4.У чому полягають основні завдання екології як інтегральної науки?

Завдання екології як інтегральної науки різноманітні. До загальнотеоретичних завдань належать: розробка загальної теорії структури і функціонування (усталеності) екологічних систем; вивчення екологічних механізмів адаптації до навколишнього середовища; дослідження регуляції чисельності популяцій; вивчення біологічного різноманіття та механізмів його підтримки; моделювання стану екосистем і глобальних біосферних процесів.

До прикладних завдань екології належать: прогно¬зування й оцінка можливих негативних наслідків у довкіллі, спричинених діяльністю людини; поліпшення якості навко¬лишнього природного середовища; зберігання, відтворення та раціональне використання природних ресурсів; віднов¬лення порушених природних систем, збереження еталонних (чистих) ділянок біосфери; оптимізація інженерних, сільсько¬господарських, організаційно-правових, соціальних та інших рішень для уможливлення екологічно безпечного розвитку.

Стратегічним завданням екології вважається гармо¬нізація взаємодії природи і суспільства.

5.Які основні групи методів досліджень сучасної екології Вам відомі?

Методи екології як комплексної науки різноманітні, проте їх можна об'єднати у три основні групи:

1. Методи, за допомогою яких збирають інформацію про стан екологічних об'єктів: рослин, тварин, мікроорганізмів, екосистем, біосфери. Ці методи специфічні для різних стематичних груп живих організмів, а також для вивчення г ластивостей природного середовища (повітря, води, ґрунту).

2. Методи обробки отриманої інформації, узагальнення.

3. Методи інтерпретації отриманих фактичних мате- гіалів, прогнозування стану екосистем.

Особливого значення у зборі інформації про стан біосфери та її окремих складових сьогодні набув еколо¬гічний моніторинг (у тому числі й космічний) - система режимних довгострокових спостережень за станом довкілля. Найважливіші його засоби - дистанційні екологічні дослід¬ження. Вони дають змогу здійснювати зондування земної поверхні у видимому, інфрачервоному, мікрохвильовому діапазонах тощо. В оцінці стану навколишнього середовища поряд з дистанційними важливу роль відіграють наземні методи дослідження: геофізичні, геохімічні та індикаційні. Екологія широко застосовує метод експерименту як польового, так і лабораторного - до екосистеми вноситься змінна (при багатофакторних експериментах змінюється значення одразу кількох факторів), і через деякий час оцінюють стан екосистеми та порівнюють із контролем. Експериментального впливу можуть зазнавати й окремі складові екосистем. Крім того, джерела інформації для екологів такі: вивчення наслідків стихійних лих, пожеж, вирубок, аналіз літературних джерел, службової інформації. Вивчаючи екосистеми - багатоманітну й складну форму організації матерії, доцільно використовувати спрощені версії, які охоплюють лише найважливіші, основні властивості та функції. Такі спрощені версії реального світу в науці називають моделями. Модель - абстрактний опис того чи іншого явища реального світу, що дозволяє робити передбачення стосовно цього явища. Модель може бути словесною чи графічною (неформальною). Проте для отримання надійних кількісних прогнозів моделі повинні

бути статистичними та строго математичними (формалізова¬ними). Наприклад, матема¬тичний вираз, що описує зміни чисельності популяції та дозволяє передбачати цю чисельність у будь-який мо¬мент часу. Як модель може виступати матеріальна копія об'єкта, звичайно, до певної міри, спрощена. Наприклад акваріум можна розглядати як модель ставка. Сьогодні використовують мікрокосмні моделі водних та наземних екосистем.

Підсумовуючи сказане належить підкреслити, що якщо

ідження екології особин (аутекологія) іноді близькі VI у галузі фізіології або біогеографії, то вивчення ляцій, біоценозів і екосистем належить суто до екології.

цьому треба пам'ятати, що екосистеми володіють джентними властивостями, тобто новими, унікальними гивостями, що виникають у результаті взаємодії її онентів. Так, водорості, кишковопорожнинні, риби, )СКИ та інші гідробіонти у процесі еволюції утворили :му коралових рифів з ефективним механізмом колообігу гнтів живлення, що дозволяє цій системі підтримувати високу продуктивність у водах з дуже низьким вмістом цих гнтів.