робочих програм, підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій для філологічних факультетів вищих навчальних закладів.

Оскільки саме на лекціях, практичних заняттях студенти набувають декларативних знань про загальноприйняті теоретичні положення мовознавчих дисциплін у вищій школі та про нові дискусійні ідеї вітчизняних і зарубіжних мовознавців, а також процедурних знань про технологію мовної освіти студентів, то значна увага приділяється таким питанням, як структура лекції з мовознавчих дисциплін, планування й методика проведення практичних занять у вищій школі, оцінювання студентської успішності

Системою методичної освіти майбутніх викладачів мовознавчих дисциплін вищої школи передбачаються організаційні форми навчання, адекватні умовам кредитно-модульної системи:

лекції (вступна: ознайомча, настановча, інструктивна; інформаційна (тематична): методологічна, загально предметна, лекція теоретичного конструювання, лекція - конкретизації, лекція – інтеграція, узагальнююча; підсумкова лекція; оглядово повторювальна, консультативна); нетрадиційні лекції (багатоцільова, проблемна, лекція - брейнстормінг, лекція із заздалегідь запланованими помилками; лекція – візуалізація; лекція із застосуванням техніки зворотнього зв’язку (інтерактивна лекція); лекція – конференція тощо) та навчальні екскурсії, спрямовані на набуття студентами методичних знань;

практичні та лабораторні заняття, навчальні конференції, педагогічна практика, спрямовані на оволодіння методичними уміннями та навичками;

випускна кваліфікаційна робота, педагогічна практика, спрямовані на контроль методичних знань і вмінь студентів.

Лекційний курс передбачає висвітлення основних питань методики викладання української мови у вищій школі та є науково – теоретичною базою, що забезпечує усвідомлене засвоєння прикладних питань лінгводидактики у вищій школі. Лекція є процесом, під час якого у студентів формуються знання, забезпечуються мотиваційний компонент і загально орієнтований етап оволодіння науковими знаннями. Окрім того лекції розкривають перед студентами найважливіші проблеми методики та тим самим стимулюють їх науково – дослідну роботу під час навчання у вищій школі.

Практичні та лабораторні заняття. Кожне практичне (лабораторне) заняття спрямоване на формування професійних умінь і навичок, якими повинен володіти викладач-філолог. У підготовці до цих занять студентам пропонується:

ознайомитися з планом заняття, усвідомлюючи суть кожного питання;

перечитати текст лекції (-ій);

опрацювати відповідний розділ вузівського підручника;

дібрати рекомендовану літературу й опрацювати її, конспектуючи окремі джерела чи роблячи короткі записи;

виконати практичні завдання;

підготувати відповіді на контрольні запитання.

7. Методичні основи організації тестового контролю знань студентів з курсу «Методика викладання української мови в початкових класах».

Для визначення рівня сформованості знань та умінь з розглядуваної дисципліни, необхідно спроектувати фонд тестових завдань.

Тестові завдання слугують базою для формування критеріально орієнтовних тестів досягнень, які належать до психо-діагностичних методик, спрямованих на оцінку досягнутого рівня розвитку здібностей, знань та умінь.

Основними канонічними формами тестових завдань, які рекомендовані розроблювачами, вважаються такі:

1) завдання (задачі) закритої форми (формату) із запропонованими відповідями.

2) завдання (задачі) відкритої форми (формату) із вільно конструйованими відповідями.

Тестові завдання (задачі) закритої форми мають складатися з трьох компонентів:

а) інструкція до їх виконання;

б) запитальної (змістовної) частини;

в) відповіді(ей).

Тестові завдання закритої форми

Тестові завдання закритої форми розрізняються за принципом побудови відповіді.

1.1. Альтернативні тестові завдання, які передбачають наявність двох варіантів організації відповіді тестового завдання (типів "так" - "ні"; "вірно" - "невірно") тощо.

Як правило, їх використовують для грубої перевірки правильності вибору або прийняття рішення у згорненій формі.

1.2. Тестові завдання з множинним вибором. Вони передбачають принаймні три можливі відповіді (але не більше п"яти).

Цей тип тестових завдань використовується у тих випадках, коли із запропонованих декількох відповідей лише одна є правильною

Тестові запитання відкритого типу

Тестові запитання відкритого типу передбачають вільні відповіді тих, хто тестується, по суті завдання без запропонованих варіантів відповідей. Той, хто тестується, має виконувати завдання згідно з власним баченням, яке має являти собою твердження з невідомою змінною.